Справа № 755/8801/16-к
"21" червня 2016 р. м.Київ
Дніпровський районний судм.Києвау складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям.Краснодара, громадянина України,освіта середня спеціальна, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засудженого 17 серпня 2006 року вирокомМосковського міського суду з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, до покарання у вигляді 18 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а, б, е, ж, з» частини другої статті 105 (вбивство), частиною 5 статті 33 пунктами «б, е, з» частини другої статті 105 (пособництво у вбивстві), частиною 5 статті 33 частиною третьою статті 30 пунктами «а, б, е, з» частини другої статті 105 (замах на вбивство), частиною третьою статті 30 пунктами «а, б, е, ж, з» частини другої статті 105 (замах на вбивство), пунктами «а, в, г» частини другої статті 162 (розбій), частиною другою статті 222 (незаконне придбання, зберігання, перевезення, носіння та передача вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин), частиною другою статті 223 (незаконне виготовлення вибухового пристрою) Кримінального кодексу Російської Федерації,
До Дніпровського районного суду м.Києванадійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 для подальшого відбування покарання за даним вироком на території України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 11 травня 2016 року наказом №1374/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого ОСОБА_4 , керуючись ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 02.11.2015 року за №06-126186/15.
ОСОБА_4 засуджено вироком Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, до покарання у вигляді 18 років позбавлення волі із застосуванням ч.3 ст.69 Кримінального кодексу Російської Федерації (за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань) за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а, б, е, ж, з» частини другої статті 105 (вбивство), частиною 5 статті 33 пунктами «б, е, з» частини другої статті 105 (пособництво у вбивстві), частиною 5 статті 33 частиною третьою статті 30 пунктами «а, б, е, з» частини другої статті 105 (замах на вбивство), частиною третьою статті 30 пунктами «а, б, е, ж, з» частини другої статті 105 (замах на вбивство), пунктами «а, в, г» частини другої статті 162 (розбій), частиною другою статті 222 (незаконне придбання, зберігання, перевезення, носіння та передача вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин), частиною другою статті 223 (незаконне виготовлення вибухового пристрою)Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_4 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №26 УФСВП Росії по Вологодській області», кінець відбуття строку покарання -13.12.2022 рік. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_4 в Україні: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог частини 3 статті 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.
З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, уповноважений представник Міністерства юстиції України просить суд визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 визнано винним вироком Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_4 на підставі вказаного вироку суду.
В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з'явився, просив розглядати клопотання без його участі, яка згідно з ч.1 ст.610 КПК України не є обов'язковою.
Прокурор у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала, просила суд його задовольнити та визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 визнано винним, та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим.
Вивчивши матеріали клопотання та додані до нього документи, заслухавши думку прокурора, з метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, керуючись статтею 9 Конституції України, статтями 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статтями 606-610 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за можливе клопотання задовольнити та привести у відповідність із законодавством України вирок Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, відносно ОСОБА_4 .
Розглядаючи клопотання про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації, суд, виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовані визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб,змісту Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної державі може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбаченими міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконаннявирокувизнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин згідно з положеннями статті 11 Конвенції.
Пунктами а), с), d) статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що, замінюючи вирок, компетентний орган повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухвалені державою винесення вироку, повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі, не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно доякихпід час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків визначених у ч.4 ст.610 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.610 КПК України, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.
При цьому суд, як це визначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та невирішує питання щодо винуватості особи.
Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменщшести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.
ОСОБА_4 є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 засуджено вироком Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, до остаточного покарання у вигляді 18 років позбавлення волі.
Згідно розпорядження Московського міського суду від 26.03.2007 року зазначений вирок вступив у законну силу 21.02.2007 року.
ОСОБА_4 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його письмовою заявою від 14.09.2015 року.
11 травня 2016 року наказом №1374/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого ОСОБА_4 , керуючись ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 02.11.2015 року за №06-126186/15.
ОСОБА_4 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №26 УФСВП Росії по Вологодській області», кінець відбуття строку покарання - 13.12.2022 року, має задовільний стан здоров'я, характеризується негативно.
ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а, б, е, ж, з» частини другої статті 105 (вбивство), частиною 5 статті 33 пунктами «б, е, з» частини другої статті 105 (пособництво у вбивстві), частиною 5 статті 33 частиною третьою статті 30 пунктами «а, б, е, з» частини другої статті 105 (замах на вбивство), частиною третьою статті 30 пунктами «а, б, е, ж, з» частини другої статті 105 (замах на вбивство), пунктами «а, в, г» частини другої статті 162 (розбій), частиною другою статті 222 (незаконне придбання, зберігання, перевезення, носіння та передача вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин), частиною другою статті 223 (незаконне виготовлення вибухового пристрою) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.
Санкція п.п.«а, б, е, ж, з» ч.2 ст.105 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за вчинення вбивства двох або більше осіб, особи чи його близьких, у зв'язку зі здійсненням службової діяльності, вчинене загально небезпечним способом, групою осіб, за попередньою змовою, з корисливих мотивів чи по найму, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до двадцяти років з обмеженням волі на строк від одного до двох років, або довічним позбавленням волі, або смертною карою.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - умисне вбивство двох або більше осіб, особи чи її близького родича, у зв'язку з виконанням службового обов'язку, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, на замовлення - передбаченеп.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини 2 цієї статті.
Санкція частини 5 ст.33 пунктів «б, е, з» ч.2ст.105 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за вчинення пособництва у вбивстві особи чи його близьких у зв'язку зі здійсненням службової діяльності, вчинене загально небезпечним способом, з корисливих мотивів чи по найму, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до двадцяти років з обмеженням волі на строк від одного до двох років, або довічним позбавленням волі, або смертною карою.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - пособництво в умисномувбивстві особи чи її близького родича, у зв'язку з виконанням службового обов'язку, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, на замовлення, передбачене ч.5 ст.27п.п.5, 6, 8, 11 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини 2 цієї статті.
Санкція частини 5 ст.33 ч.3ст.30 пунктів «а, б, е, з» ч.2 ст.105 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за вчинення пособництва у замаху на вбивство двох або більше осіб, особи чи його близьких, у зв'язку зі здійсненням службової діяльності, вчинене загально небезпечним способом, з корисливих мотивів чи по найму, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до двадцяти років з обмеженням волі на строк від одного до двох років, або довічним позбавленням волі, або смертною карою.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - пособництво у закінченому замаху на умисне вбивство двох або більше осіб, особи чи її близького родича, у зв'язку з виконанням службового обов'язку, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, на замовлення, передбачене ч.5 ст.27 ч.2 ст.15п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини 2 цієї статті.
Санкція частини 3 ст.30 пунктів «а, б, е, ж, з» ч.2 ст.105 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за вчинення замаху на вбивство двох або більше осіб, особи чи його близьких, у зв'язку зі здійсненням службової діяльності, вчинене загально небезпечним способом, вчинене групою осіб, з корисливих мотивів чи по найму, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до двадцяти років з обмеженням волі на строк від одного до двох років, або довічним позбавленням волі, або смертною карою.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, особи чи її близького родича, у зв'язку з виконанням службового обов'язку, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, на замовлення, передбачене ч.2 ст.15 п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини 2 цієї статті.
Санкція п.п.«а, в, г» ч.2 ст.162 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за вчинення розбою, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, з незаконним проникненням до житла, із застосуванням зброї чи предметів, що використовуються у якості зброї, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, передбачене ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від семи до десяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.
За вчинення розбою, поєднаного із проникненням у житло (ч.3 ст.187 КК України) передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Кваліфікуючої ознаки розбою - із застосуванням зброї чи предметів, що використовуються у якості зброї - стаття 187 КК України не містить.
Санкція ч.2 ст.222Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за незаконне зберігання, перевезення, носіння та передача вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин, вчинене групою осіб за попередньою змовою чи неодноразово, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, передбачене ч.1 ст.263 КК України. Санкція за цей злочин передбачає покарання від трьох до семи років позбавлення волі.
Санкція ч.2 ст.223 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає відповідальність за незаконне виготовлення вибухових пристроїв, вчинене групою осіб за попередньою змовою або неодноразово, за що передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
Відповідно до діючого Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення - незаконне виготовлення вибухових пристроїв, вчинене за попередньою змовою групою осіб - передбачене ч.2 ст.263-1 КК України. Санкція за цей злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно вимог ч.3 ст.69 КК Російської Федерації якщо хоча б один із злочинів, вчинених за сукупністю, є злочином середньої тяжкості, тяжким чи особливо тяжким злочином, то остаточне покарання призначається шляхом часткового чи повного складання покарань. При цьому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може бути більшим двадцяти п'яти років.
Зазначений принцип складання покарань було застосовано судом Російської Федерації при призначенні остаточного покарання ОСОБА_4 .
Як вбачається з вимог ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Згідно з положеннями п.п.21-22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове.
Принцип повного або часткового складання покарань може застосовуватись у випадках призначення за окремі злочини, що входять до сукупності, як однакових, так і різних за видом покарань. При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини.
Остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання. Однак якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для такого виду покарань у Загальній частині КК.
Вирішуючи питання про визначення остаточного строку покарання ОСОБА_4 за вчинення ним вказаних вище злочинів, суд виходить з вимог чинного міжнародного законодавства, діючого кримінального закону України, практики Верховного Суду України, із урахуванням яких вважає за необхідне застосувати в даному випадку принцип поглинення більш суворого покарання менш суворим (а не часткового складання покарань, який було застосовано вироком суду РФ), що відповідатиме меті його призначення, вказаним вище вимогам закону та не погіршить становище засудженого ОСОБА_4 .
Разом з тим, приймаючи до уваги, що згідно вимог діючого законодавства України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років (ст.63 КК України), та остаточне покарання за вчинення умисних тяжких або особливо тяжких злочинів може бути призначено за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу, враховуючи, що застосування принципу поглинення покарань (як і часткового їх складання) при збереженні призначених судом Російської Федераціїстроків буде неможливим, суд вважає за необхідне, приводячи у відповідність із діючим законодавством України вказаний вирок відносно ОСОБА_4 , визначити йому покарання за вчинення злочину, передбаченого за ч.5 ст.27 п.п.5, 6, 8, 11 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 14 років позбавлення волі.
При цьому суд виходить з норм ст.10 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, згідно з якою у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.
Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Із урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України ОСОБА_4 судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.606-610 КПК України, суд розглядає клопотання із визначенням статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строку позбавлення волі, визначеного на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 та визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_4 визнано винним вироком Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, і визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_4 на підставі вказаного вироку суду.
Враховуючи вищевикладене, суд визначає статті (частини статей) КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені засудженим громадянином України ОСОБА_4 , і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року:
за п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - покарання у вигляді 15 років позбавлення волі (без конфіскації майна, яка є обов'язковою відповідно до вимог ч.2 ст.59 КК України при вчиненні особливо тяжких корисливих злочинів, на підставі вимог ст.610 КПК України, оскільки вирокомМосковського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна за вчинення вказаного злочину (п.6 ч.2 ст.115 КК України) ОСОБА_4 не призначалося ),
за ч.5 ст.27 п.п.5, 6, 8, 11 ч.2 ст.115 КК України - 14 років позбавлення волі (без конфіскації майна із зазначених вище підстав),
за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - 12 років позбавлення волі(без конфіскації майна із зазначених вище підстав),
за ч.2 ст.15 п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - 12 років позбавлення волі(без конфіскації майна із зазначених вище підстав),
ч.3 ст.187 КК України - 10 років позбавлення волі (без конфіскації майна на підставі вимог ст.610 КПК України, оскільки вирокомМосковського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна за вчинення вказаного злочину не призначалося),
ч.1 ст.263 КК України - 3 роки позбавлення волі,
ч.2 ст.263-1 КК України - 3 роки позбавлення волі (на підставі п.2 ч.4 ст.610 КК України, оскільки строк покарання, призначений вироком Московського міського суду від 17.08.2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення).
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 15 років позбавлення волі (оскільки відповідно до п.1 ч.4 ст.610 КК України якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України, а максимальний строк позбавлення волі відповідно до ч.2 ст.63 КК України становить п'ятнадцять років).
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобтоз 14 грудня 2004 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.606-610 КПК України, ст.ст.372, 602-604, 610 КПК України,суд, -
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Привести у відповідність із законодавством України вирок Московського міського судувід 17 серпня 2006 року з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 21.02.2007 року, відносно громадянина України ОСОБА_4 .
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим:
за п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - до покарання у вигляді 15 років позбавлення волі без конфіскації майна,
за ч.5 ст.27 п.п.5, 6, 8, 11 ч.2 ст.115 КК України - 14 років позбавлення волібез конфіскації майна,
за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - 12 років позбавлення волібез конфіскації майна,
за ч.2 ст.15 п.п.1, 5, 6, 8, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України - 12 років позбавлення волібез конфіскації майна,
ч.3 ст.187 КК України - 10 років позбавлення волібез конфіскації майна,
ч.1 ст.263 КК України - 3 років позбавлення волі,
ч.2 ст.263-1 КК України - 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 15 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання, тобто з 14 грудня 2004 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Копію ухвали судунаправити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м.Києваорганом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором шляхом подання апеляції протягом семи днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1