33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"27" вересня 2016 р. Справа № 918/692/16
Господарський суд Рівненської області у складі суду: суддя Романюк Р.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Клесівське споживче товариство
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (договір №б/н від 28.07.2016р.);
від позивача: ОСОБА_1 (Фізична особа - підприємець);
від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 1675 від 12.11.2015 року);
від третьої особи: не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Клесівське споживче товариство про стягнення 69 976 грн. 36 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_2 (відповідач у справі) було самовільно зайнято приміщення магазину «Крамниця», яке перебувало в оренді в ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, які останній просить суд стягнути з відповідача у справі.
03.08.2016р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначає, що проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.
30.08.2016р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 135 418 грн. 00 коп. збитків (упущену вигоду) (а.с.104-118).
Вказана заява подана в порядку визначеному ст. 22 ГПК України, підписана уповноваженим представником, не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а відтак приймається судом.
В судовому засіданні 27.09.2016р. представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 27.09.2016р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Клесівське споживче товариство явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с.129).
Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд
27 вересня 2015 року між Клесівським споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено Договір оренди основних засобів №21, відповідно до якого Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування основні засоби, а саме магазин «Крамниця» (згідно із актом приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною даного договору), загальною площею 91.1 кв.м., що знаходиться за адресою с. Ясногірка, вул. Мазепи, 8 (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору основні засоби, що орендуються, вважаються переданими в оренду з моменту підписання договору та акту приймання передачі.
27.09.2015р. між Клесівським споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було підписано Акт приймання-передачі до договору оренди основних засобів від 27.09.2015р.
Вказані Договір та Акт приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
За твердженням позивача, він не міг фактично користуватись приміщенням, переданим йому згідно Договору в оренду, оскільки відповідач самовільно зайняв це приміщення і використовував для власних цілей. Крім того, стверджує позивач, неправомірні дії відповідача призвели до заподіяння йому збитків (недоотримання прибутку, який він би міг отримати у випадку використання приміщення), які він просить суд стягнути з останнього.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту якого є відшкодування збитків.
Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України, згідно ст. 224 якого учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок відшкодування збитків передбачається виключно при встановленні обставин порушення цивільних прав і вини сторони, яка здійснила дії, внаслідок яких сталися події, що визначені цивільним законодавством як порушення і збитки. Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Причому, для притягнення особи до цивільно правової відповідальності необхідною умовою є наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками та вини.
Як встановлено під час судового розгляду справи та вбачається з зібраних доказів, позивач стверджує про неправомірне використання відповідачем приміщення, яке згідно Договору з третьою особою, було передано для нього в оренду для розміщення магазину. Однак, як встановлено судом, фактично мало місце невиконання між сторонами за договором оренди його умов в частині фактичної передачі орендованого приміщення, хоча між сторонами і було підписано Акт приймання-передачі. Тобто, в даному випадку мало місце не виконання взятого на себе зобов'язання Орендодавцем (Клесівське споживче товариство), оскільки, в порушення п. 5.2.1 Договору, останній не забезпечив передачу орендованого приміщення Орендарю.
Крім того, обраховуючи розмір заподіяних збитків, позивач посилається на показники доходу, який він отримував в попередні періоди (книга обліку доходів) та пояснення осіб, які здійснювали покупки в приміщенні магазину, який був предметом Договору оренди, однак у спірному періоді використовувався відповідачем. За твердженням позивача, вказані обставини належним чином підтверджують заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розмір - 135 418 грн.
Однак наведені доводи також не можуть бути прийняті судом, оскільки підприємницька діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і суб'єкт підприємницької діяльності в результаті її здійснення бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки, а отже подані позивачем на обгрунтування розміру упущеної вигоди докази не є беззаперечними та не підтверджують можливість отримання останнім прибутку у спірному періоді у зазначеному розмірі.
Згідно з ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, враховуючи, що під час судового розгляду справи позивачем не доведено про наявність всіх елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками та вини), необхідних для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності та стягнення з останнього збитків у заявленій сумі, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 135 418 грн. 00 коп. збитків (упущеної вигоди) судом визнаються не обгрунтованими.
З огляду на зазначене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Повне рішення складено "30" вересня 2016 року
Суддя Романюк Р.В.