Номер провадження 2/754/4798/16
Справа №754/9538/16-ц
30 вересня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Макас Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов"язання повернути майно, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов"язання повернути майно, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачкою протягом життя було заощаджено певну суму грошей у загальному розмірі 186726, 09 грн. Син позивачки ОСОБА_2 мав у себе у розпорядженні сейф для зберігання грошей та коштовностей, а тому запевнив її, що зберігання коштів повинно відбуватися належним чином, запропонувавши взяти кошти на зберігання. 23.03.2015 року між сторонами був укладений договір зберігання вказаних коштів, що підтверджується розпискою. Відповідач зобов"язувався на першу вимогу повернути майно. Але на звернення позивачки про повернення грошових коштів відповідач не реагує, кошти не повертає. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд зобов"язати відповідача повернути позивачці майно, що було передано йому на відповідальне зберігання, зокрема: Євро, номіналом 5 в кількості 19 купюр; Євро номіналом 10 в кількості 29 купюр; Євро номіналом 20 в кількості 13 купюр; Долар США номіналом 100 в кількості 55 купюр; долар США номіналом 1 в кількості 1 купюри; Долар США номіналом 10 в кількості 1 купюри; польські злотих номіналом 100 злотих в кількості 27 купюр; Литовські лити номіналом 20 літ в кількості 2 купюри; Литовські лити номіналом 50 літ в кількості 1 купюри; Литовські літи номіналом 10 літ в кількості 3 купюри; Англійський фунт стерлінг номіналом 10 фунтів стерлінгів в кількості 1 купюри; українська гривня номіналом 500 грн. в кількості 29 купюр, на загальну суму, що складає еквівалент у грошовій одиниці України, 186726, 09 грн.
У судовому засіданні представник позивачки повністю підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу в його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір зберігання грошових коштів, що підтверджується розпискою відповідача від 23.03.2015 року.
Згідно умов даного Договору відповідач отримав від позивачки грошові кошти на відповідальне зберігання, а саме: Євро на суму 645; Долари США на суму 5511; польські злоті на суму 2700; українську гривню на суму 14500; Литовські лити на суму 120; Англійські фунти на суму 10.
Крім того, за умовами Договору відповідач зобов"язувався повернути отримане майно на першу вимогу.
Позивачка неодноразово зверталася до відповідача із вимогою про повернення грошових котів, але до цього часу гроші не повернуто, зобов"язання за договором відповідачем не виконані.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов"язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частинами 1, 2 статті 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов"язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов"язаний зберігати річ до пред"явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Згідно із вимогами ст.. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З наведеного вище можна зробити переконливий висновок про те, що сторонами було дотримано усіх умов договору, він відповідає вимогам діючого законодавства.
Але при цьому відповідачем не виконуються умови даного Договору, на вимогу позивачки грошові кошти не повертаються.
Як визначено ч. 1 ст. 949 ЦК України, відповідач зобов"язаний повернути позивачці майно, що було передано на зберігання, зокрема, відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та під ставність позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов"язання відповідача повернути грошові кошти, отримані за договором.
В той же час суд вважає за можливе зобов"язати відповідача повернути грошові кошти на загальну суму, зазначену у договорі, без ідентифікації купюр та їх кількості, оскільки договором такі умови не передбачені.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1867, 26 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 202, 207, 525, 526, 626, 627, 936, 937, 938, 949 Цивільного кодексу України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов"язання повернути майно - задовольнити частково.
Зобов"язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 майно, що було передано на відповідальне зберігання за Договором від 23.03.2015 року, а саме: грошові кошти у сумі: 645 (шістсот сорок п"ять) Євро; 5511, 00 (п"ять тисяч п"ятсот одинадцять) доларів США; 2700, 00 (дві тисячі сімсот) польських злотих; 14500, 00 (чотирнадцять тисяч п"ятсот) українських гривень; 120, 00 (сто двадцять) літовських літів; 10, 00 (десять) англійських фунтів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1867, 26 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: