Справа № 456/4841/15-ц
Провадження № 2/456/465/2016
іменем України
09 серпня 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Саса С. С. ,
при секретарі Петренко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, кошіль ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Стрийської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення та позбавлення права користування житловим приміщенням,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні будинком №8 по вул. І.Франка в с. Комарів Стрийського району Львівської області шляхом виселення відповідачів та їх дітей, а також визнати останніх такими, що втратили право на користування житловим будинком. В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачі по справі ОСОБА_1 - її донька, а ОСОБА_4 - її зять. Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 07.11.1988 року вона є власником житлового будинку та приналежних до нього будинків і споруд по вул. І.Франка, 8 в с. Комарів Стрийського району Львівської області. В 2004 році її донька вийшла заміж за ОСОБА_4 і оскільки вони не змогли проживати у будинку зятя у зв'язку з постійними скандалами, вона дозволила їм проживати у її будинку, оскільки на той момент вона перебувала на заробітках за кордоном в Італії. Коли вона повернулася із закордону, то спільне проживання з відповідачами не склалося у зв'язку з постійними скандалами та конфліктами, а тому вона попросила доньку з зятем добровільно виселитися з будинку, однак ті відмовилися. На даний час вона вимушена проживати у своєї знайомої ОСОБА_5, а саме винаймає житло в м. Стрию по вул. Грабовецькій, оскільки боїться за своє здоров'я та життя, почуває себе в небезпеці, так як відповідачі погрожували їй, що виселять її з будинку шляхом оформлення в психіатричну лікарю. Окрім цього, в листопаді 2015 року, коли вона приїхала до свого будинку за своїми речами, то її донька накинулася на неї з образами та лайкою, у зв'язку з чим вона викликала працівників поліції, які склали щодо відповідача протокол офіційного попередження про недопущення вчинення насильства в сім'ї. Також, незважаючи на те, що вона не проживає у власному будинку та не користується комунальними послугами, вона несе витрати на його утримання, а також сплачує плату за оренду житла. На даний час маючи у власності свій будинок вона позбавлена можливості вільно користуватися і розпоряджатися ним, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила, що у зв'язку з постійними конфліктами з донькою та зятем вона позбавлена права та можливості проживати у своєму будинку. Зазначила, що окрім відповідачів в спірному будинку проживають її малолітні онуки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і щодо їхнього проживання вона не заперечує.
Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити та доповнив, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні та розпорядженні її довірителем власним будинком, а тому просить суд позов задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечив щодо
заявлених позовних вимог та пояснив, що позовні вимоги вважає незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних перешкод у користуванні позивачу спірним будинком відповідачі не чинять, позивач створює різні умови, щоб виселити її та її малолітніх дітей з чоловіком з спірного будинку. Окрім цього, відповідачі несуть витрати по утриманню будинку, оплачують комунальні послуги.
Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, або розгляду справи у його відсутності, у порядку встановленому законом не подав, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, про що сторони не заперечили.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Стрийської районної державної адміністрації ОСОБА_10 у вирішенні позову поклалася на розсуд суду та зазначила, що разом з відповідачами у спірному будинку проживають малолітні діти, а відповідно до норм законодавства місцем проживання дитини вважається місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає, у зв'язку з чим вважає за необхідне зберегти за батьками житло та не виселяти їх із спірного будинку.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачу на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 07.07.1988 року, виданого на підставі рішення виконкому Стрийської районної Ради народних депутатів № 150 від 23.06.1988р., належить будинок №8 по вул. Кірова (вул. ОСОБА_11) в с. Комарів Стрийського району.
З довідки, виданої виконкомом Підгірцівської сільської ради від 23.11.2015 року № 2003 вбачається, що у власності ОСОБА_1 знаходиться житловий будинок № 8 по вул. І.Франка (стара назва вул. Кірова) в с. Комарів Стрийського району Львівської області.
З копії листа Стрийського відділу поліції ГУ НПУ у Львівській області від 27.11.2015 року вбачається, що відносно ОСОБА_2 складено протокол офіційного попередження про недопущення вчинення насильства в сім'ї у зв'язку з виникненням сімейного конфлікту з її матір'ю ОСОБА_1
З копії постанови про закриття кримінального провадження № 12015140130002346 від 27.12.2015 року, винесеної слідчим Стрийського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 27.04.2016 року вбачається, що кримінальне провадження порушене за заявою ОСОБА_2 про погрозу вбивством її мамою ОСОБА_1 закрито через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є донькою позивача та рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 Їй відомо, що її сестра з чоловіком виганяють маму з будинку, виключають світло, погрожують їй, ображають психічнохворою, намовляють своїх дітей проти позивача. У зв'язку з таким ставленням її мама з січня 2016 року проживає разом з нею в с. Верчани Стрийського району Львівської області. Окрім цього, мама неодноразово зверталася у правоохоронні органи у зв'язку з неправомірними діями відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.2 ст. 48 Закону України „Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Однак, поясненнями сторін та свідка, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами по справі встановлено, що відповідачі право позивача володіти, користуватися та розпоряджатися спірним будинком не порушують, а сімейні конфлікти та непорозуміння, які виникають у зв'язку із неприязними відносинами, що склалися між сторонами, не відносяться до причин, які обмежують позивача у здійсненні права володіти та розпоряджатися своїм майном та не є такими, що створюють їй перешкоди в користуванні належним будинком.
Щодо вимог позивача про виселення відповідачів та їх малолітніх дітей з житлового будинку № 8 по вул. І.Франка в с. Комарів Стрийського району Львівської області та визнання їх такими, що втратили право на користування житловим будинком суд приходить до висновку, що такі до задоволення не підлягають з наступних причин.
Згідно зі ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до копії будинкової книги на будинок № 8 по вул. І.Франка в с. Комарів Стрийського району Львівської області в житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16
Відповідно до довідки № 1913 від 16.11.2015р., виданої виконкомом Підгірцівської сільської ради Стрийського району Львівської області вбачається, що в буд. № 8 по вул. І.Франка в с. Комарів Стрийського району Львівської області проживають: позивач ОСОБА_1, відповідач - її донька ОСОБА_2, відповідач - зять позивача ОСОБА_4, який проживає за вказаною адресою без реєстрації, онуки позивача - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
З долученої в судовому засіданні довідки Підгірцівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 05.08.2016р. за № 1140 вбачається, що в буд. № 8 по вул. І.Франка в с. Комарів Стрийського району Львівської області зареєстровані: ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_2 - донька, ОСОБА_13 - донька, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 - онучка, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - онук, ОСОБА_15 - онучка, ОСОБА_16 - онучка.
Відповідно до ч.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.89 № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної України від 27.02.91р. № 789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є ОСОБА_5 України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).
Відповідно до ст. 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Окрім цього, ч.2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Також слід звернути увагу, що законодавством передбачено підстави втрати права на користування житлом. Так, зокрема ч.2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Однак, дослідженими в судовому засіданні доказами та поясненнями сторін по справі вбачається, що відповідачі постійно користуються спірним житлом, несуть витрати по його утриманню, а тому не можуть вважатися такими, що втратили право на користування житлом.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що малолітні діти відповідачів в силу свого віку самостійно не можуть користуватися спірним будинком, а також у зв'язку з тим, що позивачем не подано доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів і їх малолітніх дітей іншого житла, чи доказів про незаконне їх поселення і проживання в спірному будинку, підстав до задоволення позовних вимог про виселення відповідачів з будинку №8 по вул. І.Франка в с. Комарів Стрийського району Львівської області та визнання їх такими, що втратили право на користування спірним житлом не має.
Вказані твердження позивача суд вважає голослівними та такими, що спростовуються сукупністю зібраних та перевірених в судовому доказів по справі, яким суд дав детальну оцінку та які навів в судовому рішенні по справі.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовна заява є безпідставною, в судовому засіданні, ні позивачем, ні його представником не доведено факту перешкод з боку відповідачів у користуванні позивачем належним йому майном, стороною позивача не подано, а судом не здобуто доказів, які б підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Відмова в задоволенні позовних вимог не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом у спосіб, встановлений законом та захистити право, яке він вважає порушеним.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391, 826 ЦК України, суд -
вирішив:
Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Стрийської районної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення та позбавлення права користування житловим приміщенням.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя ОСОБА_17