33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" вересня 2016 р. Справа № 924/57/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Мельник О.В. ,
судді Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Берун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2016р. у справі №924/57/16 (головуючий суддя Яроцький А.М., суддя Вибодовський О.Д., суддя Радченя Д.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (м. Дніпропетровськ)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дел Пост" (м. Хмельницький)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (м. Дніпропетровськ)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (м. Київ); товариства з обмеженою відповідальністю "СофТех" (м. Львів)
про стягнення 144 240,72 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третіх осіб - не з'явилися;
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 144 240,72 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.05.2016р. у справі №924/57/16 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
В обґрунтування своєї позиції скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він неодноразово наголошував на міру захисту своїх порушених прав шляхом стягнення заборгованості, передбаченої ст. 625 ЦК України, адже завдані збитки було визнано відповідачем за претензією № 863-юр від 27.10.2014р. у розмірі 144 240,72 грн., однак не сплачено. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Скаржник вказує, що у претензії № 863-юр від 27.10.2014р. позивач надав відповідачу строк для відшкодування завданих збитків, а саме 14 календарних днів з дня отримання відповідної претензії. Так, відповідачем було прийнято претензійні вимоги щодо відшкодування завданих збитків, однак протягом обумовленого строку, зазначеного у претензії, не виконано зобов'язання щодо їх відшкодування. У зв'язку з чим, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання. Судом першої інстанції помилково не було взято до уваги визначену міру відповідальності у відповідності до поданої позовної заяви про стягнення саме заборгованості, а не відшкодування завданих збитків, що й призвело до винесення незаконного та неправомірного рішення.
Суд першої інстанції зазначає, що у акті надання послуг №1568 від 29.09.2014р. сторони визнали, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт, в тому числі по перевезенню за маршрутом: Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано -Франківськ - Чернівці немає. Разом з тим, в договорі відсутнє будь-яке посилання стосовно того, що підписання акту надання послуг позбавляє експедитора можливості пред'явити претензії до об'єму, якості та строкам виконання робіт, не підписання акту надання послуг є лише виключним правом експедитора мінімізувати ризики щодо несплати завданих збитків перевізником, а ніяк не підтвердженням прийняття наданих послуг без будь-яких претензій.
Скаржник вказує, що договір не містить умов відмови перевізника від підписання акту приймання вантажу по кількості та якості від вантажовідправника (експедитора). У разі складання вищевказаного акту, на перевізника покладений обов'язок його підписати. Однак, відмова перевізника від підписання акту не тягне за собою наслідку визнання складеного акту недійсним, а лише засвідчує неналежне виконання перевізником договірних зобов'язань. Судом першої інстанції також не було враховано факту повного додержання подальшої процедури фіксування відмови представника відповідача (водія) від підписання акту приймання вантажу по кількості та якості від вантажовідправника (експедитора), а саме, така відмова була зафіксована шляхом складання акту про відмову від підписання, який був завірений підписами свідків.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Філіпова Т.Л.
Розпорядженням керівника апарату суду від 11.07.2016р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л. у період з 11.07.2016р. по 29.07.2016р. включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2016р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/57/16 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р.. продовжено розгляд апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, а ухвалою від 20.09.2016р. розгляд справи відкладено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дел Пост" надіслало на адресу суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №3785 від 08.07.2016р.), в якому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дел Пост" надіслало на адресу суду письмові пояснення по справі (вих. №24456/16 від 19.09.2016р.), в яких відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення; вина відповідача у завданні збитків позивачу не доведена, тому суд правомірно відмовив в задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА" надіслало на адресу суду письмові пояснення по справі (вих. №24359/16 від 19.09.2016р.), в яких позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за вантаж, з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу отримувачу. Як вбачається з матеріалів справи водій був присутній при завантаженні вантажу, що підтверджується відеозаписом процесу завантаження. Безспірним доказом отримання водієм вантажу є також підпис водія на товарно-транспортних документах про отримання вантажу до перевезення. Факт втрати товару підтверджується численними доказами у матеріалах справи, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заборгованість в розмірі 144 240,72 грн. Позивач вказує, що строк позовної давності не пропущений, оскільки перевізником погоджено претензію та прийнято в повному обсязі; відповідно до ст. 257 ЦК України слід застосовувати загальну позовну давність тривалістю у три роки.
В судовому засіданні 12.07.2016р. представник позивача підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Представники відповідача в судових засіданнях 12.07.2016р., 20.09.2016р. доводи апеляційної скарги заперечили, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання 27.09.2016р. представники позивача, відповідача та третіх осіб не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися в установленому законом порядку.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін у справі про день, час та місце розгляду справи; явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін та третіх осіб.
Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши надану юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 02.04.2012р. між ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" та ТОВ "КОРСА" укладено договір про надання послуг №41204, за умовами якого ТОВ "КОРСА" приймає на себе зобов'язання надавати ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" наступні послуги: приймання товару від ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" та/або уповноважених постачальників ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД", перевізників ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД", перевізників уповноважених постачальників, відповідальне зберігання товару, обробка, сортування товару, відображення дислокації товару в систему обліку, передпродажна підготовка товару, формування (комплектування) товарів для відправлення у відповідні місця реалізації (магазини/торгівельні центри), відвантаження товару уповноваженими ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" перевізникам або іншим уповноваженим особам.
Згідно п. 4.12 договору у випадку втрати, нестачі або пошкодження товару ТОВ "КОРСА" зобов'язаний компенсувати ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" вартість такого товару.
На виконання вищевказаного договору ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" передав ТОВ "КОРСА" перелік товару, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі на відповідальне зберігання, згідно з договором про надання послуг від 02.04.2012р. №41204 (том. 1, а.с. 219-250, т. 2, а.с. 1-61).
31.12.2013р. між ТОВ "Корса" (експедитор) та ТОВ "ДЕЛ ПОСТ" (перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг №12/1306, відповідно до умов якого перевізник на підставі заявки експедитора зобов'язаний надати експедитору транспортні послуги по здійсненню перевезення вантажів/товарів клієнта автомобільним транспортом по території України, забезпечити схоронність вантажів/товарів з моменту їх отримання для перевезення до моменту передачі їх вказаній в заявці уповноваженій особі в пункті доставки, здійснювати оформлення товарно - транспортних документів по даних перевезеннях вантажів клієнта, а експедитор зобов'язаний прийняти та оплатити надані перевізником послуги у відповідності з умовами цього договору, на підставі договірних цін (тарифів) затверджених сторонами у відповідних протоколах погодження договірних цін (тарифів) на транспортні послуги, викладені у додатках до договору, які є невід'ємними частинами цього договору.
На кожну транспортну послугу оформляється окрема письмова заявка на надання транспортних послуг (надалі заявка), яка містить умови і особливості конкретної транспортної послуги, та являється невід'ємною частиною даного договору (п. 2.4 договору).
Кількість, асортимент та інші характеристики вантажу вказуються в товарно - супровідних документах на вантаж, зокрема, в товарно-транспортних накладних, або накладних на товар/вантаж, номера яких вказані в графі 8 товарно-транспортних накладних. Форма товарно-транспортної накладної, затверджена сторонами для оформлення транспортних послуг по даному договору затверджується сторонами в додатку №3 "Форма товарно-транспортної накладної" (п.п. 2.6, 2.7 договору).
Сторони у п. 3.1 договору узгодили, що вантаж (товар) надається під завантаження перевізником в особі водія перевізника в пункті завантаження по вантажомісцях; вантаж (товар) здається під вивантаження перевізником в особі водія перевізника в пункті доставки/вивантаження - по вантажомісцях з перевіркою цілісності вантажомісць.
Згідно п. 3.3 договору період перевезення вантажу починається з моменту завантаження вантажу в автотранспортний засіб наданий перевізником. Період перевезення вантажу закінчується в момент передачі вантажу перевізником вантажоотримувачу в пункті доставки (вивантаження), визначеному в заявці і товарно - транспортній накладній.
У разі наявності розбіжності між даними товарно-транспортних документів на вантаж (товар) і фактичним станом вантажу (товару), наявність пошкоджень, псування, крадіжки вантажу (товару), факт приймання вантажу/товару від перевізника оформляється відповідним актом приймання вантажу по кількості і якості від вантажоперевізника (експедитора), форма якого визначається сторонами в додатку №5 до договору. Представник перевізника (водій транспортного засобу) не має права відмовитись від підписання даного акту. Не підписання (відмова від підписання) даного акту представником перевізника (водієм транспортного засобу) являється порушенням даного договору і тягне за собою наслідки передбачені п. 6.6 договору (п. 3.5 договору).
Згідно п. 3.6 договору перевізник приймає на себе обов'язок компенсувати експедитору збитки, понесені останнім, в результаті пошкодження вантажу (товару), в період перевезення вантажу (товару) визначений п. 3.3 договору. Перевізник на підставі відповідної отриманої від експедитора претензії, здійснює компенсацію (відшкодування) збитків (шкоди) завданих клієнту/експедитору в результаті пошкодження такого вантажу (товару) в період перевезення (доставки) вантажу (товару) в порядку визначеному положеннями статей 7, 8 договору, якщо вантаж (товар), який повертається перевізником експедитору має які-небудь механічні пошкодження, які виникли з вини перевізника, після передачі експедитором / клієнтом вантажу (товару) перевізнику.
Перевізник в особі водія перевізника зобов'язаний організувати і забезпечити завантаження вантажу (товару) у відповідності до п. 4.2 договору таким чином, щоб була забезпечена схоронність і цілісність вантажу (товару) при транспортуванні, відсутність пошкоджень, втрати, знищення вантажу (товару) (п. 5.5 договору).
Перевізник зобов'язаний негайно на протязі однієї години проінформувати експедитора будь-яким видом зв'язку про перешкоди, які загрожують належному виконанню перевізником обов'язків по даному договору, в тому числі: про невідповідність кількості та/або виду (асортименту) вантажу наданим експедитором документам (п. 5.11 договору).
Згідно п. 5.24 договору перевізник може за свій рахунок і на свій ризик, залучити до виконання обов'язків по даному договору третіх осіб (перевізників та/або експедиторів), які мають усі передбачені законодавством України дозволи на здійснення такої діяльності. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за дії залучених третіх осіб, як за свої власні.
Сторони дійшли до взаємної згоди відносно наступного порядку відшкодування збитків (шкоди), який може бути завданий клієнту та/або експедитору за договором, внаслідок пошкодження, знищення, втрати, викрадення вантажу/товару в період перевезення зазначений в п. 3.3. договору, а саме: у випадку нанесення шкоди експедитору або клієнту внаслідок пошкодження, знищення, втрати, викрадення вантажу/товару, в період надання перевізником транспортних послуг по перевезенню даного вантажу (товару) клієнта, експедитор має право затримати виплату грошових коштів, які підлягають сплаті перевізнику за раніше надані послуги, в розмірі суми завданої шкоди експедитору (п. 6.7. договору).
Відповідно до п. 7.5 договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед експедитором за прийнятий до перевезення вантаж (товар), його псування, пошкодження, знищення, втрату, крадіжку, якщо не буде належним чином доведено, що таке псування, пошкодження, знищення, крадіжка вантажу (товару), стали наслідком форс-мажорних обставин, або умисних злочинних дій експедитора, і зобов'язаний відшкодувати експедитору вартість такого зіпсованого, пошкодженого, втраченого, вкраденого вантажу (товару) на підставі виставленої претензії експедитора, у відповідності до заявленої дійсної вартості такого вантажу вказаної в супровідних документах, а саме в товарно - транспортних накладних або накладних на вантаж (товар), номер яких вказаний в графі 8 товарно-транспортних накладних у строки вказані в такій претензії.
Ризик випадкової загибелі, пошкодження, знищення, втрати, викрадення вантажу/товару в період перевезення визначений в п. 3.3. договору несе перевізник (п. 7.5.2 договору).
Перевізник не несе відповідальності перед експедитором у випадках: нестача товару/вантажу в процесі перевезення сталась з вини експедитора; вантаж/товар прибув в справному автотранспортному засобі, за відсутності пошкоджень вантажу (товару), кузова, вантажного відсіку, опломбованого тросу при цілісності оригінальних пломб відправника вантажу (товару); у випадку неможливості надання експедитором відеоматеріалів завантаження вантажу (товару) в автотранспортний засіб (п. 7.10 договору).
За змістом п. 10.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення таких підписів печатками сторін. Даний договір вступає в силу з 01.01.2014р. та діє до 31.12.2014р. включно.
Договір підписано сторонами та скріплено відбитками їх печаток.
ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" (клієнт) надіслало ТОВ "КОРСА" (експедитор) заявку-договір на надання транспортно-експедиторських послуг від 08.09.2014р., за умовами якої експедитор зобов'язаний здійснити перевезення вантажів (аудіо-відео, побутова техніка) автомобільним транспортом за маршрутом: Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано - Франківськ - Чернівці, з визначеною датою завантаження - 09.09.2014р.
В подальшому 09.09.2014р. між ТОВ "КОРСА" (експедитор) та ТОВ "ДЕЛ ПОСТ" укладено заявку (факсову) про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до змісту якої автоперевізник - ТОВ "Дел Пост" зобов'язаний здійснити перевезення вантажу (аудіо - відео, побутова техніка) за маршрутом: Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано - Франківськ - Чернівці, з визначено датою завантаження - 09.09.2014р. та датою поставки - 10.09.2014р.
01.06.2011року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дел Пост" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СофТех" (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №1/139, за умовами якого перевезення здійснюється на підставі поданих договорів - заявок, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.п. 1.2, 2.3 договору виконавець зобов'язується своєчасно доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення (згідно з товарно-транспортною накладною) відповідно до поданих замовником заявок, які є невід'ємними частинами даного договору (додаток 1), і видачі його, уповноваженій на одержання вантажу, особі, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю плату за перевезення вантажу. Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення відповідно до надісланої заявки, підписаної обома сторонами та скріпленої печатками сторін.
Розмір плати за перевезення вантажів погоджується сторонами на кожне окреме замовлення відповідно до заявки, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. цього договору). Замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги на протязі 7 (сім) банківських днів з моменту одержання замовником оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, ТТН) та інших документів, які вказані безпосередньо в договір-заявці (п. п. 4.1, 4.2 договору).
У випадку невідповідності кількості місць, вантажу чи його стану на момент розвантаження виконавець або його представник зобов'язаний повідомити замовника, зробити відмітки в екземплярі товарно-транспортної накладної, брати безпосередньо участь у складанні акту про пошкодження, нестачу чи надлишок вантажу із членами комісії вантажоодержувача. При цьому, присутність виконавця або його представника (водія) при розвантаженні й огляду вантажу є обов'язковою, що підтверджується його підписом у відповідному документі (акті) (п.3.2.5 договору).
Згідно п. 5.3 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, його кількість та якість з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі.
Якщо якість вантажу погіршилася з вини виконавця, виконавець відшкодовує збитки в розмірі фактичних витрат.
09.09.2014 року між ТОВ "СофТех" та ТОВ "Дел Пост" на підставі основного договору укладено договір-заявку на перевезення вантажів №БІ-3457, що встановлено у рішенні господарського суду Хмельницької області від 05.03.2015 р. у справі №924/1932/14.
09.09.2014 року транспортний засіб марки ДАФ, державний номер НОМЕР_1, причіп державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 було завантажено на складі ТОВ "КОРСА" у м. Дніпропетровськ, по вул. Кринична 30, побутовою технікою ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" у кількості 24 вантажомісця для здійснення перевезення у м. Черкаси.
Як встановлено судом, при прибутті в м. Черкаси до місця розвантаження було виявлено, що частина товару знаходиться в безладному положенні та відсутні 4 вантажні місця.
Комірником магазину, як відповідальною особою за оформлення документів, складено акт приймання за кількістю від вантажоперевізника №АПСНР-000420 від 11.09.2014р., за змістом якого зафіксовано, що відповідно до супровідних документів повинно було надійти 24 вантажомісця, але доставлено лише 20 вантажомісць. При цьому, водій від підписання товарно-транспортної накладної та акту відмовився, що засвідчено підписами комірника та страхового агента компанії "ІНГО Україна".
ФОП ОСОБА_2 - страховий агент АСК "ІНГО Україна" склав звіти про проведення інспекційних робіт "Сюрвеєрський огляд стану товарно-матеріальних цінностей аудіо-відео, побутової техніки в асортименті, визначення розміру матеріального збитку, який був завданий вантажовласнику ТОВ "Комфі Трейд" при транспортуванні вантажу ТОВ "Дел Пост"" №563 від 11.09.2014р., в яких зафіксовано факт нестачі 172 одиниць товару (90 найменувань).
14.01.2014р. старшим слідчим СВ Соснівського РВ УМВС України у Черкаській області, який здійснював досудове розслідування за фактом злочину передбаченого ч. 5 ст.185 КК України (кримінальне провадження №1201425004000363, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.09.2014 року) визнано ТзОВ "Софтех" потерпілим. При цьому, постановою про закриття кримінального провадження №12014250040003631 від 08.04.2015 року встановлено, що автомобіль на момент прийняття товару був цілісним, тент автомобіля без пошкоджень, пломби на автомобілі цілісні та відповідають номеру зазначеному в товарно-транспортній накладній. Факт крадіжки не підтверджується, а відсутність товарно-матеріальних цінностей можливо пояснити пересортицею товару, чи помилкою вантажників, що здійснювали завантаження автомобіля в м. Дніпропетровськ; скарг чи заяв про крадіжку товару від власника товару ТОВ "Комфі-Трейд" не надходило.
26.09.2014 року від власника вантажу ТОВ "Комфі Трейд" на адресу ТОВ "Корса" надійшла претензія №315 про відшкодування шкоди від втраченого вантажу на суму 144 240,72 грн., на підставі якої позивачем сплачено вищевказану шкоду, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "Комфі-Трейд" від 29.01.2015р. та платіжним дорученням №2592 від 29.01.2015р.
29.09.2014р. позивачем та відповідачем підписано акт надання послуг №1568 від 29.09.2014р. на загальну суму 49 268 грн., у акті зазначено, що замовник претензії по об'єму, якості та строкам виконання робіт, в тому числі по перевезенню за маршрутом: Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано-Франківськ - Чернівці, з визначеною датою завантаження - 09.09.2014р. АА2469ОЕ, АА2162ХМ немає. Позивачем здійснено оплату послуг за надані відповідачем послуги з перевезення вантажу у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1610 від 05.11.2014р.
27.10.2014р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №863-юр про відшкодування збитків спричинених втратою вантажу у розмірі 144 240,72 грн.
Листом №30/12/14/1 від 30.12.2014 року відповідачем повідомлено позивача, що заборгованість за претензією №863-юр від 27.10.2014 р. на суму 144 240,72 грн. він визнає. При цьому, зазначено про недостатність наданих позивачем документів для прийняття рішення про страхове відшкодування коштів, зокрема, банківських документів на підтвердження факту перерахунку грошових коштів ТОВ "Корса" для ТОВ "Комфі Трейд", як доказу понесених збитків.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу кошти у розмірі 144 240,72 грн., останній звернувся до суду з позовом про їх стягнення. Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на ст. ст. 193, 224, 314 ГК України, ст. ст. 257, 509, 525, 526, 530, 618, 625, 908, 924 ЦК України та просить стягнути з відповідача 144 240,72 грн. заборгованості.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено статтею 175 ГК України.
Правовідносини, що виникають з перевезення вантажу регулюються главою 64 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому, обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Стаття 924 ЦК України зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.
Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.
Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:
1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;
2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
З встановлених судом обставин вбачається, що між ТОВ "Корса" (експедитор) та ТОВ "ДЕЛ ПОСТ" (перевізник) був укладений договір про надання транспортних послуг №12/1306 від 31.12.2013р. за яким перевізник зобов'язаний надати експедитору транспортні послуги по здійсненню перевезення вантажу (товарів) клієнта (ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД"), а експедитор зобов'язаний прийняти та оплатити надані перевізником послуги у відповідності з умовами цього договору.
Пунктом 5.24 договору сторони передбачили, що ТОВ "ДЕЛ ПОСТ" (перевізник) може за свій рахунок і на свій ризик, залучити до виконання обов'язків по даному договору третіх осіб; перевізник несе повну матеріальну відповідальність за дії залучених третіх осіб, як за свої власні.
Так, у зв'язку із великим об'ємом вантажу та відсутністю можливості для залучення власних транспортних засобів, з метою виконання зазначеного перевезення, ТОВ "ДЕЛ ПОСТ" скористалось правом передбаченим п. 5.24 договору та залучило до перевезення третю особу - перевізника - товариство з обмеженою відповідальністю "СофТех", про що укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №1/139 від 01.06.2011 року.
Для здійснення перевезення ТОВ "СофТех" надало транспортний засіб марки ДАФ державний номер НОМЕР_1, причіп державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 на який було здійснено завантаження вантажу у кількості 24 вантажомісця для здійснення перевезення у м. Черкаси.
Проте, як встановлено апеляційним судом, при прибутті в м. Черкаси до місця розвантаження, було виявлено, що частина товару знаходиться в безладному положенні та відсутні 4 вантажні місця, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.09.2014 року та складеним актом приймання за кількістю від вантажоперевізника №АПСНD-000420 від 11.09.2014р.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони в договорі про надання транспортних послуг №12/1306 від 31.12.2013р. узгодили умови за яких перевізник не несе відповідальності перед експедитором за нестачу товару в процесі перевезення у випадках, зокрема, якщо вантаж/товар прибув в справному автотранспортному засобі, за відсутності пошкоджень вантажу (товару), кузова, вантажного відсіку опломбованого тросу при цілісності оригінальних пломб відправника вантажу (товару) (п. 7.10 договору).
Постановою слідчого СВ Соснівського РВ УМВС України у Черкаській області про закриття кримінального провадження №12014250040003631 від 08.04.2015 року встановлено, що автомобіль на момент прийому товару був цілісний, тент автомобіля не пошкоджений, пломби цілісні та відповідають номеру зазначеному в товарно-транспортній накладній, з огляду на що факт крадіжки не підтверджено. Відсутність товарно-матеріальних цінностей можливо пояснити пересортицею товару, чи помилкою вантажників, що здійснювали завантаження автомобіля в м. Дніпропетровську.
Звітом №563 про проведені інспекційні роботи "Сюрвеєрський огляд стану товарно-матеріальних цінностей аудіо-відео, побутової техніки в асортименті, визначення розміру матеріального збитку, який був завданий вантажовласнику ТОВ "Комфі Трейд" при транспортуванні вантажу ТОВ "Дел Пост"" від 11.09.2014р. встановлено, що по факту прибуття у місце розвантаження водій пред'явив комірнику ОСОБА_3 та начальнику охорони ОСОБА_4 опломбований пломбою (цифровий номер 0701042) вантажний напівпричіп АА2162ХМ, даними представниками пломба (цифровий номер 0701042) була сфотографована і так як вона не була порушена і жодних підозр не викликала була знята. Дана пломба після зняття знаходилась у начальника охорони ОСОБА_4 і представнику страхової компанії для огляду не була представлена так як за словами ОСОБА_4 була втрачена.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказами у справі підтверджується, що вантаж перевізником доставлено до вантажоодержувача у справному перевізному засобі, тент автомобіля не пошкоджений, пломби цілісні та відповідають номеру зазначеному в товарно-транспортній накладній.
Як встановлено апеляційним судом, позивачем підписаний акт надання послуг №1568 від 29.09.2014р., в якому зазначено, що замовник претензії по об'єму, якості та строкам виконання робіт, в тому числі по перевезенню за маршрутом: Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано-Франківськ - Чернівці, з визначеною датою завантаження - 09.09.2014р. АА2469ОЕ, АА2162ХМ до відповідача немає.
Колегія суддів зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Таким чином, у даному випадку первинним документом, що підтверджує надання послуг за договором про надання транспортних послуг №12/1306 від 31.12.2013р. є акт надання послуг №1568 від 29.09.2014р., оскільки містить відомість про відповідну господарську операцію та підтверджує факт її здійснення, який підписаний позивачем без будь-яких застережень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 6.7. договору про надання транспортних послуг №12/1306 від 31.12.2013р. експедитору надано право затримати виплату грошових коштів, які підлягають сплаті перевізнику за раніше надані послуги, в розмірі суми завданої шкоди експедитору.
Разом з тим, позивач не скористався наданим в п. 6.7 договору правом та здійснив в повному обсязі оплату наданої відповідачем послуги з перевезення вантажу, що підтверджується платіжним дорученням №1610 від 05.11.2014р., тим самим він підтвердив, що послуги перевезення були надані належними чином.
Судовою колегією приймається до уваги те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.03.2015р. у справі №924/1932/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2015р. стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дел Пост" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софтех" 87 400,00 грн. заборгованості з вартості послуг перевезення, 7210, 36 грн. інфляційних втрат, 976,35 грн. 3% річних та 8753, 87 грн. пені.
Зокрема, суди у справі №924/1932/14 зазначили, що позивач - ТОВ "Софтех" підтвердив підставність позовної вимоги про стягнення боргу належними та допустимими доказами - договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 1/139 від 01.06.2011 р. та укладеними на його виконання договорами-заявками на перевезення вантажів: № ЯК-0291 від 31.07.2014 р., № ЯК-0422 від 17.08.2014 р., № ЯК-0472 від 21.08.2014 р., № ЯК-0484 від 21.08.2014 р., № ЯК-1012-1 від 24.08.2014 р., №ТІ-21455-28 від 28.08.2014 р., № ЯК-0509 від 29.08.2014 р., № ЯК-0539 від 30.08.2014 р., №ЯК-0509-1 від 31.08.2014 р., № БІ-3416 від 05.09.2014 р., № БІ-3457 від 09.09.2014 р., товарно-транспортними накладними та актами надання послуг, які підписані представниками сторін без зауважень.
Так, у справі №924/1932/14 судами було встановлено, що ТОВ "Софтех" на замовлення ТОВ "Дел Пост" відповідно до умов договору №12/1306 від 31.12.2013р. на підставі договору-заявки на перевезення вантажу №БІ-3457 здійснило поставку вантажу за маршрутом Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано - Франківськ - Чернівці, однак ТОВ "Дел Пост" не виконало взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг, тому судом було стягнуто заборгованість.
Таким чином, обставини належного виконання ТОВ "Софтех" взятих на себе зобов'язань за договором про надання транспортних послуг №12/1306 від 31.12.2013р. на підставі договору-заявки на перевезення вантажу №БІ-3457 (позивач у даній справі просить стягнути кошти за втрату вантажу, який перевозився, згідно договору заявки №БІ-3457) були досліджені судами при розгляді справи №924/1932/14, будь-яких порушень зі сторони ТОВ "Софтех" при здійснені перевезення на підставі договору-заявки на перевезення вантажу №БІ-3457 судами не встановлено, тому обставини, які встановлені у справі №924/1932/14 мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, в силу ст. 35 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що втрата товару сталася не з вини перевізника, тому останній підлягає звільненню від відповідальності за втрату вантажу на підставі ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України та п. 7.10 договору про надання транспортних послуг №12/1306 від 31.12.2013р.
При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що втраті вантажу сприяла будь-яка протиправна поведінка перевізника чи перевізником було вчинене правопорушення при перевезенні вантажу. Позивач жодним чином не спростував доводи відповідача щодо відсутності його вини у втраті вантажу, не довів за яких умов (а саме з застосуванням яких заходів схоронності) вантаж міг бути збережений та які саме дії стосовно цього не були здійснені перевізником.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення саме заборгованості в розмірі 144 240,72 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки завдані збитки було визнано відповідачем за претензією №863-юр від 27.10.2014р., тому, на думку позивача, вони стали заборгованістю.
Колегія суддів зазначає, що заборгованість - це сума фінансових зобов'язань, грошових боргів, що підлягає погашенню, поверненню в певний термін. Якщо до цього терміну заборгованість не погашена, то вона стає простроченою.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову. Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах і в залежності від встановлених обставин вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для судового захисту.
За приписами статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою являється збитками, а не заборгованістю, а визнання відповідачем претензії № 863-юр від 27.10.2014р. не змінює її правової природи і не трансформує відшкодування збитків (що є правовим наслідком порушення зобов'язання згідно ст. 611 ЦК України) у грошове зобов'язання, відповідальність за порушення якого унормована ст. 625 ЦК України.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 11.09.2014р. стало відомо про недостачу товару, про що складено акт приймання №АПСНD від 11.09.2014р. Перебіг позовної давності був перерваний визнанням відповідачем боргу листом №30/12/14/1 від 30.12.2014 року. Із штемпеля підприємства зв'язку, через яке було направлено позовну заяву вбачається, що з позовом позивач звернувся 15.01.2016р.
Відповідач клопотав перед судом першої інстанції про застосування позовної давності у вирішенні спору.
Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк позовної давності для з вернення до суду пропущений.
При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає, як доказ переривання строку позовної давності, лист (вих. №1287 від 26.06.2015р.), в якому відповідач визнає збитки завдані позивачу за претензіями №355-юр, №364-юр, №379-юр, №387-юр та №365-юр, оскільки претензії (вх. №364-юр від 02.05.2015р. та вх. №365 від 02.06.2015р.) не стосуються перевезення за маршрутом Дніпропетровськ - Черкаси - Кіровоград - Вінниця - Івано - Франківськ - Чернівці на підставі договору-заявки на перевезення вантажу №БІ-3457, а інші претензії (вх. №355-юр, №379-юр, №387-юр), які вказані у листі (вих. №1287 від 26.06.2015р.) в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, з метою забезпечення правильного і однакового застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів Пленумом Вищого господарського суду України прийнято постанову №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішені господарських спорів", зокрема у п. 2.2 постанови Пленуму визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Отже, оскільки апеляційним судом не встановлено порушення прав позивача при вирішенні спору, тому не застосовується строк позовної давності.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не надано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.05.2016р. у справі №924/57/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.