Справа № 755/22778/15-к
Іменем України
"23" березня 2016 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шахтарськ Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
26.06.2000 року вироком Куйбишевського районного суду м.Донецька за ч.3 ст.140, ч.2 ст.141, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 12.12.2003 року за відбуттям строку покарання;
12.07.2004 року вироком Ровеньківського міського суду Луганської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;
22.06.2006 року вироком Центрально-міського районного суду м.Макіївка Донецької області за ч.2 ст.289, ст.356 КК України до 3 місяців арешту. Постановою Кіровського районного суду м.Донецька від 26.10.2006 року вироки від 22.06.2006 року та 12.07.2004 року приведені у відповідність, призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 28.04.2007 року за відбуттям строку покарання;
06.12.2007 року вироком Сніжнянського міського суду Донецької області за ч.2 ст.187, ч.2 ст.289, ст.70 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 09.09.2013 року умовно-достроково, невідбута частина покарання 1 рік 3 місяці 21 день,
за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -
ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим та особою, яка раніше вчинила розбій, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий умисний тяжкий злочин при наступних обставинах.
07.11.2015 року, приблизно о 02-55 годині, ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м.Київ, проспект Ю.Гагаріна, 3, сумісно розпивав спиртні напої з ОСОБА_5 , в ході чого у нього виник злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Реалізуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 під приводом поговорити з ОСОБА_5 запропонував останньому відійти, на що той, нічого не підозрюючи, погодився.
Відійшовши до будинку АДРЕСА_3 , цього ж дня, тобто 07.11.2016 року, приблизно о 03-00 годині, ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні наміри, спрямовані на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його злочинними діями, крім потерпілого, ніхто не спостерігає, діючи з корисливих спонукань, з метою протиправного збагачення, здійснив напад, який виразився у триманні у своїй руці предмета, схожого на електрошокер, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, наказав останньому віддати йому всі цінні речі. ОСОБА_5 , виходячи з обстановки, яка склалася, а саме, що він знаходиться в оточенні ОСОБА_7 , який старший за віком, фізично розвиненіший, своєю присутністю та поведінкою, направляючи при цьому в його бік предмет, схожий на електрошокер, пригнічував волю до опору, злякавшись і сприйнявши погрози ОСОБА_7 як реальні для свого здоров'я та життя, не став чинити опір злочинним діям останнього. Після цього ОСОБА_7 заволодів майном ОСОБА_5 , а саме мобільним телефоном марки «IPhone 4S», вартістю 3500 гривень, в якому знаходилася сім-карта оператора «Лайф», вартістю 20 гривень, з залишком на рахунку 50 гривень, зарядним пристроєм до даного мобільного телефону, вартістю 150 гривень, та грошовими коштами в сумі 3000 гривень, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6720 гривень.
Після чого ОСОБА_7 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, не визнав повністю та суду пояснив, що визнає вину за ст.190 КК України, оскільки шахрайським шляхом заволодів майном потерпілого. З потерпілим ОСОБА_5 він познайомився в день вчинення злочину в супермаркеті, де останній з другом ( ОСОБА_9 ) купували випивку. В ході спілкування вони вирішили спільно розпити спиртні напої. До них приєднався ще один хлопець, з яким вони також познайомилися того дня, ім'я якого він не пам'ятає. Він купив пляшку коньяку, після чого вони відійшли до арки між будинками недалеко від магазину, де спілкувалися та вживали спиртне. В ході розмови він показав потерпілому та іншим хлопцям електрошокер у вигляді ліхтарика, довжиною приблизно 15-20 см, який мав при собі, при цьому пояснив, що це електрошокер. Потерпілий ОСОБА_5 спитав у нього, чи може він допомогти йому купити пневматичний пістолет, на що він відповів, що може. Після цього він запропонував потерпілому відійти до гаражів, де розмова продовжилась. Потерпілий сам добровільно віддав йому 2600 гривень та свій мобільний телефон, з якого він зробив вигляд, що телефонує знайомому та домовляється про купівлю пістолету. Потім він сказав потерпілому чекати, поки він сходить за пістолетом. Будь-яких погроз при цьому він не висловлював, електрошокер не демонстрував. Потерпілий залишився, а він пішов додому, де віддав гроші цивільній дружині, яка знаходилась в стані вагітності та їй потрібні були кошти для пологового будинку. Приблизно через 30-40 хвилин він вийшов з дому, біля кінотеатру «Ленінград» взяв таксі, на якому під'їхав до ОСОБА_10 та іншого хлопця, які продовжували біля арки розпивати спиртне, та запропонував третьому хлопцю поїхати з ним випити. При цьому ОСОБА_10 запитав, де потерпілий, а він відповів, що «сидить біля гаражу». Разом з третім хлопцем він на таксі поїхав у кафе «Стрілка», де сиділи та випивали, а після закриття закладу вийшли на вулицю, де його затримали працівники поліції. Після затримання його возили в лікарню, так як йому стало зле, де у нього з карману випав телефон потерпілого, який він залишив собі. До затримання він проживав з цивільною дружиною, неофіційно підробляв по ремонтах. Він співчуває, що так сталося. Заявлений цивільний позов він визнає у повному обсязі, на даний час він частково відшкодований його родичами.
Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_7 , суд вважає, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, повністю підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що ввечері 07.11.2015 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 прийшли до магазину «Велика кишеня», де купили сигарети та пиво. На касі познайомилися з обвинуваченим, який запропонував спільно випити, на що вони погодилися. Також вони познайомилися з хлопцем на ім'я ОСОБА_11 . Усі разом вони пішли до арки біля житлових будинків, де почали розпивати куплений ОСОБА_7 коньяк та спілкуватися на різні теми. В ході розмови обвинувачений показував їм роботу електрошокера у вигляді ліхтарика, який, на його думку, був справжнім та справним. Потім ОСОБА_7 запропонував йому відійти, сказавши «підемо пройдемося». Разом вони мовчки відійшли приблизно на 150 метрів, а хлопці залишилися. Це було темне нелюдне місце біля залізних контейнерів. Там ОСОБА_7 сказав йому «доставай все, що є в карманах і не роби нічого, щоб прийшлося застосовувати силу». При цьому електрошокер обвинувачений тримав у руці. З ним таке трапилося вперше, він злякався, можливості втекти не було, і він допускав, що ОСОБА_7 застосує електрошокер. Він реально сприйняв загрозу своєму життю та здоров'ю. Тому він віддав йому свій мобільний телефон, зарядку до нього та 3000 гривень, які мав при собі. Після цього обвинувачений пішов, сказавши йому, щоб він нікуди не йшов. Він постояв приблизно 20 хвилин, був у шоковому стані, а потім повернувся до ОСОБА_12 , який розповів йому, що обвинувачений разом з іншим хлопцем поїхав на таксі. При цьому ОСОБА_10 записав номер таксі. Вони викликали поліцію, і разом їздили на автомобілі шукали обвинуваченого. Біля кафе «Стрілка» вони побачили ОСОБА_11 та обвинуваченого, якого було затримано. Працівники поліції повернули йому зарядку та телефон. Будь-яку мову про придбання пістолету він з обвинуваченим взагалі не вів, про те, що він має при собі грошові кошти, не повідомляв. Всі події він пам'ятає добре. Ним було заявлено цивільний позов на суму 3070 гривень, з яких родичами обвинуваченого відшкодовано 2000 гривень, на суму, що залишилась, він просить суд задовольнити його. Просить також суворо обвинуваченого не карати, вірить, що він відшкодує йому завдану шкоду.
Допитаний судом свідок ОСОБА_10 показав, що в день вчинення злочину він разом з потерпілим, який є його товаришем, скуплялися у магазині «Велика кишеня», де познайомилися з обвинуваченим та ще одним хлопцем, ім'я якого він не пам'ятає. ОСОБА_7 запропонував разом випити, вони погодилися. Після цього обвинувачений купив пляшку коньяку та вони вчотирьох відійшли до будинків, де почали вживати спиртне та спілкувалися про життя. В ході спілкування ОСОБА_7 показав їм електрошокер у формі ліхтарика, який був в робочому стані, оскільки обвинувачений включив та пішла іскра. Через деякий час ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_5 відійти, що вони і зробили. Він з іншим хлопцем залишилися. Хвилин через 20-30 обвинувачений під'їхав на таксі, запропонував іншому хлопцю поїхати гуляти, на що той погодився. При цьому він запитав, де потерпілий, а ОСОБА_7 відповів, що спить п'яний на лавочці. Вони поїхали на таксі, а він почав шукати потерпілого і, не знайшовши, повернувся на місце, де розпивали спиртне, куди згодом повернувся і ОСОБА_5 . Останній повідомив йому, що обвинувачений «загнав» його в кут, продемонстрував шокер і наказав віддати гроші і все, що є в карманах. Роман злякався та віддав ОСОБА_7 телефон, зарядку і 3000 гривень. Після цього він викликав працівників поліції, яким повідомив номер таксі, який сам записав, і вони почали шукати ОСОБА_7 , якого затримали недалеко від кафе «Стрілка». Всі події він пам'ятає добре, оскільки почувався нормально, п'яним не був. Будь-яку мову про придбання пістолету потерпілий з обвинуваченим не вів, скільки у нього при собі грошей не повідомляв.
В судовому засіданні досліджено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), та протокол попередження особи про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, згідно яких 07.11.2015 року оперуповноважений СКР 4-го ВМ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві лейтенант міліції ОСОБА_13 , попередивши про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, прийняв усну заяву від ОСОБА_5 про те, що 07.11.2015 року, близько 02-00 години, під погрозою електрошокера невідомий чоловік відібрав у нього телефон Айфон 4S та 3000 гривень (а.с.84-86).
Судом досліджено протокол огляду місця події, проведеного 07.11.2015 року, в період часу з 05-00 до 05-30 години, слідчим УП Дніпровського району ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 за адресою: м.Київ, вул.Гагаріна, 3, ілюстративну таблицю до нього та план-схему, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості за вказаною адресою, біля житлового будинку №3, в якому знаходиться арка на першому поверсі біля першого парадного під'їзду, та ділянку, розміром приблизно 10Х10 метрів, яка розташована біля гаражів (номерні знаки відсутні), з правого боку від яких знаходиться 3-й під'їзд житлового будинку №3-А (а.с.87-97).
В судовому засіданні досліджено протокол огляду місця події, проведеного 07.11.2015 року, в період часу з 07-50 до 08-20 години, слідчим УП Дніпровського району ГУНП у м.Києві ОСОБА_14 за адресою: м.Київ, вул.Братиславська, 3, та ілюстративну таблицю до нього, об'єктом якого було приміщення холу МЛШМД за вказаною адресою, в ході якого було вилучено телефон чорного кольору, марки «Айфон 4S», та з кишені куртки ОСОБА_7 вилучено зарядний пристрій білого кольору (а.с.98-103).
08.11.2015 року старшим слідчим Дніпровського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_15 було оглянуто один поліетиленовий пакет, скріплений печаткою «Для пакетів» Дніпровського РУ в м.Києві, з підписами понятих, в якому знаходиться зарядний пристрій білого кольору до мобільного телефону, вилучений при огляді місця події 07.11.2015 року за адресою: м.Київ, вул.Братиславська, 3, та другий поліетиленовий пакет, скріплений печаткою «Для пакетів» Дніпровського РУ в м.Києві, з підписами понятих, в якому знаходиться мобільний телефон, марки «IPhone 4S», вилучений при огляді місця події 07.11.2015 року за адресою: м.Київ, вул.Братиславська, 3. Відповідний протокол огляду від 08.11.2015 року та ілюстративну таблицю до нього досліджено в судовому засіданні (а.с.104-110).
Судом також досліджено розписку ОСОБА_5 від 08.11.2015 року про передачу йому на відповідальне зберігання належних йому речей: зарядного пристрою білого кольору до мобільного телефону та мобільного телефону, марки Айфон 4S (а.с.111), які постановою старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_15 були визнані речовими доказами (а.с.112-113).
У судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу ОСОБА_7 (а.с.139-152, 165-166).
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 повністю підтверджена дослідженими в ході судового розгляду належними, допустимим та достовірними доказами, а доводи обвинуваченого про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, спростовуються вищезазначеними доказами.
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, щодо заволодіння майном потерпілого шляхом обману, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_10 , які в ході судового розгляду кримінального провадження, кожен окремо, підтвердили суду, що будь-яких розмов про придбання пневматичної зброї потерпілий з обвинуваченим не вів, наміру її придбати не висловлював.
Неспроможними є показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо добровільного надання йому потерпілим майна, зокрема грошових коштів та мобільного телефону для здійснення дзвінка з метою придбання пневматичної зброї для потерпілого, оскільки незрозуміло навіщо при цьому потерпілий передав йому зарядний пристрій для мобільного телефону.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, до показів обвинуваченого ОСОБА_7 в обґрунтування його невинності у вчиненні кримінального правопорушення суд ставиться критично, оскільки його показання в судовому засіданні є непослідовними, не відповідають фактичним обставинам справи, і розцінює їх як спробу обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, а версію, висунуту обвинуваченим на свій захист, суд вважає неспроможною, яка не відповідає встановленим безпосередньо судом обставинам справи.
В той же час показання потерпілого ОСОБА_5 суд вважає послідовними, оскільки, неодноразово допитаний у судовому засіданні, він давав чіткі та логічні покази, деталізуючи їх при кожному допиті, тому вони повністю відповідають фактичним обставинам справи та показам свідка ОСОБА_10 , протоколам огляду речей та місця події, іншим доказам. Суд розцінює їх як достовірні, приймає як доказ вини обвинуваченого і вважає, що вони в сукупності з іншими дослідженими судом доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку по справі.
Гарантією виконання органом досудового розслідування вимог ст.9 КПК України є використання всіх джерел доказування, збирання та закріплення кожного доказу у суворій відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. Порушення вимог закону при отриманні доказу виключає використання останнього, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.
В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, і встановив правильність збору стороною обвинувачення та закріплення кожного з них.
При цьому суд враховує і той факт, що ніхто з учасників судового провадження не заявив клопотань про виключення будь-яких доказів з даного провадження по тим чи іншим мотивам, визнання їх недопустимими.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
За таких обставин суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та правосвідомістю, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та кваліфікує дії останнього за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, його підвищену суспільну небезпеку, думку потерпілого, який просив суд суворо обвинуваченого не карати, факт часткового добровільного відшкодування завданої шкоди, обставини вчиненого злочину, дані, що характеризують особу винного, - раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, на спец обліках не перебуває, має неповнолітню дитину.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , суд не вбачає. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
На підставі ч.5 ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому термін його попереднього ув'язнення, а саме з 07.11.2015 року по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У справі заявлено цивільний позов потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 завданої матеріальної шкоди в сумі 3070 гривень. В ході судового розгляду кримінального провадження потерпілому частково відшкодовано завдану шкоду, а саме на суму 2000 гривень, що підтверджено ним особисто у судовому засіданні та відповідними дослідженими судом розписками.
При вирішенні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст.1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначений цивільний позов потерпілого визнав у повному обсязі.
Частиною 1 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, з урахуванням позиції обвинуваченого ОСОБА_7 , який є також цивільним відповідачем по справі, та факту часткового добровільного відшкодування завданої шкоди, цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючисьположеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 07.11.2015 року.
Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовжити тримання під вартою до вступу вироку у законну силу.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 термін його попереднього ув'язнення, а саме з 07.11.2015 року по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду в сумі 1070 (одна тисяча сімдесят) гривень 00 копійок.
Матеріали кримінального провадження №120151100040016925 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/22778/15-к.
Речові докази - зарядний пристрій білого кольору до мобільного телефону та мобільний телефон марки «Айфон 4S», що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 , - залишити йому.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1