Справа № 333/5045/16-к
Пр. №1-кп/333/506/16
03.10.2016р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -
22.09.2016 р. до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за обвинуваченням їх у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка про отримання обвинуваченим ОСОБА_9 та захисником ОСОБА_8 , розписка про отримання обвинуваченим ОСОБА_10 та захисником ОСОБА_11 обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Прокурор просив суд призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, також продовжити щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово строком до двох місяців, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на потерпілих, погрожувати останнім.
Представник потерпілих ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_4 , просили суд призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту та продовжити щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Потерпілий ОСОБА_5 просив суд призначити справу до судового розгляду та змінити запобіжний захід обвинуваченим на більш суворий, оскільки, за поясненнями останнього, обвинувачені постійно порушують умови перебування на цілодобовому домашньому арешті, не виконують покладених на них судом обов'язків.
Захисники обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_12 заперечували проти призначення судового розгляду та просили суд повернути обвинувальний акт прокурору через невідповідність вимогам ст. 291 КПК України. На думку останніх обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення, в обвинуваченні не зазначається мотивів скоєння злочину; за змістом обвинувачення, останнє не розкриває конкретних дій кожного з обвинувачених, а також просили суд, приймаючи до уваги позитивні характеристики на обвинувачених, які раніше не засуджені, вагітну дружину обвинуваченого ОСОБА_9 , просили суд змінити запобіжний захід щодо кожного з обвинувачених з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною залишати житло з 20-00 год по 07-00 год.
Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтримали клопотання захисників, просили суд задовольнити останні.
Заслухавши думку прокурора, потерпілих, представника потерпілих, обвинувачених, їх захисників, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за обвинуваченням кожного за ч.2 ст. 189 КК України підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо останній не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, а саме:
02 серпня 2016 року приблизно о 01:00 годині ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , перебуваючи біля будинку №30 по вул. Азовській у м. Запоріжжя, з метою вимагання грошових коштів у ОСОБА_5 , застосовуючи фізичну силу, примусово посадили до автомобіля в кузові білого кольору ВАЗ 217130 з д.н.з. НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_13 якого вивезли до лісосмуги поблизу вулиці Луначарського у м. Запоріжжі, де здійснюючи психологічний та фізичний -тиск, що виразилось у постійному залякуванні та висловлюванні погроз у бік потерпілого, а також здійснивши постріл з наявного у них пістолету у повітря, змушували потерпілого ОСОБА_13 визнати себе винним у вчиненні злочину, а саме у таємному викраденні майна ОСОБА_9 , поєднаного із проникненням до його житла.
Потерпілий ОСОБА_14 , сприйнявши вказані погрози як дійсні та реальні, під тиском ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зізнався у скоєнні вказаного правопорушення. Вказане зізнання було зафіксовано ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за допомогою відео зйомки на мобільний телефон.
У подальшому, приблизно о 04:00 год. 02 серпня 2016 року ОСОБА_9 із ОСОБА_10 , продовжуючи свої злочинні дії прибули разом із потерпілим ОСОБА_15 за місцем мешкання батька останнього за адресою ОСК «Конка» Григорівської сільської ради Запорізького району, де повідомили батька ОСОБА_13 - ОСОБА_5 про те, що вони мають відеозапис, на якому його син зізнається у вчиненні тяжкого злочину, в результаті якого ОСОБА_9 зазнав матеріальної шкоди.
Так, з метою вимагання грошових коштів, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою між собою, висунули ОСОБА_5 вимогу передачі їм 60 000 гривень у строк до 18:00 год. 06 серпня 2016 року за нерозголошення відомостей змісту вказаного відеозапису, а саме за не оприлюднення вказаного запису у мережі Інтернет чи передачі його до правоохоронних органів.
Продовжуючи свій злочинний умисел, 06 серпня 2016 року о 14:00 годині ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходячись біля будинку №12 по вул. Чумаченко в м. Запоріжжя, діючи за попередньою змовою між собою, зустрівшись із потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , застосовуючи психологічний тиск, залякуючи потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_13 висунули вимогу передачі грошових коштів у розмірі 60 000 гривень за нерозголошення відеозапису, на якому потерпілий ОСОБА_14 визнає себе винним у вчиненні тяжкого злочину.
Бажаючи доведення свого злочинну умислу до кінця та отримання від потерпілого ОСОБА_5 60 000 гривень, з огляду на відсутність у потерпілого на той момент грошових коштів, призначили йому зустріч о 12:00 год. 08 серпня 2016 року.
У подальшому, 08 серпня 2016 року приблизно о 12:00 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходячись біля будинку №12 по вул. Чумаченко у м. Запоріжжя, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою між собою, зустрівшись із потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , застосовуючи психологічний тиск, залякуючи потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , висунули вимогу передачі грошових коштів у розмірі 60 000 гривень за нерозголошення відеозапису, на якому потерпілий ОСОБА_14 визнає себе винним у вчиненні тяжкого злочину.
Бажаючи доведення свого злочинну умислу до кінця та отримання від потерпілого ОСОБА_5 60 000 гривень, з огляду на відсутність у потерпілого на той момент грошових коштів, призначили йому зустріч о 18:00 год. 08 серпня 2016 року.
08 серпня 2016 року приблизно о 18:00 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , знаходячись біля будинку №12 по вул. Чумаченко у м. Запоріжжя, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою між собою зустрілись із потерпілим ОСОБА_5 .
ОСОБА_9 , діючи з відома та згоди ОСОБА_10 , будучі освідченим про методи та засоби діяльності правоохоронних органів, попередньо надягнув на руки стерильні медичні рукавиці з метою приховування злочинної діяльності, застосовуючи психологічний тиск, залякуючи потерпілого ОСОБА_5 , знову висунули вимогу передачі грошових коштів у розмірі 60 000 гривень за нерозголошення відеозапису, на якому потерпілий ОСОБА_14 визнає себе винним у вчиненні тяжкого злочину.
Таким чином, зазначено в обвинувальному акті, окремо щодо кожного обвинуваченого, що своїми умисними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України, яке кваліфікуються як вимога передачі чужого майна із застосуванням погроз насильства над потерпілими чи його близькими родичами та погроз розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою.
Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо останній не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз обвинувального акту відносно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 свідчить про те, що останній не містить належного формулювання обвинувачення, тобто короткого опису злочину, у вчиненні якого обвинувачується кожен з обвинувачених окремо, із зазначенням часу, місця, способу, мотивів його скоєння та інших обставин, які мають значення для правильної кваліфікації дій.
Тобто, дослідивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 189 КК України є неконкретизованим, ознаки правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 189 КК України не відповідають формулюванню обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті.
Як зазначено в обвинувальному акті, своїми умисними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України, який кваліфікуються як вимога передачі чужого майна із застосуванням погроз насильства над потерпілими чи його близькими родичами та погроз розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою.
Проте, в обвинувальному акті щодо обвинувачених викладені усі кваліфікуючі ознаки злочину, передбачені ч.2 ст.189 КК України, і не зазначені конкретні кваліфікуючи ознаки щодо злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; не зрозуміло, в кваліфікації дій обвинувачених на досудовому слідстві мова йдеться про застосування погроз насильства щодо потерпілих чи його близьких родичів, або перших та других разом; також обвинувачення не містить посилання на те, з яких мотивів вчинено злочин обвинуваченими.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
За змістом обвинувачення, останнє не розкриває конкретних дій кожного з обвинувачених в частині здійснення ними пострілу «з наявного в них пістолету в повітря», тобто не вказано, хто саме з обвинувачених здійснив постріл з наявного в них пістолету в повітря 02.08.2016 р. о 01.00 год.
Встановлення мотиву скоєння злочину також є необхідним для відмежування цього злочину від інших.
Згідно з п.п. 1-3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні окрім іншого, підлягають доказуванню: мотив вчинення кримінального правопорушення; Однак, слідчим не зазначеного мотив скоєного обвинуваченими інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Прокурор, відповідно ст. 338 КПК України, має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення.
Проте це право прокурора відповідно положень КПК України, а ні в якому разі - не його обов'язок.
Відповідно ст. 338 КПК України, закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
При цьому, суд, при поверненні обвинувального акта прокурору враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення під час судового розгляду.
Тобто, це право прокурора відповідно положень КПК України, а ні в якому разі - не його обов”язок.
Крім того, прокурор, відповідно до ст. 338 КПК України, має право змінити обвинувачення лише по закінченню дослідження доказів по кримінальному провадженню у повному обсязі. Таким чином, суд позбавлений можливості перейти до дослідження доказів по неконкретизованому обвинуваченню за вищезазначеними недоліками.
На підстав вищенаведеного, суд вважає, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не може бути призначено до судового розгляду з тих підстав, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення недоліків у останньому.
Запобіжний захід відносно обвинувачених у вигляді домашнього арешту цілодобового, обраний ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2016р. з урахуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а тому підстав для його зміни відносно обвинувачених суд не вбачає та вважає за необхідне продовжити його відносно обвинувачених строком до двох місяців (60 днів), а саме до 01.12.2016 р.
Керуючись ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, суд, -
Повернути обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. . 189 КК України, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинуваченими вказаних документів прокурору для усунення недоліків у обвинувальному акті.
Продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на два місяці (60 днів) а саме: до 01.12.2016 р.
Продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_10 у вигляді домашнього арешту цілодобово строком на два місяці (60 днів) а саме: до 01.12.2016 р.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя впродовж 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1