73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 вересня 2016 року Справа № 923/949/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон
до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м. Херсон
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - державне підприємство "Енергоринок" м. Київ
про стягнення 465669грн. 49 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 23.12.2015р.
від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2, довір. від 30.12.2015р.
від третьої особи - не прибули
Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) 465669грн. 49коп., з яких - 434318грн. 31коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 28768грн. 09коп. пені та 2583грн. 09коп. 3% річних за договором про постачання електричної енергії № 2834 від 30.07.2004р.
Ухвалою від 13.09.2016р. розгляд справи було відкладено. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача державне підприємство "Енергоринок".
16.09.2016р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 581951грн. 12коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 33646грн. 20коп. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію, 3% річних по активній електроенергії в розмірі 2667грн. 79коп. та по реактивній електроенергії 19грн. 30коп., пеню по активній електроенергії в розмірі 29643грн. 40коп. та по реактивній електроенергії 199грн. 49коп.
Оскільки вищевказана заява не суперечать законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронюваних законом їх прав, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи вищезазначену заяву позивача.
З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 648127грн. 30коп., в межах якої вирішується спір між сторонами.
Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву визнає позовні вимоги частково, а саме: визнає заборгованість за активну електричну енергію в сумі 581951грн. 12коп., заборгованість за реактивну електричну енергію в сумі 33646грн. 20коп., 3% річних в сумі 2329грн. 56коп. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені до 1грн. за реактивну електричну енергію та 1 грн. за активну електроенергію, просить надати відстрочку виконання рішення до 01.01.2017р. та розстрочити виконання рішення на 1 рік.
Представник позивача в засіданні суду заперечує проти задоволення клопотань відповідача.
Третя особа в засідання суду не прибула, незважаючи на те, що була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй ухвали від 13.09.2016р. Суд вважає, що неявка третьої особи не є перешкодою для розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для вирішення спору.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
13.02.2012р. між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі по тексту - ПАТ "ЕК "Херсонобленерго", Позивач, Постачальник) та публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі по тексту - ПАТ "Херсонська ТЕЦ", Відповідач або Споживач) укладено додаткову угоду, якою договір про постачання електричної енергії №2834 від 30.07.2004р. викладено у новій редакції (далі по тексту - Договір), який на сьогоднішній день є чинним.
Відповідно до п. 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
На момент укладення договору сторони погодились під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ, Правила) - п. 2.1 Договору.
Згідно умов п.2.2.2. договору позивач зобов'язується постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток № 1 "Обсяги постачання електроенергії та потужності").
Відповідно до п.2.3.3. договору відповідач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із додатком №2 до договору "Порядок розрахунків та Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання її до електропостачальної організації".
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Згідно з пп. 2 п. 10.2 Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Пунктом 2.3.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком № 9 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Графік знімання показань засобів обліку електричної енергії та порядок розрахунків визначені додатком №2 до договору.
Відповідно до п. 1 додатку № 2 до Договору встановлено розрахунковий період тривалістю місяць. При цьому зазначено, що відповідач знімає показання електролічильника о 00.00 год. 31 числа у місяці з 31 днем, 30 числа у місяці з 30 днями, 29 числа у місяці з 29 днями та 28 числа у місяці з 28 днями. Споживач зобов'язаний протягом 0,5 доби з моменту зняття показань електролічильників довести їх значення до електропостачальника за встановленою додатком № 2а до договору формою та адресою: м. Херсон вул. Пестеля 5.
Пунктом 6.11 ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.
Згідно з п.2 додатку № 2 Договору передбачено, що обсяг фактично спожитої електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається актом прийому-передачі електричної енергії згідно показань розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань або акта про порушення Правил користування.
Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору зазначено, що рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунка постачальника електричної енергії.
Пунктом 1.21 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок № 2834 від 04.05.2016 р. за спожиту активну електричну енергію у квітні 2016р. в сумі 367754,29грн.; № 2834 від 01.06.2016 р. за спожиту активну електричну енергію в сумі 399617,36 грн. протягом травня місяця 2016р.; № 2834 від 01.07.2016р. за спожиту активну електричну енергію в сумі 20420,58 грн. протягом червня 2016р.; № 2834 від 01.08.2016р. за спожиту активну електричну енергію в сумі 164280,37 грн. протягом липня 2016р.
З матеріалів справи вбачається, що вказані рахунки за квітень-липень 2016р. були отримані представником відповідача особисто, рахунок за травень 2016р. було направлено поштою, що підтверджується списком № 3613 згрупованих поштових відправлень.
Крім того, відповідачем було особисто отримано рахунок № 2834 від 01.09.2016р., згідно якого відповідач отримав у серпні 2016р. активної електроенергії на суму 197632,81грн. та реактивної електроенергії на суму 38829,82грн.
Однак, рахунки в установлені Договором термін відповідачем оплачені не були.
Таким діями відповідач порушував право позивача на отримання коштів за поставлену електроенергію.
Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покладено на покупця обов'язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено позивачу борг за активну електроенергію, а за реактивну електроенергію була переплата.
З огляду на викладене, станом на день розгляду справи за відповідачем обліковується перед позивачем 581951грн. 12коп. заборгованості по активній електроенергії, 33646 грн. 20 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, що визнається відповідачем.
Доказів перерахування боргу в сумі 581951грн. 12коп. заборгованості по активній електроенергії, 33646 грн. 20 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої активної електроенергії 3% річних в розмірі 2667грн. 79коп. та по реактивній електроенергії 19грн. 30коп.
Суд, перевіривши розрахунок позивача 3% річних за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Ліга-Закон" встановив, що він є обґрунтованим, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних по активній електроенергії в розмірі 2667грн. 79коп. та по реактивній електроенергії 19грн. 30коп.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку у пункті 5 Додатку 2 до Договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який нараховується, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.
На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню за порушення виконання зобов'язань з оплати спожитої активної електроенергії в розмірі 29634 грн. 40 коп. та пеню за порушення виконання зобов'язань з оплати спожитої реактивної електроенергії в розмірі 199 грн. 49коп.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені до 1грн. за реактивну електричну енергію та 1 грн. за активну електроенергію, у зв'язку з тим, що санкції нараховані позивачем є занадто великими та стягнення їх у повному обсязі приведе до погіршання фінансового стану товариства, яке і так є тяжким.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, беруться до уваги наступні виняткові обставини:
- в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;
- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати електроенергії за договором;
- в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про постійне понесення відповідачем збитків у зв'язку з наявністю постійних боргів споживачів за поставлену їм відповідачем теплову енергію.
Крім того, відповідач як і позивач є енергогенеруючою компанією - виробником електроенергії, однак на відміну від позивача відповідач не здійснює постачання виробленої електроенергії кінцевим споживачам, єдиним покупцем є державне підприємство "Енергоринок", яке має заборгованість перед відповідачем більше 46млн.грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені за порушення строків оплати поставлено/отриманої електроенергії на 50 % та стягнути з відповідача на користь позивача пеню по активній електроенергії в розмірі 14821грн. 70коп. та по реактивній електроенергії 99грн. 74коп.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідач не надав належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, а посилання на складне фінансове становище відповідача не є доказом неможливості виконання рішення. Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення по справі.
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та недоведеності відповідачем відсутності коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом в порядку ст. 83 ГПК України зменшено суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон Бериславське шосе 1, код 00131771) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (73000 м.Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638):
- на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26036300020852 в філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" № 10021, МФО 352457, - 581951грн. 12коп. заборгованості по активній електроенергії;
- на поточний рахунок № 26008302852 ФХОУ АТ "Ощадбанк" у м. Херсоні, МФО 321767, - 33646 грн. 20 коп. заборгованості за реактивну електричну енергію, 3% річних по активній електроенергії в розмірі 2667грн. 79коп. та по реактивній електроенергії 19грн. 30коп., пеню по активній електроенергії в розмірі 14821грн. 70коп. та по реактивній електроенергії 99грн. 74коп., 9721грн. 91коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.09.2016р.
Суддя В.П.Ярошенко