04.10.16
№ 336/3796/15-к
пр.№1-кп/336/306/2016
04 жовтня 2016 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080020000008 відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, -
08 червня.2016 року з апеляційного суду Запорізької області після скасування вироку надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурорзазначила, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, вважає можливим призначити справу до розгляду.
Суд ставить на обговорення питання щодо повернення обвинувального акта прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.
Захисник, обвинувачений підтримують позицію суду.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про невідповідність обвинувального акту нормам КПК України та про наявність підстав для його повернення прокурору, виходячи з наступного.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, обвинуваченому ОСОБА_5 органом досудового розслідування ставилося у провину зберігання, придбання, перевезення з метою використання при продажі товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, вчинене повторно (формулювання обвинувачення) (т. 1 а.п. 13-14).
При цьому жодної конкретизації, у чому полягала провина обвинуваченого ОСОБА_5 у зберіганні, придбанні, перевезенні з метою збуту, а також у збуті незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, вчинених повторно, обвинувальний акт не містить.
Засудження ОСОБА_5 25.10.2012 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 216 КК України, не є підставою для застосування кваліфікуючої ознаки «повторність», оскільки суперечить вимогам ч. 3 ст. 32 КК України (т. 1 а.п. 12-13).
Таким чином, зазначене формулювання обвинувачення та кваліфікація дій ОСОБА_5 не відповідають викладу фактичних обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_5 органом досудового розслідування ставилося у провину незаконне придбання, зберігання, транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв (формулювання обвинувачення (т. 1 а.п. 6).
Між тим, викладаючи фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, орган досудового розслідування, крім того вказав, що ОСОБА_5 ще незаконно придбав та зберігав спирт з метою збуту
(т. 1 а.п. 4).
Враховуючи, що етиловий спирт не є алкогольним напоєм, а відноситься до інших підакцизних товарів - зазначене формулювання обвинувачення та кваліфікація дій ОСОБА_5 не відповідає викладу фактичних обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Також, обвинуваченому ОСОБА_5 органом досудового розслідування ставилося у провину незаконне виготовлення алкогольних напоїв з недоброякісної сировини, що становило загрозу для життя та здоров'я людей (формулювання обвинувачення) (т. 1 а.п. 12).
Але, викладаючи фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, орган досудового розслідування, крім того вказав, що ОСОБА_5 ще незаконно придбав та зберігав спирт з метою збуту, а також незаконно зберігав алкогольні напої (т. 1 а.п. 9).
Таким чином, зазначене формулювання обвинувачення та кваліфікація дій ОСОБА_5 не відповідають викладу фактичних обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.
Також обвинуваченому ОСОБА_5 органом досудового розслідування ставилося у провину; а) незаконне виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільних цехів, вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею (формулювання обвинувачення)
(т. 1 а.п.8); б) незаконне виготовлення алкогольних напоїв з недоброякісної сировини, що становлять загрозу для життя та здоров'я людей (формулювання обвинувачення) (т. 1 а.п. 12).
Органом досудового розслідування дані дії обвинуваченого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 204 КК України, як ідеальна сукупність злочинів.
Водночас, виходячи з диспозиції ч 3 ст. 204 КК України, кримінальна відповідальність за вказане правопорушення настає у разі незаконного виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті.
Таким чином, суд вважає, що у ч. 3 ст. 204 КК України законодавцем вказаний кваліфікований склад злочину, а тому коли незаконне виготовлення підакцизних товарів, передбачено різними частинами ст. 204 КК України, одночасна їх кваліфікація за цими нормами можлива тільки за наявності реальної сукупності злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості:
1)найменування кримінального правопорушення та його реєстраційний номер;
2)анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3)анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4)прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5)виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6)обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленим;
8)розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9)дату та місце його складення та затвердження.
Вимоги закону до змісту обвинувального акту свідчать про те, що в ньому не повинно бути жодного посилання на процесуальні джерела доказів.
Між тим, згідно аналізу обвинувального акту (т.1 а.п. 4-14), в ньому вказано більше 20 процесуальних джерел доказів, що суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства України при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення є неконкретним та суперечливим, а тому перешкодило в реалізації останнім, передбаченого ст. 42 КПК України права знати, у вчиненні яких кримінальних правопорушень його обвинувачують.
За таких обставин суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що відповідно до вимог ст. 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. ст. 314 КПК України,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, повернути прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1