Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 316/2259/15 Головуючий у 1 інстанції: Вільямовська Н.О.
Провадження № 22-ц/778/2371/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
«29» вересня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
ОСОБА_2,
секретар: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року та на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 червня 2016 року про виправлення описки по справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
В вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є сином відповідача.
Добровільно ОСОБА_5 не надавав матеріальної допомоги, до досягнення ним повноліття з ОСОБА_5 стягувалися аліменти.
На момент досягнення ним повноліття навчався на третьому курсі Дніпрорудненського індустріального технікуму за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв».
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2011 року, з ОСОБА_5 на його користь стягувалися аліменти в розмірі 1/6 частини доходу, починаючи з 11 січня 2011 р. до 30 червня 2012 р., тобто, до закінчення навчання в технікумі.
30 червня 2012 року навчання технікумі завершилось та він вступив до ДВНЗ «Національний гірничий університет» м. Дніпропетровськ відразу на другий курс.
До 30 червня 2015 року він був студентом денної форми навчання вказаного закладу на бюджетній основі.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 листопада 2012 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.01.2013 р., з ОСОБА_5 на його користь стягувалися аліменти в розмірі 1/6 частини доходу, починаючи з 01 жовтня 2012 р. до 30 червня 2015 р., тобто до закінчення четвертого курсу навчання в університеті.
Отримавши диплом бакалавра, він вступив на п'ятий курс до вищеназваного університету. Термін навчання складає 10 місяців, тобто з 01 вересня 2013 р. до 30 червня 2016 р. Навчання на п'ятому курсі платне, вартість освітньої послуги за 2015/2016 навчальний рік становить 8 300, 00 грн.
У зв'язку з тим, що він продовжує навчатися, він не має можливості працевлаштуватись і повністю матеріально себе забезпечувати, в результаті чого потребує матеріальної допомоги від батьків.
Його мати ОСОБА_4 працює в ЦРБ ВП «ЗАЕС» та отримує заробітну плату приблизно 5 000,00 грн. на місяць, та щомісяця надає кошти на його утримання.
Відповідач матеріальної допомоги на навчання в добровільному порядку не надає, тим самим ухиляється від свого обов'язку, покладеного на нього ст.ст. 198-199 СК України, маючи можливість надавати таку матеріальну допомогу, оскільки працює начальником зміни турбінного відділення цеху ЕП ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та отримує заробітну плату приблизно в розмірі 18 000грн. щомісячно.
На підставі зазначеного остаточно просив стягнути з відповідача аліменти на його користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходу, а саме: з заробітної плати та пенсії; стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу, починаючи з 01 вересня 2015 року, терміну його навчання; стягнути за період з 25.12.2015 р. по 30.06.2016 р. в зв'язку з продовженням навчання аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, що дорівнює з 01 січня 2016 року - 1330 грн., з врахуванням індексації, відповідно до закону, а також витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року з виправленими описками ухвалами суду від 12 травня 2016 року, 10 червня 2016 року, 23 червня 2016 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на його утримання на період навчання у розмірі 1/8 частини його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 29 вересня 2015 року щомісячно, на період навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в сумі 551,20 грн.
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду, яким призначити стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, а саме з зарплати та пенсії (з дати призначення) щомісячно, починаючи з 1 вересня 2015 р. до 25 грудня 2015р., з 25 грудня 2015 р. до 30 червня 2016 р. стягнути аліменти - допомогу, в зв'язку з продовженням навчання, в розмірі прожиткового мінімуму - 1330 грн., стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати за складання позовної заяви від 29 вересня 2015 р. в розмірі 500 грн.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 6 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Тобто однією з умов для задоволення позову є можливість платника надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є студентом 5 курсу Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» за договором від 25 серпня 2015 року, термін навчання з 01 вересня 2016 року по 30.06.2016 року, форма навчання денна, контрактна, загальна вартість освітньої послуги становить 8350 грн. (а.с.7-8).
Відповідно до довідки про доходи №444 від 06.10.2015 року нарахований дохід матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 за період з квітня 2015 р. по вересень 2015 р. становить 48 939,29 грн., (дохід після утримання податків та зборів 48 939,29 грн. - 1761,82 грн. - 7076,61грн. - 734,99 грн. = 6560,97 грн. - щомісячно) (а.с. 72).
За змістом довідки №1221 від 07.10.2015 р., виданої Відокремленим підрозділом «Запорізька АЄС», на якому працює відповідач, нарахований дохід ОСОБА_5 за період з жовтня 2014 р. по вересень 2015 р. склав 444 084,54 грн., (дохід після утримання податків та зборів - 351 020,77 грн., тобто 29 251,73 грн. - щомісячно) (а.с. 155).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 з 13.12.2015 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Енергодар та отримує пенсію за віком, яка за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року становить 21 602,46 грн., тобто 7200,82 грн. щомісячно (а.с.139). Таким чином щомісячний сукупний дохід відповідача становить 36 452,55 грн. (29 251,73 грн. + 7200,82 грн. = 36 452,55грн.).
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів щодо наявності інших осіб на утриманні відповідача знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду .
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини доходу (заробітку) відповідача щомісячно, та пославшись на те, що на утриманні відповідача знаходиться молодший син, який проживає разом з ним та не має доходів,непрацездатна мати - ОСОБА_6та непрацездатні батьки його дружини, не звернув увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, молодший син - ОСОБА_5, 02.03.1997 року, є повнолітньою особою, яка не навчається, не працює, не знаходиться на обліку в Центрі зайнятості, та за поясненнями самого відповідача отримує від батька допомогу в розмірі 500 грн. щомісячно.
Сам по собі факт отримання пенсій батьками дружини відповідача, які, як вбачається з матеріалів справи (а.с.55-57) не проживають разом з дочкою та відповідачем, не доводить тієї обставини, що вони потребують матеріальної допомоги та перебувають на утриманні відповідача. Крім того, медичні довідки, надані відповідачем стосовно стану здоров'я батьків дружини, стосуються періоду 2009-2010 років.
Довідка №3620973, серії МСЕ-2012, від 01.11.2012 року, видана Федеральним бюро медико-соціальної експертизи №72 м.Димитровград Російської Федерації (а.с.58), за змістом якої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.12.2013 року також не доводить тієї обставини, що мати відповідача потребує матеріальної допомоги та перебуває на утриманні відповідача.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 листопада 2012 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.01.2013 р., з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягувалися аліменти в розмірі 1/6 частини доходу, починаючи з 01 жовтня 2012 р. до 30 червня 2015 р., тобто до закінчення четвертого курсу навчання в університеті (а.с.90-93).
Доказів щодо наявності підстав для збільшення розміру або зменшення аліментів стягнутих з відповідача за рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 30 листопада 2012 року у вигляді 1/6 частини всіх видів доходів відповідача (а.с.1-3) до 1/4 частини всіх видів доходів матеріали справи не містять.
Сам по собі факт покращення матеріального стану відповідача (у зв'язку з відсутністю вирахувань на аліменти), на який посилається позивач, не є такою підставою в розумінні положень ст.199 СК України.
Крім того, не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_3 в якості такої підстави на вирахування податку із соціальних виплат, оскільки у зв'язку з додатковим отриманням відповідачем пенсійних виплат, починаючи з грудня 2015 року,збільшиться і розмір 1/6 частини всіх видів доходів, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Доводи позивача про підвищення вартості витрат на продукти харчування, канцелярські вироби та інше у порівнянні з періодом 2013 року не підтверджені будь-якими доказами.
Консультативні висновки спеціалістів (косметолога, ендокринолога та інших) датовані періодом 2011-2012 років не містять інформації щодо понесених позивачем витрат, пов'язаних із станом його здоров'я (а.с.82-86) не свідчать про погіршення стану здоров'я позивача на час подання позовної заяви в 2015 році.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 має право на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання, обов'язок щодо надання вказаної допомоги поширюється на обох батьків, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу в розмірі 1/6 частин усіх видів заробітку (6075 грн.).
Позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів у період з 25.12.2015 року по 30.06.2016 року не підлягають задоволенню, оскільки суперечать положенням ст. 199 СК України, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги до досягнення двадцяти трьох років, тоді як за матеріалами справи ОСОБА_3 23 роки сповнюється 25.12.2015 року (а.с.1).
Положенням ст.191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Позивачем не надано доказів того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, починаючи з 01 вересня 2015 року, але не міг їх одержати в зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, а тому відсутні підстави для їх стягнення за минулий час.
Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не задовольнив клопотання позивача про витребування копії паспорту відповідача з метою правильного зазначення в рішенні суду його даних, не заслуговує на увагу, оскільки копії 1-4 аркушів зазначеного документу містяться в матеріалах справи (а.с.209).
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених ст.309 ЦПК України підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1/8 частини його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення ним 23-х років, із зазначенням про те, що стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29.09.2015 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року та ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 червня 2016 року про виправлення описки задовольнити частково.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 березня 2016 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1/8 частини його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення ним 23-х років змінити, зазначивши, що стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29.09.2015 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: