Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №324/1331/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кацаренко І.О.
Провадження №22-ц/778/1379/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
27 вересня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Кримської О.М.,
суддів: Дашковської А.В.,
ОСОБА_2,
секретаря Мельник З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, про виділення земельної ділянки в натурі,
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Пологівської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_4 Держземагенства у Пологівському районі Запорізької області, про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення її в натурі.
Позов обґрунтовувала тим, що вона з 19.09.1992 року працювала ветеринарним фельдшером у КСП «Зоря» Пологівського району Запорізької області, звідки звільнилася 01.06.1994 року за власним бажанням та виїхала на постійне місце проживання до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Право колективної власності на землю колишнього КСП «Зоря» виникло в день державної реєстрації Державного акту на право колективної власності на землю ЗП №00017 від 04.11.1993 року. Отже, на момент розпаювання позивачка була членом КСП, та була включена до загального списку співвласників за №738.
Вважаючи, що вона як колишній член КСП «Зоря» має право на отримання сертифікату на земельну частку (пай), вона з 1994 по 2000 роки зверталася особисто до керівництва КСП «Зоря» з вимогами по отриманню сертифікату, проте їй було відмолено з посиланням на те, що вона не є членом КСП «Зоря», оскільки звільнилася в 1994 році після розпаювання і не має у зв'язку з цим права на земельну частку (пай). На підтвердження цього їй видали 11.09.2000 року довідку про те, що вона не є членом КСП «Зоря» і їй не наділялася земельна частка (пай).
27 квітня 2015 року після її звернення до Пологівського управління Держземагенства вона отримала відповідь про те, що включена до списку співвласників на земельну частку (пай) за №738, проте оскільки вона у 1996 році постійно не проживала на території Пологівського району Запорізької області, то на її ім'я не замовлявся сертифікат на земельну частку (пай). Тобто, про своє порушене право позивачка дізналася у квітні 2015 року, тому просила суд: поновити пропущений строк для звернення до суду; визнати за нею право власності на земельну частку (пай) 6,32 умовних кадастрових гектарів на землях колишнього КСП «Зоря» Пологівського району Запорізької області, та виділити її в натурі.
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із уточненою позовною заявою до Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_4 Держземагенства у Пологівському районі Запорізької області, третя особа - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, в якій просила зобов'язати відповідачів виділити їй земельну ділянку із земель запасу Пологівського району Запорізької області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), розміром 6,32 умовних кадастрових гектарів в натурі, оскільки протягом розгляду її справи в суді Пологівська районна державна адміністрація 25 червня 2015 року прийняла рішення №197, на підставі якого на її ім'я 22.07.2015 року виданий сертифікат про право на земельну частку (пай) серії РН №213145. Після отримання сертифікату вона звернулася до Чубарівської сільської ради Пологівського району з письмовою заявою про надання їй відомостей про номер земельної ділянки для реалізації права власності на неї та виділення в натурі (на місцевості) відповідно до сертифікату, який був нею долучений до заяви. Проте позивачці усно було повідомлено, що вільних земель немає і порадили звернутися до суду для вирішення цього питання.
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2015 року залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_4 Держземагенства у Пологівському районі Запорізької області і Чубарівську сільську раду Пологівського району Запорізької області, залучено третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Пологівську району державну адміністрацію Запорізької області.
В жовтні 2015 року позивачка знову звернулась до суду із уточненою позовною заявою до Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, в якому просила суд зобов'язати відповідачів виділити їй в натурі земельну ділянку із земель запасу Пологівського району Запорізької області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), розміром 6,32 умовних кадастрових гектарів.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року позов задоволено.
Зобов'язано головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області виділити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, із земель запасу державної власності Пологівського району Запорізької області земельну ділянку відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_3 серії РН №213145, виданого головою Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області 22.07.2015 року і зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №876, за середнім розміром земельних часток (паїв) по Чубарівській сільській раді Пологівського району Запорізької області.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_3 зазначала, що на її звернення до Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області про виділення їй в натурі земельної ділянки (паю) їй усно було повідомлено, що вільних земель немає і порадили звернутися до суду для вирішення цього питання.
Зобов'язуючи Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області виділити позивачці із земель запасу державної власності Пологівського району Запорізької області земельну ділянку, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач підтвердила своє право на земельну ділянку належним доказом - сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН №213145 від 22.07.2015 року, виданим на її ім'я.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Встановлено, що на підставі рішення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області №197 від 25.06.2015 року, ОСОБА_3 видано сертифікат про право на земельну частку (пай) серії РН №213145 від 22.07.2015 року, відповідно до якого їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоря» розміром 6,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.42-43).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Згідно зі ст. 5 Закону сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
У п. 3 Порядку організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).
Разом з тим громадянам земельні ділянки в натурі (на місцевості) можуть виділятися із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, але за рахунок земель резервного фонду саме колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.
Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Проте судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» земельні частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, їх надання здійснюється за рішенням відповідних сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, з урахуванням їх місця розташування.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області законодавчо не наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки це суперечить вимогам ч.4 ст. 122 ЗК України.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення ст. ст. 212 - 214 ЦПК України зазначені вище вимоги закону не врахував, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, і дійшов передчасного висновку про те, що виділення позивачу земельної частки (паю) належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Зі змісту п.7 Указу Президента України від 08 .09.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вбачається, що при неможливості надати особі, земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, така земельна ділянка має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою не надано суду першої інстанції належних, допустимих доказів того, що вона зверталася до Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області або Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) в порядку передбаченому Законом України ««Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та їй в цьому було відмовлено
Окрім того, матеріали справи не містять даних про відсутність земель запасу або резервного фонду, створених після паювання земель колективної власності КСП «Зоря».
Судовою колегією досліджений Державний акт на право колективної власності на землю з планом зовнішніх меж земель, переданих в колективну власність, з якого вбачається, що названі землі розташовані за межами населеного пункту, тобто розпорядження таким землями відноситься до компетенції районної державної адміністрації, яка до участі у даній справі залучена у якості третьої особи.
Отже висновок суду першої інстанції про можливість та необхідність захисту права позивачки на виділення у натурі (на місцевості) земельної частки (паю), оформленого сертифікатом, є передчасним.
Таким чином рішення суду першої інстанції суперечить фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення.
«Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, про виділення земельної ділянки в натурі»
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
ОСОБА_2