Справа № 755/19/16-к
"06" червня 2016 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_4 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42015100000001331 та додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого на посаді заступника директора ТОВ «АТП 13057-7», військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
03.06.2016 року слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42015100000001331 відносно ОСОБА_5 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що третім слідчим відділом слідчого управління прокуратури міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 04.12.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100000001331 за зверненням ОСОБА_11 щодо вимагання у нього неправомірної вигоди службовими особами ТОВ «БТІ Міжрегіональне» (код ЄДРПОУ 37528303) та за фактом одержання директором ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне» ОСОБА_12 та ОСОБА_5 неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно службовими особами Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за попередньою змовою із директором ТОВ «БТІ Міжрегіональне» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одержали неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Так, 14.12.2015 під час зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_5 та ОСОБА_12 у приміщенні ТОВ «БТІ Міжрегіональне» за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 2, ОСОБА_11 поцікавився у останніх з приводу можливості виготовлення технічного паспорту на частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
В цей час, у вказаному місці, у ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме рішення про державну реєстрацію речового права (права власності) на частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
На виконання даного злочинного умислу, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 в розмові з ОСОБА_11 повідомили, що виготовлення технічного паспорту на вказаний об'єкт можливе, однак наголосили на тому, що без їх участі реєстрація права власності на нього неможлива та у випадку проведення такої реєстрації за їх участі, технічний паспорт вони виготовлять безкоштовно. За участь у вказаній процедурі державної реєстрації, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 висунули вимогу про передачу їм приблизно 2500 доларів США, однак вказали, що із точною сумою вони визначаться після погодження з іншими особами.
У подальшому, в кінці грудня 2015 року ОСОБА_12 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_11 та повідомив, що вартість державної реєстрації прав на частину приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , буде коштувати 2500 доларів США та у разі згоди останнього, він повинен прибути в офіс ТОВ «БТІ Міжрегіональне», щоб привезти оригінали документів на об'єкт нерухомості за вищезгаданою адресою.
На виконання попередніх домовленостей, ОСОБА_11 30.12.2015 прибув до офісного приміщення ТОВ «БТІ Міжрегіональне», яке розташовано за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8, корпус 2, де передав ОСОБА_5 та ОСОБА_12 оригінал договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , та копію паспорта ОСОБА_13 .
ОСОБА_5 на запитання ОСОБА_11 про строки виготовлення документів про державну реєстрацію речового права на вищевказаний об'єкт нерухомості вказав, що вони будуть виготовлені лише після передачі всієї обумовленої суми у розмірі 2500 доларів США.
Упродовж січня та лютого 2016 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 декілька разів телефонували ОСОБА_11 із запитанням, чи планує він завершувати почату справу.
У подальшому, на виконання раніше досягнутих домовленостей, ОСОБА_11 прибув 19.02.2016 до офісу ТОВ «БТІ Міжрегіональне» за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 2, у якому окрім інших, перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Під час розмови з ОСОБА_11 , останні підтвердили свою позицію щодо завершення процедури державної реєстрації речового права на вказаний об'єкт нерухомості лише після передачі їм 2500 доларів США.
У зв'язку з цим, приблизно о 14 год. 00 хв. 19.02.2016 ОСОБА_11 в приміщенні офісу ТОВ «БТІ Міжрегіональне» за адресою: м. Київ, просп.Героїв Сталінграду, 8, корп.2, передав ОСОБА_5 та ОСОБА_12 предмет неправомірної вигоди у розмірі 2500 доларів США, (згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ на 19.02.2016, складає 66150,00 грн.).
Після одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, надали вказівку Головному спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо здійснення державної реєстрації речового права на частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
В свою чергу, ОСОБА_14 зателефонувала Головному спеціалісту відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_15 та повідомила про необхідність здійснення державної реєстрації речового права на частину нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання вказівки ОСОБА_12 та ОСОБА_5 .
На виконання даної вказівки, 19.02.2016, о 14 год. 25 хв., ОСОБА_15 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, здійснив державну реєстрацію речового права на частину нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлено достатньо даних для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України, а саме, в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Фактичні обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, містяться у матеріалах кримінального провадження та підтверджуються, зокрема, наступними:
-заявою ОСОБА_11 ;
-протоколом обшуку від 19.02.2016, в ході якого вилучено в тому числі частину отриманої неправомірної вигоди;
-показами свідка ОСОБА_11 ;
-висновком судової експертизи цілого за частинами, тощо.
Згідно ст. 12 КК України вказаний злочин є злочином середньої тяжкості.
Відповідно до ч. 2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Санкція ч.2 ст.369-2 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
З урахуванням викладеного, при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідство вважає, що громадянину ОСОБА_5 потрібно обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Крім того, зважаючи на те, що основні свідки у кримінальному провадженні на даний час ще не допитані, не вилучені повністю всі документи, що стосуються систематичної злочинної діяльності ОСОБА_5 , а також з метою запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вплинути на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий вважає, що запобігти цим ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт.
В судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримала своє клопотання та послалася на обставини, які у ньому були викладені, додавши, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у кримінальному провадженні допустимими доказами.
Прокурор у судовому засіданні також клопотання підтримав, додавши, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 після роз'яснення йому слідчим суддею прав, передбачених ч.2 ст.193 КПК України, пояснив, що бажає, щоб його інтереси представляли адвокати ОСОБА_16 та ОСОБА_7 .
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_16 та ОСОБА_7 просили суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого або обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи взагалі не обирати, оскільки за весь час досудового розслідування ОСОБА_5 завжди з'являвся на першу вимогу до слідчого, жодних дій по вчиненню тиску на свідків чи іншим чином перешкоджання кримінальному правопорушенню не вчиняв. Крім того, він має тісні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований і проживає у м.Києві, має постійне місце проживання, офіційно працює, за рахунок чого утримує свою родину. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатньо суворим та безпідставно обмежує права підозрюваного. Крім того, посилалися на необґрунтованість підозри та відсутність будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вислухавши пояснення слідчого, доводи прокурора, підозрюваного та захисників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Судом було встановлено, що 04.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.368, ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України (кримінальне провадження №42015100000001331).
Клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_8 , оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного та захисників щодо вручення їм 02.06.2016 року копії клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
02.06.2016 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: заявою ОСОБА_11 , протоколом обшуку від 19.02.2016 року, показами свідка ОСОБА_11 , висновком судової експертизи цілого за частинами та іншими доказами у їх сукупності.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання у м.Києві, де проводиться досудове розслідування, проживає з дружиною та малолітніми дітьми, офіційно працевлаштований, має виключно позитивну характеристику за місцем роботи, на спец обліках не перебуває, підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
На момент розгляду даного клопотання доказів про те, що за час проведення досудового розслідування, фактично перебуваючи на волі, ОСОБА_5 переховувався від органу досудового розслідування слідчому судді прокурором та слідчим надано не було. Крім того, в даному судовому засіданні прокурором підтверджено, що підозрюваний завжди своєчасно з'являвся на першу вимогу до слідчого.
Таким чином, окрім констатації, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, прокурором не наведені жодні доводи, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу, менш суворого, ніж домашній арешт, який фактично обмежує у свободі ОСОБА_5 , останній буде ухилятись від слідства та суду. Невизнання вини та відмова давати показання таким не може вважатись, оскільки це є правом підозрюваного та на останнього не покладено обов'язок доказування вини.
Твердження слідчого та прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський суд зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Окрім цього, при розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.17 рішення ЄСПЛ від 02 серпня 2001 року у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якої з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані … запобіжні заходи - тримання під вартою у в'язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції.
Частина 2 статті 194 КПК України передбачає обов'язок слідчого судді постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Таким чином, оскільки прокурором доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.3, 4 ст.177 КПК України, однак не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні (п.3 ч.1 ст.194 КПК України), слідчий суддя, враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання у м.Києві, де проводиться досудове розслідування, проживає з дружиною та малолітніми дітьми, офіційно працевлаштований, має виключно позитивну характеристику за місцем роботи, на спец обліках не перебуває, на всі виклики слідчого з'являвся своєчасно, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо підозрюваного достатньо суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з матеріалів клопотання не вбачається, у зв'язку з чим необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений в клопотанні.
За вищевказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігання будь-яких ризиків, пов'язаних з прибуттям підозрюваного на вимогу слідчого, прокурора, суду, можливе і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.3, 176-179, 184-187, 193-196, 198, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_4 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42015100000001331 відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з метою встановлення обставин кримінального правопорушення.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , строком до 04 серпня 2016 року включно, такі обов'язки:
1. Прибувати до слідчого, в провадженні якого знаходиться дане кримінальне провадження, до прокурора та суду за першою вимогою.
2. Не відлучатися з міста Києва, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження.
3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 16-30 годині 09 червня 2016 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Апеляційного суду м.Києва.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
м. Києва ОСОБА_1