79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" вересня 2016 р. Справа № 926/1419/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Марко Р.І.
ОСОБА_1
при секретарі Кобзар О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”, м. Київ, вх. №01-05/3842/16 від 08.08.2016 року
на рішення господарського суду Чернівецької області від 21.07.2016 року
у справі № 926/1419/16
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755”, м. Чернівці
до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”, м. Київ
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Чернівці
про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_5 - представник на підставі довіреності б/н від 24.05.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_6 - представник на підставі довіреності б/н від 04.01.2016 року;
від третьої особи: не з'явився;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.07.2016 року у справі №926/1419/16 (суддя Ніколаєв Н.І.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755”, до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.07.2016 року у справі №926/1419/16, відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс” - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідно до вимог ч. 3. ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Керуючись вищевказаними нормами, сторони в Договорі застави передбачили наступні способи звернення стягнення на предмет застави: позасудовий, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса та судовий, шляхом подання позову про звернення стягнення на предмет застави. Пункт 4.3. Договору застави передбачає, що у разі недосягнення Сторонами згоди щодо способів реалізації предмету застави та непідписання Акту про звернення стягнення на заставлене майно Заставодержатель може звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Після одержання виконавчого документу предмет застави може бути реалізовано за згодою Сторін обраним ними способом, а у разі недосягнення такої згоди предмет застави реалізується у процесі виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше на встановлено договором або законом. Тому висновки суду першої інстанції, що Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено виключний перелік способів позасудового звернення стягнення на предмет застави, на думку апелянта, є хибним, оскільки перелік таких способів може бути встановлено та розширено сторонами у договорі застави. Позивач достовірно знаючи про наявність виконавчого напису щонайменше з моменту складання акту опису та арешту майна (01.08.2011 року) звернувся з позовом про визнання останнього таким що не підлягає виконанню лише в 2016 році (після реалізації описаного майна з прилюдних торгів) та не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 21.07.2016 р. у справі № 926/1419/16 та відмовити у позові.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2016 року, справу №926/1419/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Марко Р.І. та Малех І.Б..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.08.2016 року.
Ухвалою суду від 23.08.2016 року розгляд справи відкладався на 27.09.2016 року з підстав, викладених у ній.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 27.09.2016 року з'явився представник апелянта, подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, подав письмові пояснення по суті справи (вих. №46531 від 26.09.2016 року, вх. № 01-04/7029/16 від 27.09.2016 року)
Представник позивача в судове засідання з'явився, проти поданої апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
як правильно встановив суд першої інстанції, 26.10.2006 року між ВАТ “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755” (заставодавець) та ЗАТ “Тас-Інвест” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Сведбанк”) укладено договір застави рухомого майна №30/12-Ф/Зм-1, який зареєстрований приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі під №4647.
Згідно пункту 1.1 договору заставодавець, як майновий поручитель, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 26.10.2006 року №30/12-Ф, який укладений між закритим акціонерним товариством “Тас -Інвестбанк”, код ЄДРПОУ 21658672 (кредитодавець), та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надається кредитодавцем для потреб, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 50000 доларів США, під проценти на строк до 25.10.2011 року включно.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору застави рухомого майна №30/12-Ф/Зм-1 предметом застави є рухоме майно в кількості 4 одиниць, що належить відкритому акціонерному товариству “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755” та знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. М.Торези, 62, а саме: вантажний сідловий тягач марки IVECO модель MP 440 Е42, реєстраційний номер НОМЕР_1; вантажний сідловий тягач марки IVECO модель Eurotech, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричіп бортовий тент VAN HOOL, реєстраційний номер CE3119XX; напівпричіп бортовий VAN HOOL, модель 3В0011, реєстраційний номер НОМЕР_3.
15.12.2008 року у зв'язку із порушенням ОСОБА_7 своїх кредитних зобов'язань згідно кредитного договору від 26.10.2006 року №30/12-Ф приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі №6946 про звернення стягнення на вантажний сідловий тягач марки IVECO модель MP 440 Е42, випуску 2003 року, реєстраційний номер НОМЕР_1; вантажний сідловий тягач марки IVECO модель Eurotech, випуску 2003 року, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричіп бортовий тент VAN HOOL, випуску 2003 року, реєстраційний номер CE3119XX; напівпричіп бортовий VAN HOOL, модель 3В0011, випуску 2000 року, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на праві власності позивачу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, нотаріус пропонує задовольнити вимоги ЗАТ “Сведбанк Інвест” в загальній сумі 359037,54 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1700 грн., усього 360737,54 грн.
16.09.2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новосельцького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №17117483 з примусового виконання виконавчого напису №6976 від 15.12.2008 року про звернення стягнення на заставлене майно для погашення боргу в сумі 360737,54 грн.. У цій постанові державним виконавцем допущено описку, зокрема в номері виконавчого напису замість №6946 помилково зазначено №6976.
Оскільки доказів направлення позивачу (повідомлення про вручення, супровідний лист тощо) постанови про відкриття виконавчого провадження №17117483 з примусового виконання виконавчого напису №6946 від 15.12.2008 року суду не надано, апелянт безпідставно посилається на повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження виходячи лише з положень закону, що покладає на державного виконавця відповідний обов'язок.
30.09.2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новосельцького районного управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №17117483 з примусового виконання виконавчого напису №6976 від 15.12.2008 року до зведеного виконавчого провадження №17118818, яке веде Відділ державної виконавчої служби Новосельцького районного управління юстиції, Чернівецької області. На підставі акту опису й арешту майна від 01.08.2011 року державним виконавцем Дроньом В.А. описано та передано на відповідальне зберігання гр. ОСОБА_8 вантажний сідловий тягач марки IVECO модель MP 440 Е42, реєстраційний номер НОМЕР_1; вантажний сідловий тягач марки IVECO модель Eurotech, реєстраційний номер НОМЕР_2; напівпричіп бортовий тент VAN HOOL, реєстраційний номер CE3119XX; напівпричіп бортовий VAN HOOL, модель 3В0011, реєстраційний номер НОМЕР_3. Уповноваженому представнику позивача даний акт не вручено.
06.12.2011 року старшим державним виконавцем Садгірського відділення державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження №17117483 з примусового виконання виконавчого напису №6976 від 15.12.2008 року. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 04.03.2015 року змінено сторону у виконавчому провадженні №17117483 з закритого акціонерного товариства “Сведбанк Інвест”, правонаступником якого виступає публічне акціонерне товариство “Сведбанк”, на товариство з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”. Ці транспортні засоби перебувають у власності позивача, що підтверджується довідкою останнього від 14.07.2016 року та обліковими даними Центру надання послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів для обслуговування м. Чернівці УДАІ УМВС в Чернівецькій області від 12.03.2014 р. Посилання скаржника на необмеженість та взаємодовненість способів звернення стягнення на заставлене майно було належно оцінено судом.
Відповідно до частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 6 статті 20 Закону України “Про заставу” встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором. Інше передбачено Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, чинним з 1 січня 2004 року (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису), який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України “Про заставу” застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України “Про забезпечення вимог кредиторівта реєстрацію обтяжень”.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Статтею 26 цього Закону, визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'зання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Таким чином, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відтак, виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а стаття 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису) не передбачала підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду України у справах №3-5гс10 від 15.11.2010 року, 3-111гс11 від 17.10.2011 року, 3-130гс11, 3-134гс11 та 3-135гс11 від 12.12.2011 року.
Підставно не були прийняті до уваги й посилання апелянта (відповідача) на сплив позовної давності. Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Докази направлення та отримання позивачем постанови Відділу державної виконавчої служби Новосельцького районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження №17117483 від 16.09.2009 року чи інших документів виконавчого провадження, аж до повідомлення державного виконавця про ринкову вартість арештованого майна від 03.04.2015 року суду не надавалось.
Матеріалами справи також підтверджується підставність відмови у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Садгірський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та ОСОБА_8, виклик осіб для дачі пояснень з питань, що виникають підчас розгляду справи, а саме - державного виконавця Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_9, у провадженні якого перебуває виконавче провадження №17117483 по зверненню стягнення на заставне майно згідно спірного виконавчого напису нотаріуса та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області ОСОБА_10, що 01.08.2011 року склав акт опису та арешту майна, на яке звертається стягнення згідно спірного виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Однак, скаржником не зазначено, на стороні кого (позивача чи відповідача) мають бути залучені вищевказані особи та не обгрунтовано, яким чином рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки вищевказаних осіб, які саме пояснення державні виконавці мають надати суду та не подав доказів того, чи вищевказані державні виконавці продовжують працювати в виконавчій службі. Будучи стороною виконавчого провадження, скаржник не був позбавлений можливості надати суду усі необхідні матеріали виконавчого провадження та довести ті обставини, на які він посилається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 21.07.2016 року у справі № 926/1419/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Чернівецької області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Вердикт Фінанс”, м. Київ, вх. №01-05/3842/16 від 08.08.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 21.07.2016 року у справі № 926/1419/16 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Чернівецької області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 03.10.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Малех І.Б.