Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" вересня 2016 р.Справа № 922/2433/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.
розглянувши справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення збитків та витрат з проведення незалежної експертизи в розмірі 371520,00 грн
за участю представників сторін:
представник позивача - Голіна О.Ю., довіреність №61 від 20.04.2016 р.;
представник відповідача - ОСОБА_3, довіреність №961 від 30.06.2016 р.
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків та витрат з проведення незалежної експертизи в розмірі 371 520,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі проведення оцінки об'єкту незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" по АДРЕСА_1, було встановлено, що за час володіння відповідачем об'єктом приватизації, останньому були завдані збитки в розмірі 371 520,00 грн. Відповідач добровільно зазначені збитки не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 липня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/2433/16 та призначено її до розгляду на 09 серпня 2016 року.
Ухвалами Господарського суду Харківської області розгляд справи неодноразово відкладався.
Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в позовних вимогах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області в зв'язу зі спливом позовної давності.
В судовому засіданні 27 вересня 2016 року представники позивача та відповідача не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень.
За висновками суду, в матеріалах справи № 922/2433/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір №802 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" по АДРЕСА_1 від 14 вересня 2001 року (надалі - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2375.
Об'єкт незавершеного будівництва був переданий 30 жовтня 2001 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області за актом приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва АДРЕСА_1
Вказаний в Договорі об'єкт продано за 22 146,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2010 року у справі №62/218-10, рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2010 року у справі № 62/218-10 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено:
- розірвано договір купівлі-продажу № 802 від 14.09.2001 року об'єкта незавершеного будівництва «Станції нейтралізації», ХДПЗ ім. Т.Г.Шевченка, по АДРЕСА_1 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
- зобов'язано ОСОБА_1 повернути у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області об'єкт незавершеного будівництва "Станція нейтралізації", ХДПЗ ім. Т.Г.Шевченка, який розташований по АДРЕСА_1.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області "Про проведення незалежної оцінки об'єкта незавершеного будівництва "Станція нейтралізації", що за рішенням суду повертається у державну власність та визначення розміру збитків, завданих об'єкту під час володіння ним покупцем" №594 від 21 березня 2014 року було затверджено Завдання на проведення незалежної оцінки об'єкта незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" за адресою: ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка, АДРЕСА_1, що за рішенням суду повертається у державну власність та визначення розміру збитків, завданих об'єкту під час володіння ним покупцем - ОСОБА_4.
Суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, на підставі Договору №31142 на проведення незалежної оцінки від 31 березня 2014 року, здійснено розрахунок збитків, що відображено у Звіті про оцінку майна: розмір збитків, завданих об'єкту покупцем - громадянкою ОСОБА_4 за час володіння ним, становить 371 520,00 грн. з ПДВ.
Листом від 20 травня 2014 року №13-2419 позивач звернувся до відповідача, в якому пропонував останньому в добровільному порядку в 20-денний термін з дати отримання листа сплатити вартість збитків, нанесених державі за час володіння об'єктом у розмірі 371 520,00 грн.
Як вказує позивач, станом на момент його звернення з даним позовом до суду, збитки, завдані об'єкту незавершеного будівництва за час володіння ним відповідачем, в добровільному порядку не відшкодовані.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст.19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.
Повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів регулюється Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18січня 2001 року №32 ( далі - Порядок).
Відповідно до пункту 6 Порядку, інвентаризація об'єкта приватизації (крім пакетів акцій), який повертається у державну власність, проводиться інвентаризаційною комісією згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну від 11 серпня 1994 р. N 69, станом на день прийняття судом, господарським судом відповідного рішення. Склад інвентаризаційної комісії та порядок її роботи визначаються державним органом приватизації. Результати інвентаризації затверджуються державним органом приватизації.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів створення інвентаризаційної комісії об'єкта незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" за адресою: ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка, АДРЕСА_1.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що оцінка об'єкта приватизації (крім пакета акцій), що повертається у державну власність, станом на день набрання чинності відповідним рішенням суду проводиться згідно з Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N1891.
Відповідно до п. 11 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N1891, щодо об'єктів, які повертаються у державну власність, у тому числі за рішенням суду, підготовчий етап, зокрема, передбачає: 1) утворення державним органом приватизації інвентаризаційної комісії, до складу якої включаються представники державного органу приватизації, керівник підприємства та особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку. Очолює комісію представник державного органу приватизації; 2) визначення державним органом приватизації дати оцінки. Якщо об'єкт приватизації повертається у державну власність на виконання відповідного рішення суду, датою оцінки є день набрання чинності відповідним рішенням суду. Дата оцінки є датою інвентаризації; 3) проведення інвентаризації в один етап та у строк, що не перевищує 15 календарних днів від дати оцінки, і подання її результатів на розгляд комісії з повернення об'єкта у державну власність. Інвентаризація проводиться у порядку, визначеному законодавством з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2010 року по справі №62/218-10, на підставі якої спірний об'єкт незавершеного будівництва повернуто у державну власність, набрало законної сили 06 грудня 2010 року.
Проте, всупереч вимог п.п. 2-3 п. 11 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891, Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області не надано доказів проведення інвентаризації (обстеження об'єкта незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" за адресою: ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка, АДРЕСА_1).
Пункт 11 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891, щодо об'єктів, які повертаються у державну власність, у тому числі за рішенням суду, також передбачає затвердження державним органом приватизації зведеного акта інвентаризації майна у строк, що не перевищує 25 днів від дати оцінки, а також відбір суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання та укладення з ним договору на проведення незалежної оцінки.
Відповідно до статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Однак, всупереч наведених положень чинного законодавства, позивачем не надано доказів затвердження державним органом приватизації зведеного акта інвентаризації майна, як то передбачено пунктом 11 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. N 1891.
Згідно з пунктом 8 Порядку, з метою виявлення збитків, що могли бути завдані об'єкту приватизації під час володіння ним покупцем, результати інвентаризації та оцінки об'єкта приватизації, отримані згідно з пунктами 6 та 7 Порядку, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об'єкта державним органом приватизації. Порядок проведення звіряння та визначення наявності збитків визначається Фондом державного майна. При цьому враховуються всі результати господарювання покупця на об'єкті.
Крім того, згідно з пунктом 3 Порядку проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №2107 від 14 листопада 2001 року, під звірянням результатів інвентаризацій та оцінок об'єкта (далі - звіряння) слід розуміти порівняння даних інвентаризаційних описів майна, коштів, фінансових зобов'язань, даних балансів, актів оцінки (або звітів про оцінку майна) одного й того самого об'єкта, складених відповідно під час підготовки його до продажу та на день набрання чинності відповідним рішенням суду.
Відповідно до пункту 4 вищезазначеного Порядку, на день набрання чинності відповідним рішенням суду інвентаризація об'єкта проводиться комісією згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року за №202/412.
Згідно з пунктами 6-8 Порядку звіряння здійснюється за об'єктами, які внаслідок їх відчуження за договорами купівлі-продажу були передані покупцям за актами приймання-передачі. Звіряння здійснюється комісією з повернення об'єкта в державну власність (далі - комісія). Персональний склад комісії та регламент її роботи затверджуються наказами органу приватизації. Результати звіряння оформлюються протоколом засідання комісії.
Позивачем, всупереч положень статей 4-3, 33, 34 ГПК України та наведеного вище порядку, не надано протоколу засідання комісії з повернення об'єкта в державну власність, який мав бути складений комісією за результатами звіряння результату інвентаризації і оцінки об'єкту незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" за адресою: ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка, АДРЕСА_1, проведеної при його відчуженні регіональним відділенням та на дату набрання законної сили Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2010 року по справі №62/218-10, як не надано і регламенту роботи такої комісії.
На підставі пункту 11 Порядку проведення звіряння результатів інвентаризації об'єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об'єкта до приватизації, та затвердження його результатів, затвердженого наказом ФДМ України від 14.11.2001 року №2107, у разі виявлення у результаті порівняння даних згідно з пунктом 10 цього Порядку зменшення вартості майна об'єкта (вартості об'єкта незавершеного будівництва, окремо визначеного майна тощо) та (або) нестачі конкретних матеріальних цінностей рішення щодо зарахування їх до збитків, які повинні бути відшкодовані покупцем (або про відсутність необхідності у цьому) приймається комісією. При цьому комісія повинна врахувати всі результати господарювання покупця на об'єкті: зміни фінансово-економічного стану об'єкта, умов праці та рівня її оплати, стану використання робочої сили, інших показників, які характеризують ефективність господарської діяльності підприємства.
Доказів прийняття комісією з повернення об'єкта в державну власність рішення щодо наявності збитків (або їх відсутності), завданих об'єкту незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" за адресою: ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка, АДРЕСА_1, які повинні бути відшкодовані відповідачем, позивачем не надано, а в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Крім того, відповідно до пункту 9 Порядку, у разі виявлення збитків, завданих об'єкту приватизації за час володіння ним покупцем, їх розмір обчислюється згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116, та в десятиденний термін доводиться до відома колишнього власника.
Однак, доказів повідомлення відповідача як колишнього власника спірного об'єкту незавершеного будівництва, про виявлення збитків, завданих вказаному об'єкту, позивачем не надано.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих об'єкту незавершеного будівництва "Станція нейтралізації" за адресою: ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка, АДРЕСА_1 всупереч положень статей 4-3, 33, 34 ГПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилаються мотивуючи позовні вимоги.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст.225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності до заявленої позовної вимоги про стягнення збитків.
Одночасно суд наголошує, що правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги (пункт 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Так, право на звернення до суду, як складова права на судовий захист, гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду (абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).
Тому особа, яка переконана у наявності порушеного майнового права, вправі звернутися до суду за його захистом у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або договором, або іншим законом ( Рішення Конституційного Суду від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів ).
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Недоведеність факту порушення права, як і відсутність факту його порушення за приписами ст. 33 ГПК України є підставою для відмови у позові.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги те, що позивачем у справі не надано визначених чинним законодавством документів на підтвердження факту наявності збитків та їх розміру, отже, не доведено належними та допустимими доказами обставин понесення збитків та їх розміру, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків саме по суті, а не у зв'язку з пропуском позовної давності.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачі вартості робіт з проведення незалежної оцінки в сумі 1 590,00 грн., суд відмовляє в її задоволенні як необґрунтованою та безпідставно заявленою.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє повністю в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, України, покладаючи судові витрати в даній справі на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків та витрат з проведення незалежної експертизи - відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.10.2016 р.
Суддя Т.О. Пономаренко
справа №922/2433/16