28 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 516/121/16-а
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Мислива Л.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Градовського Ю.М.
судді -Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 01 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (надалі - відповідач, ДВС), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову ДВС від 29.06.2016 року (ВП №51528207) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з виконання виконавчого листа №61/2016 (надалі - виконавчий лист), виданого Теплодарським міським судом Одеської області 16.06.2016 року у справі №516/9/16-а;
- зобов'язати ДВС відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа про стягнення з управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на користь позивача заборгованості по виплаті пенсії в сумі 92338,20 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець, відмовивши йому у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, порушив його право на виконання судового рішення через органи виконавчої служби у примусовому порядку.
Постановою Теплодарського міського суду Одеської області від 01.08.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії, інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії А №125077, виданим 28.02.2001 року та вкладкою до нього №049244 від 28.02.2001 року.
16.06.2016 року Теплодарським міським судом Одеської області був виданий виконавчий лист №61/2016 у справі №516/9/16-а про стягнення з управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на користь позивача заборгованості по виплаті пенсії в сумі 92338,20 грн..
З копії виконавчого листа, а саме з запису державного службовця в розділі: «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення» вбачається, що 29.06.2016 року у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом відмовлено, відповідно до п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 29.06.2016 року (ВП №51528207), за розглядом заяви позивача від 29.06.2016 року, було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.
В мотивувальній частині вказаної постанови державний виконавець зазначає, що згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, і в зв'язку із набранням чинності 01.01.2013 року Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» для виконання вищевказаного рішення суду стягувачу необхідно звертатися до Державної казначейської служби України із відповідною заявою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, відноситься до компетенції відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, а саме до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» стаття 3 якого встановлює, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.1, 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Отже, в даному випадку Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є спеціальним законом по відношенню до Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу на користь фізичної особи.
Таким чином, враховуючи наведені норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу на користь фізичної особи відноситься до компетенції відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, а саме до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, який відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зобов'язаний здійснити виконання таких рішень суду.
Твердження позивача у позовній заяві та в апеляційній скарзі про те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення виконуються виключно в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», є безпідставними, оскільки дана стаття Конституції такого положення не містить.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження також у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, постанова ДВС від 29.06.2016 року (ВП №51528207) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з виконання виконавчого листа №61/2016 (надалі - виконавчий лист), виданого Теплодарським міським судом Одеської області 16.06.2016 року у справі №516/9/16-а, є законною і не підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень процесуального та матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 01 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський