Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 336/4019/15 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/778/1064/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«27» вересня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Подліянової Г.С.,
секретар: Мельник З.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом,
В червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її дідусю ОСОБА_7 на праві власності належало домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а після його смерті спадщину у виді будинку прийняла його дружина ОСОБА_8, звернувшись з відповідною заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9, її батько та син ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у зв'язку з чим вважає, що вона є спадкоємцем за правом представлення. Інших спадкоємців, крім позивачки, немає.
При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_8 не отримала свідоцтва про право на спадщину.
На підставі зазначеного просила визнати за нею право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараїв літ. В, б, б1, погребу пг, вбиральні літ. Ж, паркану № 1, замощення І, зливної ями № 3.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловец Л.С. від 29.12.1998 року, ОСОБА_7 придбав житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку площею 25,8 кв.м - літ. А літньої кухні літ. Б, сараїв - літ. В, б, б1, вбиральні - літ. Ж, водопроводу № 2, паркану № 1, зливної ями № 3, замощення І (а.с.11).
Судом на підставі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 19.05.1962 року уклали шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_6 у подружжя народився син ОСОБА_9 (а.с. 59, 60).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1, виданим 09 лютого 2012 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Запорізькій області (а.с. 20).
За приписами ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року), діючої на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вбачається зі спадкової справи №483, після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори 12.05.2006 року звернулась ОСОБА_8, зазначивши, що до складу спадщини входить житловий будинок АДРЕСА_1 та частка майнового комплексу ТОВ «Спецрембудсервіс» ( а.с. 69).
04.08.2006 року ОСОБА_8 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в уставному фонді ТОВ «Спецремстройсервіс» у розмірі 1,48%, що складає 5189 гривень (а.с.75).
Судом встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на підтвердження чого позивачем надано копію свідоцтва про смерть (а.с. 22).
ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_9, що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, та копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та онукою ОСОБА_8 (а.с.9,10).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9, батько позивача ОСОБА_3, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а.с. 21).
За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Згідно частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_8 не отримувала.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано позивачем, що в спірному будинку з 26.02.2002 року був зареєстрований проживаючим ОСОБА_6, який за поясненнями позивача та третьої особи - ОСОБА_11 також є онуком померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість встановлення факту прийняття або неприйняття спадщини ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_7, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження місця проживання ОСОБА_9 на час смерті батька ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та інших осіб, які на той час були зареєстровані та проживали за адресою спірного будинку, тоді як згідно Актового запису про смерть №1461 від 12 лютого 2005 року (а.с.102) місцем проживання померлої особи ОСОБА_9 (станом на ІНФОРМАЦІЯ_5) є будинок АДРЕСА_1.
В суді першої інстанції позивачем не надано будь-якої інформації щодо матері ОСОБА_6, яка також є спадкоємцем першої черги за законом після смерті померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Як було встановлено в суді апеляційної інстанції, перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про смерть відносно матері ОСОБА_6 та дочки померлої - ОСОБА_12,ІНФОРМАЦІЯ_1, не виявлено (т.2 а.с.5).
Проте, ОСОБА_12, яка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8, не була залучена до участі у справі ані в якості відповідача, ані в якості третьої особи.
Крім того, з акту запису про смерть №1461 від 12 лютого 2005 року вбачається, що ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, проживав за адресою: АДРЕСА_1. (т.1, а.с.102).
Таким чином, ОСОБА_3 не доведено тих обставин, що, по-перше, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7, який прийняв спадщину, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1, є ОСОБА_8, по-друге, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_8.
З огляду на викладені обставини висновок суду першої інстанції про те, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем у зазначеній справі є правомірним.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що спадкова справа після смерті ОСОБА_7 містить лише одну заяву про прийняття спадщини, яку подала його дружина та бабуся позивача ОСОБА_8, а спадкова справа після смерті ОСОБА_8 - лише її заяву, колегія суддів вважає неприйнятним з огляду на положення ст.549 ЦК України 1963 року та ст. 1270 ЦК України (в ред.2002 року) щодо фактичного прийняття спадщини та встановлених судом обставин справи.
За змістом ч.1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ст.33 ЦПК України щодо заміни первісного відповідача або залучення співвідповідача не заслуговує на увагу, оскільки таких клопотань позивачем до суду не заявлялось, відомостей про належних відповідачів (співвідповідачів) ОСОБА_3 не надавалось, клопотань про витребування доказів не заявлялось.
Наступні доводи апелянта є черговим повторенням викладення обставин, які зазначалися позивачем у позовній заяві та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження. Вказані доводи не доводять неправильності рішення суду.
За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: