печерський районний суд міста києва
Справа № 757/39423/16-к
12 вересня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 10.09.2015 року у справі № 757/33208/15-к,
15.08.2016 року на розгляд Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , в якому останній просить скасувати арешт, заборону відчуження і зміну меж земельної ділянки, розташованої на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222486200:02:002:5111, що належить заявникові на праві приватної власності. Посилається при цьому, що вказане майно стало об'єктом застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та заборони відчуження і зміни меж вказаної земельної ділянки, які були застосовані згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 10.09.2015 року у справі № 757/33208/15-к. Підставою застосування заходів забезпечення кримінального провадження слугувало клопотання та додані до нього письмові докази сторони кримінального провадження, в особі слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України - ОСОБА_7 , погоджене прокурором ОСОБА_8 , що заявлялося в межах кримінального провадження №12013110000001049. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена всупереч його законним правам та інтересам як власника земельної ділянки, розгляд клопотання слідчого відбувався без повідомлення зацікавленої особи, що позбавило ОСОБА_5 надавати відповідні пояснення та існуючі докази, в доводах клопотання слідчого відсутні посилання на спірну земельну ділянку, а також відсутнє обґрунтування необхідності застосування таких засобів забезпечення кримінального провадження відносно належної йому земельної ділянки.
В той же час, ОСОБА_5 вважає, що набув право власності на спірну земельну ділянку законним шляхом, користується даною земельною ділянкою у відповідності до вимог закону, є добросовісним набувачем, відносно нього не визначений процесуальний статус в даному кримінальному провадженні, підозра на його адресу не висувалася, відсутні докази причетності останнього до обставин на які посилається досудове слідство, матеріальних та інших претензій щодо права володіння чи користування зазначеною земельною ділянкою до нього також не висувалося.
На підтвердження своєї позиції ОСОБА_5 посилається на додані до клопотання письмові докази у вигляді нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №3222486200:02:002:5111, від 20.03.2014 року, а також відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Прокурор в своїх поясненнях заперечує проти вимог ОСОБА_5 , в той же час не висловлює недовіри до особи ОСОБА_5 як до добропорядного громадянина, не надає докази причетності ОСОБА_5 до обставин кримінального провадження, не посилається на конкретні обставини протиправного заволодіння даним майном. Вважає застосування заходів забезпечення кримінального провадження доречними та необхідними, в обґрунтування тривалого перебігу досудового розслідування посилається на складність та об'ємність кримінальної справи, в той же час не спростовує відсутність процесуального статуса ОСОБА_5 в зазначеному кримінальному провадженні, не спростовує також доводи зацікавленої особи стосовно законності набуття права власності спірної земельної ділянки, не наводить додаткових обґрунтувань до первісного клопотання слідчого.
Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку представника зацікавленої особи та заперечення прокурора, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Положеннями статті 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вживати необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пп.1-4 ч.1. ст.96-2 КПК України. Разом з тим, слідчим не доведено, що ОСОБА_5 був обізнаний, чи повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка може підпадати під дію п.4 ч.1 ст.96-2 КПК України, слідчим також не надано докази наявності цивільного позову.
З огляду на п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Встановлено, що на час розгляду справи, ОСОБА_5 не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого.
З огляду на п. 4 ч.2 ст.170 КПК України передбачено накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, але, як зазначалося раніше, ОСОБА_5 не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
В той же час статтею 170 КПК України заборонено застосування арешту майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. З наявних доказів та поясненнь представника ОСОБА_5 вбачається та не спростовується поясненнями прокурора, що особа заявника клопотання підпадає під поняття добросовісного набувача, оскільки останній набув право власності законним шляхом, не знав та не мав змоги знати про наявність спірних правовідносин щодо належної йому земельної ділянки. В той же час, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Слідчим не надано переконливих доказів, що незастосування арешту майна може привести до його пошкодження, псування, тощо, також слід враховувати, що земельна ділянка відноситься до нерухомого майна, а відтак приховати чи знищити її неможливо.
З огляду на положення п. 2.6 Узагальнень судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 року) Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, та його змісту, вбачається застереження щодо того, що стосовно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особами, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Також Вищий спеціалізований суд України с розгляду цивільних та кримінальних справ застережує, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні. Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В той же час, в клопотанні слідчого відсутні посилання, що земельна ділянка з кадастровим номером №3222486200:02:002:5111 була отримана у власність злочинним шляхом. В доданих до клопотання слідчого, в якості доказів, документах відсутні посилання на спірну земельну ділянку, а також на обставини, при яких вказана земельна ділянка була передана у власність осіб, ймовірно причетних до злочинної діяльності.
У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
На підставі викладеного, керуючись ч.2 п.1 ст. 174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту, накладеного на земельну ділянку, кадастровий номер № 32224862000:02:002:5111, - задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 10.09.2015 року у справі № 757/33208/15-к на земельну ділянку на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що має кадастровий номер № 3222486200:02:002:5111, - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1