Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"20" вересня 2016 р. Справа № 911/2049/16
за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України
2. Державного підприємства “Київське лісове господарство”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕОМЕЛОН”, с. Стоянка, Києво-Святошинський р-н
про витребування земельної ділянки
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Дутчин І.М. службове посвідчення № 043525 видане 04.08.2016;
позивач 1 - ОСОБА_1 предст. за дов. від 13.09.2016 № 7-5/2220;
позивач 2 - ОСОБА_2 предст. за дов. № 02-4 від 04.01.2016;
відповідач - ОСОБА_3 предст. за дов. від 14.06.2016.
До господарського суду Київської області звернувся заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (позивач-1), Державного підприємства “Київське лісове господарство” (позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕОМЕЛОН” (відповідач) про витребування з незаконного володіння ТОВ “НЕОМЕЛОН” на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП “Київське лісове господарство” земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га вартістю 23 982 376,63 грн. та 3222482000:10:001:296 площею 6,93 га вартістю 24 511 922,12 грн., які, за твердженням прокурора, відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення.
Позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що в порушення приписів чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 20, 116, 149, 207 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, спірні земельні ділянки незаконно вибули з державної власності, а ТОВ «НЕОМЕЛОН» набуло право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, оскільки юридичне оформлення права власності відповідачем на землю стало можливим у результаті внесення її засновником до статутного капіталу товариства.
З огляду на вказані обставини, на думку прокурора, спірні земельні ділянки підлягають витребуванню як такі, що вибули з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом на користь держави з наступних підстав:
- Державні акти на право власності серії ЯЖ №№ 691961, 691962, відповідно до яких громадянин ОСОБА_4 є власником спірних земельних ділянок, не видавались оскільки, в управлінні Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі (лист від 25.01.2016 № 10-1012-99.5-73/2-16) відсутні документи про реєстрацію державного акту та документації із землеустрою щодо її відведення;
- землекористувач ДП «Київське лісове господарство» погодження про можливість вилучення спірних земель не надавало;
- вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України;
- при набутті права власності відповідачем на спірні земельні ділянки незаконно змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для комерційного використання.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2016 було порушено провадження у справі № 911/2049/16 та призначено розгляд справи на 18.07.2016 року.
14.07.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що:
- прокуратурою Київської області були порушені строки позовної давності при зверненні до суду з даним позовом;
- твердження прокурора про те, що в управлінні Держгеокадастру у Київській області відсутні документи про реєстрацію державного акту та документації із землеустрою, відповідач вважає хибними, оскільки вся документація із землеустрою щодо витребовуваних земельних ділянок, як зазначив відповідач, ще у 2006 - 2007 роках була передана на зберігання до архіву, де у подальшому, за терміном зберігання була знищена, що, на його думку, не є підставою зазначати про їх відсутність.
- матеріали лісовпорядкування, на які посилається прокурор, як на підставу позовних вимог, не затверджені в установленому порядку та складені без прив'язування до місцевості, а отже, на думку відповідача, прокурор не довів, що спірні земельні ділянки знаходяться у користуванні ДП «Київський лісгосп» та є землями лісогосподарського призначення;
- прокурором не доведено те, що розмір кожної земельної ділянки, які придбав громадянин ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу були більше 1 га.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2016 відкладено розгляд справи на 05.08.2016, у зв'язку з задоволенням клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи з метою надання йому додаткового часу для більш детального ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовки відповідних заперечень.
25.07.2016 року через канцелярію суду від позивача-2 надійшли письмові пояснення, в яких Державне підприємство “Київське лісове господарство”, зазначило про те, що:
- спірні земельні ділянки відповідно до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Приміського лісництва у кварталі 42 виділах 9,10,13,15,16 загальною площею 12,8148 га;
- на вказану земельну ділянку ДП «Київським лісгоспом» погодження на вилучення не надавалось, збитки лісогосподарського виробництва не сплачувались;
- Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства згоди на зміну цільового призначення не надавало;
- відповідних рішень щодо вилучення із земель лісогосподарського призначення та їх передачі не приймалось.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2016 строк розгляду спору було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 20.09.2016 року.
20.09.2016 року через канцелярію суду прокурором були надані письмові пояснення на відзиві відповідача, які були прийняті до розгляду та залучені судом до матеріалів справи.
Прокурор та представники позивачів в судовому засіданні 20.09.2016 року позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2016 проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві.
Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 20.09.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів та представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 691961, 691962, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 12,8148 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 №№ 3231, 3232, 3213, 3234, 3235, 3235 та від 09.08.2006 №№ 3211, 3212, 3213, 3214, 3215, 3216, 3217.
В подальшому, 18.03.2016 року ОСОБА_4 засновано товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕЛОН» та передано до статутного капіталу останнього спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 та 3222482000:10:001:0296.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №55733069 від 23.03.2016 та № 56739349 від 06.05.2016 право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за ТОВ «НЕОМЕЛОН».
Вважаючи, що вказані земельні ділянки набуто у власність з порушенням вимог законодавства, прокурор просив суд на підставі ст. 388 ЦК України витребувати їх, посилаючись на наступне.
За твердженням прокурора, в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення, які згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» та державного підприємства «Київське лісове господарство» накладаються на землі лісогосподарського призначення, квартал 42 Приміського лісництва та перебувають в користуванні останнього на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
У позовній заяві прокурор зазначає, що землями лісогосподарського призначення площа яких становить понад 1 га, може розпоряджатися тільки держава в особі Кабінету Міністрів України.
Так статтею 149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Разом з тим, «Київське лісове господарство», як землекористувач, не надавало згоду на вилучення земельних ділянок, а вилучення спірних земельних ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відбувалось без відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Також прокурор, як на підставу позовних вимог посилався на те, що Державні акти на право власності на земельні ділянки ЯЖ №№ 691962, 691961 зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 25.10.2007 року.
Разом з тим, посилаючись на лист від 25.01.2016 № 10-1012-99.5-73/2-16 управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі, прокурор зазначив, що документи про реєстрацію державного акту та документації із землеустрою щодо її відведення відсутні та громадянину ОСОБА_4 взагалі не видавались, оскільки бланки державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 691962, 691961 передано в управління земельних ресурсів в Обухівському районі (на даний час управління Держгеокадастру в Обухівському районі) згідно з накладною від 11.11.2008 за № 678.
На думку прокурора, дата видачі зазначених державних актів серії ЯЖ №№ 691962, 691961 Києво-Святошинським районним управлінням у 2007 році не відповідає дійсності, а отже дані акти є підробними.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, прокурор стверджує про те, що Державні акти на право власності серії ЯЖ №№ 691961, 691962, відповідно до яких громадянин ОСОБА_4 є власником спірних земельних ділянок не видавались, а ті що наявні у відповідача є підробними.
Втім, відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Разом з тим, прокурор не надав до суду вирок, який набрав законної сили, в якому було б встановлено факт підробки Державних актів на право власності на земельні ділянки ЯЖ №№ 691962, 691961, а отже такі твердження прокурора є безпідставними.
Крім того, з листа, ГУ Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 25.01.2016 року №10-1012-99.5-73/2-16 вбачається, що пошук державних актів та документації землеустрою щодо відведення витребовуваних земельних ділянок відбувалась на підставі матеріалів, наявних та зафіксованих під час інвентаризації архіву, тобто станом на 2016 рік.
Таким чином, доводи прокурора про те, що землевпорядна документація на вказані земельні ділянки відсутня не підтверджена доказами, оскільки архівне знищення документів за терміном зберігання не є підставо вважати про їх відсутність.
Щодо тверджень прокурора про те, що землекористувач ДП «Київське лісове господарство» погодження про можливість вилучення спірних земель не надавало, варто зазначити, що вони підтверджуються прокурором листами № 02-55, 02-257 які датовані 2016 роком, а отже не можливо стверджувати, що таке погодження не видавалось станом на момент виділення земельних ділянок у власність громадянам, оскільки, як зазначено вище землевпорядна документація була знищена та в судовому засіданні не досліджувалась.
До того ж, відповідно до ст. 48 ч. 4 Лісового Кодексу України, матеріали лісовпорядкування мають бути затверджені в установленому порядку територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.5 ст.48 ЛК України, лише затверджені матеріали лісовпорядкування обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Втім, додані до позовної заяви планшети та інші матеріали лісовпорядкування, на які посилається прокурор як на підставу позовних вимог, не затверджені в установленому порядку.
Крім того, копії планшетів лісовпорядкування, на яких зазначено схеми лісогосподарських земель, зокрема квартал №42, складено без прив'язування до місцевості.
Таким чином, прокурор не надав належних доказів про наявність накладки спірної земельної ділянки на ділянку, яка знаходиться у користуванні ДП «Київський лісгосп».
Також суд зазначає, що прокурором не доведено той факт, що передані громадянам ділянки мали площу більшу за 1 га.
Відповідно до державного акту ЯЖ № 691962 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0300 набуто ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.08.2006 № № 3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236.
Відповідно до державного акту ЯЖ № 691961 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:0300 набуто ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі продажу від 11.08.2006 №№ 3231, 3232, 3233, 3234, 3235, 3236.
Прокурором не було надано до суду належним чином завірених копій вказаних вище договорів та землевпорядної документації на спірні земельні ділянки, що позбавило суд можливості встановити якого розміру була кожна з земельних ділянок, придбаних ОСОБА_4 за даними договорами, а отже твердження про те, земельні ділянки мали площу понад 1 га та ними мав право розпоряджатись лише Кабінет Міністрів України прокурором не доведено.
З огляду на вказані обставини, суд прийшов до висновку, що правомірність набуття ОСОБА_4 спірних земельних ділянок на день прийняття рішення у даній справі прокурором в судовому порядку не спростована.
У 2016 році ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ «НЕОМЕЛОН» було внесено нерухоме майно у вигляді земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 і 3222482000:10:001:0296, яке перебувало у його приватній власності на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 691961, 691962.
Отже, відповідач - ТОВ «НЕОМЕЛОН» набуло право власності на земельні ділянки від особи, яка мала право їх відчужувати.
Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Втім, в ході судового розгляду прокурором не було доведено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відсутність підстав витребування земельних ділянок.
Таким чином, доводи прокурора, викладені в позовній заяві господарський суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини не підтверджують позовні вимоги, а тому вимога прокурора про витребування з володіння ТОВ “НЕОМЕЛОН” на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП “Київське лісове господарство” земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:10:001:0300 площею 5,8848 га вартістю 23 982 376,63 грн. та 3222482000:10:001:296 площею 6,93 га вартістю 24 511 922,12 грн. є такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
З огляду на те, що судом встановлено, що факт порушення права відсутній, позовна давність не може бути застосована.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на прокурора.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дата підписання повного тексту рішення: 03.10.2016р.
Суддя О.В. Щоткін