Дата документу Справа № 329/891/16-к
ЄУ № 329/891/16-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11сс/778/567/16 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула 29 вересня 2016року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015080360000392 від 21.12.2015 року за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 (в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ) на ухвалу слідчого судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2016 року про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мануйлівка Приморського району Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8 ,
адвокат ОСОБА_6 ,
підозрюваний ОСОБА_9 .
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 будучи призначеним на посаду директора КУ «Чернігівський дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради, будучи службовою особою, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння бюджетними коштами, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, порушуючи свої повноваження та використовуючи організаційно-розпорядчі функції, для незаконного обернення бюджетних коштів на свою користь, віддав незаконну вказівку інспектору відділу кадрів КУ «Чернігівський дитячий будинок-інтернат» ЗОР ОСОБА_10 щодо підготовки проекту наступних наказів про прийняття на роботу:
наказ №3-к від 02.01.2015р. про прийняття ОСОБА_11 на посаду вихователя, з 02.01.2015р., на час відпустки вихователя ОСОБА_12 ;
наказ №73-к від 29.05.2015р. про прийняття ОСОБА_13 тимчасово на 0,5 ставки дезінфектора, з 02.06.2015р., на час хвороби дезінфектора ОСОБА_14 , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
наказ №78-к від 12.06.2015р. про прийняття ОСОБА_15 тимчасово на посаду санітарки-няні, з 16.06.2015р., на час відпустки санітарки-няні ОСОБА_16 , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
наказ №93-к від 23.07.2015р. про прийняття ОСОБА_15 тимчасово на посаду машиністки з прання білизни, на час відпустки машиністки з прання білизни ОСОБА_17 , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
наказ №105-к від 14.08.2015р. про прийняття ОСОБА_15 тимчасово на посаду санітарки-няні, з 16.08.2015р. на час відпустки санітарки-няні ОСОБА_18 , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису;
наказ №11-к від 14.09.2015р. про прийняття ОСОБА_11 на 0,5 ставки комірника по підсобному господарству, з 14.09.2015р. на час відпустки комірника ОСОБА_19 , з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння бюджетними коштами, достовірно знаючи про те, що особи ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 фактично свої службові обов'язки не будуть виконувати, на своїх робочих місцях присутніми не будуть, директор КУ «Чернігівський дитячий будинок-інтернат» ЗОР, ОСОБА_7 підписав завідомо неправдиві, офіційно оформленні вищевказані накази, після чого віддав незаконну вказівку старшій медичній сестрі КУ Чернігівський дитячий будинок-інтернат» ЗОР ОСОБА_20 про внесення до табелю обліку використання робочого часу недостовірної інформації щодо фактичного відпрацьованого часу ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 .
На підставі незаконно виданих наказів про прийняття на роботу ОСОБА_11 , ОСОБА_15 .. ОСОБА_13 , а також табелів обліку використання робочого часу, до яких внесено недостовірну інформацію здійснювалося нарахування та виплата заробітної плати зазначеним особам, в результаті чого діями ОСОБА_7 заподіяно державі матеріальних збитків на загальну суму 10880 грн.
21 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112015080360000392 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Прокурор Чернігівського відділу Бердянської місцевої прокуратури звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_21 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в обгрунтування якого вказав на докази щодо висунутої ОСОБА_7 підозри, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя врахував ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_21 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного знищити, сховати документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, використовувати погрози або авторитет, схиляти їх до дачі неправдивих показань, активно перешкоджати встановленню істини по справі, неможливість іншого більш м'якого запобіжного заходу, як то особисте зобов'язання чи особиста порука забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 посилається на незаконність та необгрунтованість оскаржуваної ухвали, її невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження, помилковість висновків суду про наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, порушення слідчим суддею права підозрюваного на справедливий судовий розгляд неупередженим судом та доступ до правосуддя, неврахування недоведення прокурором наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України на існування яких він посилається в клопотанні, і фактичну відсутність таких ризиків на даний момент. Просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_22 та підозрюваного ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, який вважав ухвалу законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали провадження, судова колегія прийшла до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї ж статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, слідчий суддя зобов'язаний був оцінити у сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, майновий стан, судимостей та інше.
Як видно з ухвали слідчого судді, ним взято до уваги наявність ризиків з приводу знищення, схову речових доказів, незаконного впливу на свідків, активного перешкоджання встановленню істини по справі, що і стало підставою для застосування стосовно ОСОБА_7 даного виду запобіжного заходу, а неможливість обрання альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтував ризиком впливу ОСОБА_7 , користуючись авторитетом керівника, на свідків по даному провадженню, які є підлеглими підозрюваного.
Натомість, виходячи за змісту оскаржуваного рішення, слідчий суддя не дотримався вимог ст. 178 КПК України та не врахував всі обставини справи у їх сукупності.
Так, ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Судова колегія вважає, що враховуючи дату внесення відомостей до ЄРДР про зазначене кримінальне правопорушення - 21.12.2015 року, проведення виїмки документів, на час звернення до слідчого судді з відповідним клопотання, що мало місце 21.09.2016 року ризик знищення чи схову речових доказів по справі є непереконливим і на даних про поведінку ОСОБА_7 під час слідства не грунтується.
Будь-яких доказів на підтвердження даного ризику прокурором не надано, що засвідчує лише припущення з даного приводу.
Разом з тим, надані прокурором докази, що були предметом дослідження підтверджують обгрунтованність висунутої ОСОБА_7 підозри, що походить від показів свідків, вилучених документів.
При цьому, відповідаючи на доводи захисника, слід зауважити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, суд у висновках щодо обґрунтованості підозри, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив, а надані прокурором докази на підтвердження висунутої підозри колегія суддів знаходить вагомими.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов'язаний також встановити чи доводять надані прокурором докази обставини, що підтверджують неможливість застосування до особи більш м'якого запобіжного заходу.
Натомість, слідчий суддя зазначеної обставини належним чином не мотивував та не звернув увагу на відсутність такого обґрунтування в поданому прокурором клопотанні та додатках, що протирічить вимогам ч.ч.3,5 ст. 132, ст. 184 КПК України.
Докази, які б свідчили, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути встановлений ризик не надані і при апеляційному розгляді.
При розв'язанні даного клопотання слід враховувати, що запропонований прокурором запобіжний захід є одним із найсуворіших і так як і тримання під вартою, з певними відмінностями, але є позбавленням волі за змістом п/п «с» п.1 ст. 5 Конвенції, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (справа Манчіні проти Італії від 02.08.2001р. п.17).
Враховуючи допит всіх свідків у даному провадженні, які не всі з них є підлеглими ОСОБА_7 , а лише ОСОБА_23 та ОСОБА_10 , ризик впливу на останніх з боку ОСОБА_7 є малоймовірним, разом з тим, з урахуванням керівної посади ОСОБА_7 цей ризик зберігає свою актуальність, чому можливо завадити шляхом покладення на підозрюваного обов'язку утримуватися від спілкування зі всіма свідками по даному провадженню з питань, що стосуються кримінального провадження.
Отже, приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 194 КПК України, за доведеністю обґрунтованості висунутої ОСОБА_7 підозри, доведеності вказаного вище ризику, за відсутності аргументації недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, судова колегія вважає за необхідне обрати підозрюваному альтернативний запобіжний захід.
При цьому, колегія бере до уваги зазначення прокурором у клопотанні про належність процесуальної поведінки підозрюваного, з урахуванням позитивних відомостей стосовно особистості ОСОБА_7 , тяжкості інкримінованого злочину, який відноситься до середнього ступеня тяжкості, суд апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати підозрюваному запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням певних обов'язків.
За вказаних обставин, при висунутих захисником вимогах, апеляція останнього підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2016 року про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою клопотання прокурора прокурора Чернігівського відділу Бердянської місцевої прокуратури про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 19.11.2016 року.
Покласти на ОСОБА_7 передбачені ч.5 ст. 194 КПК України обов'язки: утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 , ОСОБА_25 з приводу обставин, що пов'язанні з кримінальним провадженням; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання; з'являтися за викликами до слідчого, прокурора, суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4