29 вересня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1157/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С. І.
при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.06.2016 року)
відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 09.08.2016 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
У відповідності до ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвала в повному обсязі виготовлена 03 жовтня 2016 року.
ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_1, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС України, яким просить визнати дії відповідача нечинними та зобов'язати виконати судове рішення та повернути затриману митницею автомашину БМВ Х3, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 власнику - ОСОБА_3 для її власного використання.
Ухвалою судді від 12 вересня 2016 року відкрито провадження у справі та ухвалою від 19 вересня 2016 року справу призначено до розгляду 29 вересня 2016 року.
В судовому засіданні 29 вересня 2016 року представником Закарпатської митниці ДФС заявлено клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на значний термін розгляду справи в судах різних інстанцій та необхідність в судовому порядку зобов'язати виконати рішення суду.
Дослідивши необхідні матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про закриття провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного:
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно - правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивачем заявлена до суду вимога зобов'язального характеру (повернення вилученого транспортного засобу), який тимчасово вилучений на підставі складеного протоколу про порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України, за яким, на підставі ст. 511 МК України, тимчасово вилучено: товари - безпосередні предмети порушення митних правил.
Визначення адміністративного правопорушення наведено ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно якої - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.. 2 КУпАП, питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно ст.. 459 МК України, адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
За змістом ст. ст. 488,494 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Статтею 508 МК України передбачено, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться із метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: складання протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, визначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них; митне обстеження; пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; експертиза; взяття проб та зразків для проведення дослідження.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 508 Митного кодексу України передбачено, що у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться із метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать: складання протоколу про порушення митних правил; опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб; витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, визначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу, та документів на них; митне обстеження; пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання; експертиза; взяття проб та зразків для проведення дослідження.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 02 квітня 2014 року головним державним інспектором ВМО № 4 митного посту "Дякове" Чопської митниці Мін доходів складено протокол про порушення митних правил за № 0460/30516/14 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
На підставі ст. 511 Митного кодексу України, за цим протоколом вилучено: товари - безпосередні предмети порушення митних правил; а саме: легковий автомобіль марки "BMW X 3", кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак Білорусі 4667 КР-7, 2005 року випуску, кольору сірий металік, тип двигуна - дизель.
З наведеного вбачається, що затримання (вилучення) вищезгаданого транспортного засобу, який просить повернути позивач вилучений на підставі протоколу про порушення митних правил за № 0460/30516/14 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 Митного кодексу України.
Посадові особи Закарпатської митниці, складаючи протокол про порушення митних правил та затримуючи вантаж, що є безпосереднім предметом порушення митних правил та перешкоджаючи тим самим переміщенню цього вантажу через митний кордон України, - виконували не звичайні управлінські функції, а вчиняли процесуальні дії у справі про порушення митних правил, оскарження яких не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2009 року № 09/68, у відповідності до ст. 244 - 2 КАС України - є обов'язковою до застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.
Судом відхиляються доводи представника позивача щодо необхідності розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства в зв'язку з тим, що позов заявлено в зв'язку з наявною необхідністю в судовому порядку зобов'язати відповідача виконати рішення суду, оскільки ч. 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на території України, та згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України - обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства. Тобто, вимоги щодо зобов'язання виконати судове рішення не може бути предметом розгляду, оскільки обов'язковість виконання судових рішень встановлені Конституцією України та законами України, крім того, предметом розгляду за даним позовом є обов'язок повернення затриманої митницею автомашини її власнику (позивачеві ОСОБА_3.) для власного використання.
При цьому суд констатує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1990 року № 606- ХІV (далі Закон № 606). Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а не розглядається в судовому порядку повторно, за позовами про зобов'язання виконати рішення суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, та з огляду на викладене спір про оскарження дій при притягненні до адміністративної відповідальності підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі - не допускається.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Провадження у справі № 807/1157/16 за позовом ОСОБА_3 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - закрити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а в разі складення ухвали у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом п'яти днів з дня отримання її копії (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті