ун. № 759/6141/16-ц
пр. № 2/759/3417/16
29 вересня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та неустойки, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору,
25.04.2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 5 000,00 грн., пеню в сумі 51 800,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2014 року сторони уклали договір про надання юридичних послуг, предметом якого є надання юридично-консультативних послуг щодо судового оскарження відмови в призначенні пільгової пенсії відповідачу. Рішенням суду позовні вимоги були задоволені. В порушення вимог договору, позивач не сплатила на користь позивача грошову винагороду в розмірі 5 000,00 грн., а тому за період з 25.05.2015 по 31.03.2016 року сума пені складає 46 800,00 грн.
25.07.2016 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила розірвати договір від 26.09.2014 року про надання юридичних послуг. Зустрічний позов обґрунтовується правом на одностороннє розірвання договору, що передбачено ст. 907 ЦК України.
В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_1 підтримав первісні позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав їх необґрунтованості, оскільки зустрічна позовна заява не містить конкретних підстав для розірвання договору, встановлених законом чи договором.
ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні просили задовольнити зустрічні позовні вимоги, а в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 - відмовити. Підставою для розірвання договору зазначали те, що ФОП ОСОБА_1 не було підготовлено заперечення на апеляційну та касаційну скарги. Також повідомили, що ОСОБА_2 була змушена відкликати довіреність на представництво її інтересів в адміністративному процесі працівниками ФОП ОСОБА_1, оскільки останні усно вимагали додатково сплатити 10 000 грн. за послуги. ОСОБА_2 визнає, що рішення районного суду, яким було частково задоволено її вимоги підпадає під положення п. 5.1.3 оспорюваного нею договору, проте вважає відсутніми підстави для сплати винагороди, передбаченої п. 5.1.3, оскільки договір не було виконано в повному обсязі.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з укладанням договору, метою якого було надання юридичних послуг щодо оскарження дій УПФ України в Святошинському районі м. Києва про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язання призначити відповідну пенсію.
26.09.2014 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Виконавець) та ОСОБА_2 (Замовник) укладено договір про надання юридичних послуг (а. с. 6). Пунктом 2 договору визначено, що послуги здійснюються шляхом складання відповідного адміністративного позову, а в разі необхідності - апеляційної та (або) касаційної скарги, представництва в суді.
Пунктом 4.1 договору зазначено, що замовник зобов'язаний: сплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі і в строки, передбаченими цим договором. Вартість послуг, що надається виконавцем замовнику визначається наступним чином: замовник сплачує на користь виконавця попередню оплату в розмірі 5 000 грн. (п. 5.1.1); у випадку вирішення справи на користь замовника, замовник додатково сплачує на користь виконавця грошову винагороду в розмірі 5 000 грн. не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили (п. 5.1.3). Замовник в разі несплати коштів, передбачених п. 5.1.3 договору, сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 3 % від загальної суми боргу за кожен день прострочення (п. 9 договору).
26.09.2014 року, на виконання п.4.5 договору, ОСОБА_2 надала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 представляти її інтереси в усіх судових установах. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом КМНО, зареєстрована в реєстрі за №2580 (а. с. 7 - копія довіреності). Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено трудові договори 01.02.2013 року та 29.09.2014 року відповідно, щодо складання процесуальних документів та представництва в суді.
Також під час розгляду справи встановлено, що на розгляді Святошинського районного суду м. Києва перебувала справа №759/16869/14-а (пр. 2-а/759/16/15) щодо оскарження дій УПФ України в Святошинському районі м. Києва про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах та зобов'язання призначити пенсію.
На виконання умов договору від 26.09.2014 року про надання юридичних послуг уповноваженими особами було підготовлено і подано до суду від імені ОСОБА_2 адміністративний позов, письмові пояснення, клопотання про витребування доказів, допит свідка, долучення доказів, збільшення позовних вимог (а. с. 11-21).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2015 року у справі ун. №759/16869/14-а пр. 2-а/759/16/15 визнано неправомірними дії щодо відмови УПФ України в Святошинському районі м. Києва в призначенні пенсії ОСОБА_2 на пільгових умовах за списком №2. Зобов'язано УПФ України в Святошинському районі м. Києва призначити з 07.07.2014 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах.
На вказане рішення УПФ України в Святошинському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, розгляд якої було призначено на 14.05.2015 року.
13.05.2015 року о 12:38:22 ОСОБА_2 скасувала довіреність від 26.09.2014 року (а. с. 26), про що того ж дня повідомила ФОП ОСОБА_1
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2015 року залишено без змін (а. с. 24 - 25).
Спір виник з тих підстав, що відповідач, в порушення п. 5.1.3 договору від 26.09.2014 року, не сплатила на користь відповідача грошову винагороду в розмірі 5 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною другою вказаної статті закріплено, що якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору про надання юридичних послуг від 26.09.2014 року, як передбачено пунктами 1-2договору було складено і подано до суду від імені ОСОБА_2 адміністративний позов, також були підготовлені і подані письмові пояснення, клопотання про витребування доказів, допит свідка, долучення доказів, збільшення позовних вимог.
За результатами розгляду справи було прийнято рішення на користь ОСОБА_2
Матеріали справи не містять жодних доказів невиконання чи неналежного виконання договору від 26.09.2014 року зі сторони виконавця (ФОП ОСОБА_1.).
Твердження ОСОБА_2 та її представника про те, що виконавцем не було підготовлено заперечення на апеляційну та касаційну скарги не свідчать про невиконання умов договору виконавцем, оскільки пунктом 2 договору чітко визначено, що послуги здійснюються шляхом складання відповідного адміністративного позову, а в разі необхідності - апеляційної та (або) касаційної скарги, представництва в суді. Встановлено і не заперечується сторонами, що умова про складання відповідного адміністративного позову була виконана, підстав для складання апеляційної скарги не було, оскільки рішення суду першої інстанції було ухвалене на користь ОСОБА_2, представництво її інтересів у суді першої інстанції також було здійснено належним чином, що підтверджується наданими доказами (копії клопотань) та оглянутими в судовому засіданні матеріалами адміністративної справи №759/16869/14-а пр. 2-а/759/16/15. Укладений договір не містить умов, за якими виконавець повинен підготовлювати заперечення на апеляційну чи касаційну скарги і звертається увага на те, що процесуальним законом не заборонено оголосити свої заперечення усно в судовому засіданні.
Твердження про те, що у ОСОБА_2 усно вимагали додатково сплатити 10 000 грн. за послуги не доводяться належними доказами і дана обставина заперечується представником ФОП ОСОБА_1, з огляду на що у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що така подія мала місце.
Враховуючи наведене, матеріалами справи повністю підтверджується належне виконання позивачем за первісним позовом умов договору від 26.09.2014 року.
Не здійснення представництва інтересів ОСОБА_2 в суді апеляційної була обумовлена тим, що остання за день до судового засідання припинила дію довіреності на представництво її інтересів в адміністративному процесі працівниками ФОП ОСОБА_1, чим одноособово, в порушення досягнутих за договором домовленостей, позбавила ФОП ОСОБА_1 та уповноважених осіб можливості здійснити представництво її інтересів у судах апеляційної та касаційної інстанції. Дана обставина виникла не з вини виконавця і жодним чином не залежала від його волі, останній не мав можливості вплинути на таку ситуацію, в той же ж час неможливість виконати договір виконавцем виникла з вини замовника, внаслідок його усвідомлених дій.
За таких обставин, в силу ч. 2 ст. 903 ЦК України ОСОБА_2 зобов'язана виплатити виконавцеві плату в повному обсязі.
Як встановлено вище, в силу п. 5.1.3 договору від 26.09.2014 року замовник додатково повинен сплатити на користь виконавця грошову винагороду в розмірі 5 000 грн. не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, у випадку вирішення справи на користь замовника.
Сторони визнають, що справа була вирішена на користь замовника, ОСОБА_2 отримала бажаний результат від судового розгляду, а тому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 903 ЦК України, зобов'язана сплатити ФОП ОСОБА_1 кошти, передбачені п. 5.1.3 договору від 26.09.2014 року.
Щодо вимоги про спалу пені.
Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 46 800 грн.
Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан боржника, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Як зазначено з правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-100цс14 від 03.09.2014 року, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання (разом із нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд, на відміну від судових рішень, наданих для порівняння, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.
В даній справі заявлений розмір неустойки в понад 9 разів перевищує розмір заборгованості, докази наявності негативних наслідків для позивача невиконанням зобов'язання відсутні, немає доказів наявності у позивача збитків у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання, враховується також та обставина, що ОСОБА_2 є пенсіонером.
Враховуючи наведені обставини справи та правову позицію Верховного Суду України, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки і стягнути 1 000 грн., що на думку суду є достатньою мірою відповідальності за неналежне виконання умов договору.
В задоволенні зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки з позовної заяви та пояснень представника ОСОБА_2 в суді не вбачаються підстави для розірвання договору. Стаття 907 ЦК України, на підставі якої заявлено вимогу про розірвання договору встановлює, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом. Тобто, порядок і підстави для односторонньої відмови від договору повинні бути встановлені ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін. Проте, підстави для розірвання договору в даному випадку відсутні, доказів зворотнього суду не надано, а зазначені в зустрічному позові доводи не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
На підставі наведеного, суд робить висновок про необхідність частково задовольнити первісний позов і стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 борг за договором про надання юридичних послуг від 26.09.2014 року в сумі 5 000,00 грн., пеню в сумі 1 000 грн. та судові витрати у розмірі 551,21 грн., а в зустрічному позові - відмовити.
Керуючись ст. ст. 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 549-551, 901, 903, 907 ЦК України, суд
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІН: НОМЕР_2) борг за договором про надання юридичних послуг від 26.09.2014 року в сумі 5 000,00 грн., пеню в сумі 1 000 грн. та судові витрати у розмірі 551,21 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04.10.2016 року.
СУДДЯ Т.О. ЗАЄЦЬ