73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 вересня 2016 року Справа № 923/908/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз", м. Херсон
про стягнення 4417449,03 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - директор ОСОБА_1; юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №160629/32 від 29.06.2016р.
Суть спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" заборгованість у розмірі 4417449,03 грн., з якої: 3458188,64 грн. - сума пені, 229369,70 грн. - сума 3% річних та 729890,69 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору купівлі-продажу природного газу №15-809-Н від 30.06.2015р., положення ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.
21 вересня 2016 року відповідачем через канцелярію суду із супровідним листом подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає та у задоволенні позову просить відмовити, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Представник позивача належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 27.09.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, додаткових письмових пояснень та нових доказів не надав.
Будь-яких письмових заяв або клопотань на день розгляду справи від позивача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.
Суд не визнавав явку сторін у судове засідання обов'язковою.
Отже, неявка у судове засідання представника позивача не унеможливлює розгляд справи № 923/908/16, не є підставою для відкладення її розгляду.
За таких обставин, справа розглядається без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2016р. позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
Матеріали справи свідчать, що 30 червня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач або продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (надалі - відповідач або покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №15-809-Н (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1.1. договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до умов п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов договору позивач поставив у 2015 році, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 293710632,75 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 19-25).
Відповідно до умов п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
На підставі п.7.2. договору, у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого плтежу за кожен день прострочення платежу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що відповідач всупереч умов п.1.1 та п.6.1 договору неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання не в повному обсязі та неналежним чином, а також порушував умови, визначені змістом зобов'язання.
Позивач вважає, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання з оплати поставленого природного газу, відповідач на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.2. договору зобов'язаний сплатити позивачу суму 3% річних від простроченої суми, суму інфляційних втрат та суму пені.
Отже, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №15-809-Н від 30.06.2015р., позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 3458188,64 грн., суму 3% річних у розмірі 229369,70 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 729890,69 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Херсонській області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (а.с. 49-73), а саме: №1769 від 19.08.2015р. на суму 1031262,75 грн., №1920 від 17.09.2015р. на суму 1460906,90 грн., №2249 від 22.10.2015р. на суму 2709677,17 грн., №2512 від 19.11.2015р. на суму 18059040,01 грн., №3009 від 18.12.2015р. на суму 46291784,68 грн., №293 від 22.01.2016р. на суму 48817314,58 грн. (надалі - спільні протокольні рішення).
Згідно умов зазначених спільних протокольних рішень сторони домовились про наступне:
- предметом їх є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій";
- Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області перераховує Департаменту фінансів Херсонській облдержадміністрації, а вказаний Департамент перераховує товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" грошові кошти за субсидію;
- товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти, визначені в цих спільних протокольних рішеннях, за природний газ у 2015 році згідно з договором №15-809-Н від 30.06.2015р.;
- усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків;
- сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358, і невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до чинного законодавства України;
- спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання усіма учасниками.
Зазначені спільні протокольні рішення були повністю виконані відповідачем. Всього на підставі спільних протокольних рішень відповідачем було сплачено на користь позивача 118369986,09 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що нормами Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203).
З урахуванням змісту вищевказаних спільних протокольних рішень та норм Цивільного кодексу України, зазначені спільні протокольні рішення є багатосторонніми правочинами (договорами).
Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, вказаними спільними протокольними рішеннями сторони змінили строки виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем з оплати частини спожитого природного газу на суму 118369986,09 грн. по договору №15-809-Н від 30.06.2015р.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, уклавши вказані спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили спосіб виконання частини зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №15-809-Н від 30.06.2015р., змінили порядок і строки проведення розрахунків за частиною спожитого природного газу, поставленого відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових нарахувань щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобов'язань за спільними протокольними рішеннями.
Вищевказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 09.10.2014р. у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 16.09.2015р. у справі №917/2520/14, від 23.09.2015р. у справі №917/2519/14, від 07.10.2015р. у справі №924/406/14, від 07.10.2015р. у справі №924/1236/14, від 11.11.2-15р. у справі №927/1733/14, постанові ВГСУ від 26.05.2016р. у справі №917/2361/15.
На підставі ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем, на підставі ст. 33 ГПК України, документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально не підтверджені, а отже такі, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 03.10.2016р.
Суддя С.В. Нікітенко