Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 333/7498/14 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.
Провадження № 22-ц/778/2394/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
«29» вересня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
ОСОБА_2,
секретар: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного договору № DNH4KS11431708 від 01.11.2005 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2921,44 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею та банком договір.
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 02 вересня 2014 року має заборгованість 14594,24 грн., яка складається з: 741,91 грн. - заборгованість за кредитом; 4345 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9507,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 409,87 грн. - штраф (процентна складова).
З урахуванням стягнутої за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року заборгованості в сумі 6396,78 грн., банк просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9107,33 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 9107,33 грн., судові витрати у сумі 243,60 грн., а усього стягнути 9350,93 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2005р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № DNH4KS11431708, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 2921 грн. 44 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6).
ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява (а.с.6 зворот) разом з Умовами та підписана нею заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам „Розстрочка” складає між нею та банком договір, про що свідчіть підпис відповідача у заяві.
Згідно умов кредитного договору договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно умов договору.
Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
Судом першої інстанції правильно також встановлено, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала своїх зобов'язань за договором від 01.11.2005р., внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за вказаним договором.
За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 02 вересня 2014 року становить 14594,24 грн. та складається з: 741,91 грн. - заборгованість за кредитом; 4345 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9507,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 409,87 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.5).
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з відповідача стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 10 листопада 2014 року становила 6396,78 грн. та складалася з: 741,91 грн. - заборгованості за кредитом; 2279,52 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2594,55 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.4).
Встановивши, що ОСОБА_3 належним чином не виконала своїх зобов'язань за договором від 01.11.2005р., суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості станом на 02 вересня 2014 року в сумі: 9107,33 грн. що складається з різниці заборгованості: 14594,24 грн. - 6396,78 грн. = 9107,33 грн.
Проте повністю з таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ОСОБА_3 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 6396,78 грн.
З огляду на викладене, заборгованість за відсотками у сумі 2065, 48 грн. (4345, 00 грн. - 2279,52 грн. = 2065, 48 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-100цс 14 від 03 вересня 2014 року.
Колегія суддів дійшла висновку про зменшення неустойки (пені) в сумі 6912,78 грн. (9507,33 грн. (яка нарахована станом на 02 вересня 2014 року) - 2594,55 грн.(яка нарахована станом на 10.11.2010 року та стягнута за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року) = 6912,78 грн.), оскільки нарахована сума неустойки є неспівмірною зі сумою заборгованості і значно перевищує її розмір, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, що визначені у п. 6 ч. 1 ст. 3; ч. 3 ст. 509 ЦК України, а саме щодо справедливості, добросовісності та розумності, і вважає за можливе її зменшити до суми відсотків, яка підлягає стягненню - 2100, 00 грн.)
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Пунктами 5.1-5.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (п.3. 2.2,3.2.3 та п. 3.1.1) по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.7-10).
У той самий час, згідно з п.5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів (а.с. 10).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів необхідно відмовити з зазначених підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.
Довід апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом строків позовної давності з посиланням на те, що вона не підписувала Умови, пунктом яких встановлено позовну давність тривалістю 5 років, колегія суддів вважає неприйнятним, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст. 6 ЦК України).
За змістом ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовні давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч.1 ст. 259 ЦК України, то розрахунок заборгованості слід проводити за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.
Як визначено у п. 5.5 Умов та правил, з якими, укладаючи договір приєднання, погоджувався відповідач, строк позовної давності стосовно вимог банку з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, становить 5 років ( а.с.10).
По-друге, відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України позовна давність преривається у разі пред'явлення особою позову. Отже після ухвалення заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року, строк позовної давності перервався та перебіг строку почався заново.
Крім того, матеріали справи не містять заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.
За викладених обставин, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 в сумі 4165 гривень 48 коп., яка складається з: 2065, грн. 48 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 2100 гривень - заборгованості з пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На користь банку підлягає стягненню з відповідача витрати на сплату судового збору відповідно до задоволених вимог у розмірі 111 грн. 42 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KS11431708 від 01.11.2005 року станом на 02.09.2014 року в сумі 4165 гривень 48 коп. та судовий збір в сумі 111 гривень 42 коп.
В решті позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: