04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/9918/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представників сторін:
від позивача - Калчан Ю.А. - дов. б/н від 01.09.2015 р.;
від відповідача - Дейнека О.В. - дов. № 2-2016 від 15.12.2015 р.,
Чепелянський В.Є. - дов. № 3-2016 від 15.12.2016 р.,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Граве Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.07.2016 року
у справі № 910/9918/16 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Граве Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Перша»
про стягнення 49 794,91 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року по справі № 910/9918/16 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 26 478,61 грн. припинено. В іншій частині позову відмовлено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» 1 378 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року по справі № 910/9918/16 скасувати в частині відмови та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2016 року.
12.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року по справі № 910/9918/16 скасувати в частині відмови та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
Представники Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
11.08.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» (далі - позивач, страховик, ПрАТ «СК «Граве Україна») та ОСОБА_5 (далі - страхувальник, ОСОБА_5.) було укладено договір добровільного страхування «Граве Каско» № 101021907 (далі - Договір), яким позивач застрахував транспортні засоби страхувальника, зокрема автомобіль марки Volvo XC70 державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
08.09.2015 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталась у місті Львові по вул. Сахарова (Горбачевського), за участю автомобіля Volvo XC70 д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобілем Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, що належить ОСОБА_7. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про ДТП № 72028473.
Згідно постанови Залізничного районного суду міста Львова від 01.10.2015 року у справі № 462/7033/15-п ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 вимог Правил дорожнього руху України.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Пунктами 1.7.1, 1.7.2 Договору передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється станції технічного обслуговування за виробом страхувальника без врахування зносу деталей транспортного засобу.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості колісного транспортного засобу від 23.09.2015 року № 228, складеного ОСОБА_8, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Volvo XC70 д.р.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП становить 54 449,46 грн., а вартість матеріального збитку, який заподіяно власнику цього ж автомобіля складає 26 478,61 грн.
Ремонтною калькуляцією № 09/288/15 від 23.09.2015 року, складеної за допомогою системи Audatex, визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Volvo XC70 у розмірі 54 449,46 грн.
15.09.2015 року спеціалізованою СТО - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автостар Львів» складено рахунок-фактуру № 712 на ремонт автомобіля Volvo XC70 д.р.н. НОМЕР_1, що був оцінений у 49 794,91 грн.
Відповідно до страхового акту від 29.09.2015 року № СНТ/101021907/1 та розрахунку страхового відшкодування до нього, сума страхового відшкодування визначена позивачем у розмірі 49 794,91 грн.
29.09.2015 року на підставі страхового акту та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП, шляхом перерахування коштів у сумі 49 794,91 грн. на рахунок ТОВ «Автостар Львів», що підтверджується платіжним дорученням № 56677 від 01.10.2015 року на суму 49 794,91 грн.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_2 була забезпечена в Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «Перша»). Згідно полісу № АІ/6165590 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.
Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону, ПрАТ «СК «Граве Україна» після виплати страхового відшкодування ОСОБА_5 отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, страховиком якої є ПрАТ «СК «Перша».
На підставі зазначеного вище, ПрАТ «СК «Граве Україна» звернулося до ПрАТ «СК «Перша» із вимогою на суму 49 794,91 грн.
У зв'язку з невиконанням даної вимоги, у травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49 794,91 грн.
14.06.2016 року, під час розгляду справи, відповідач перерахував позивачу 26 478,61 грн. страхового відшкодування відповідно до власного страхового акту від 30.05.2016 року № ЦВ1410197, за яким сума страхового відшкодування визначена з урахуванням фізичного зносу.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно підпунктів д), е) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.
Як зазначено вище, висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості колісного транспортного засобу від 23.09.2015 року № 228 встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу складає 0,593 та вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 26 478,61,61 грн.
Таким чином, ПрАТ «СК «Перша» виконало свої зобов'язання в частині сплати ПрАТ «СК «Граве Україна» страхового відшкодування у сумі 26 478,61 грн., проте після порушення провадження по справі та до винесення оскаржуваного рішення.
Згідно з п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення 26 478,61 грн., через відсутність предмету спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно частини позовних вимог у сумі 23 316,30 грн., то вона задоволенню не підлягають, оскільки перевищує вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.
Колегія суддів звертає увагу, що виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і ст. 1194 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 Цивільного кодексу України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особу, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом, встановленим у ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особі, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (п. 22.1 ст. 22 - межами ліміту відповідальності; ст. 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Граве Україна» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року по справі № 910/9918/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 року по справі № 910/9918/16 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/9918/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст рішення складено 23.09.2016 року.