83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.06.2014 Справа № 905/867/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс», м. Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
про зобов'язання за власний рахунок виконати ремонтні роботи голівки циліндрів двигуна автомобіля НОМЕР_1 та про стягнення збитків у сумі 10 000грн.
за участю представників:
від позивача: Гришин А.В. - за довіреністю №11 від 24.02.2014р.; Демидова О.Б. - директор
від відповідача: представник не з'явився
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 10.06.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб.412) для прийняття рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продімпекс», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, про зобов'язання за власний рахунок виконати ремонтні роботи голівки циліндрів двигуна автомобіля НОМЕР_1 та про стягнення збитків у сумі 10 000грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов вказаного договору, яке полягає в проведенні некваліфікованих ремонтних робіт, що спричинило понесення позивачем збитків у розмірі 10 000грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 51, 526, 906, 1166, 1209, 1210 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 20.03.2014р. було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
24.04.2014р. матеріали справи були повернуті експертною установою на адресу суду без виконання.
26.05.2014р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну та уточнення позовних вимог, в якій останній фактично просив суд змінити предмет позову. Судом було відмовлено у задоволенні вказаної заяви позивача.
У судовому засіданні 10.06.2014р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заявив усне клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, проведення якої просив доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса.
Відповідач про дату судових засідань 04.03.2014р., 20.03.2014р., 25.05.2014р. та 10.06.2014р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 18.02.2014р., 21.03.2014р., 12.05.2014р. та реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції від 29.05.2014р., однак у жодне засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» (далі - замовник) був укладений договір №1307-03 від 29.12.2013р. про надання послуг та робіт з технічного обслуговування (ремонту) транспортних засобів, їх окремих вузлів та агрегатів та постачання запасних частин до автомобілів (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги (провести роботи) з технічного обслуговування (ремонту) транспортних засобів, їх окремих вузлів та агрегатів та постачання запасних частин, а замовник зобов'язався сплатити виконавцю вартість належно наданих послуг та запчастин належної якості, замовлених у обсязі та кількості, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець надає послуги, виконує роботи в обсязі, встановленому замовником. Виконавець несе відповідальність за якість виконаних робіт та (або) наданих послуг.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що інформація про обсяг надання послуг (робіт) та кількісний показник постачання запчастин надається виконавцю замовником письмово у формі заявки. Судом встановлено, що вказана заявка в матеріалах справи відсутня.
Виконавець надає послуги з ремонту та постачає запчастини згідно прейскуранту цін встановлених виконавцем.
Згідно з приписами п. 2.6 договору, після закінчення надання послуг, виконання робіт, виконавець надає замовнику акт виконання робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний рахунок №20131209 від 09.12.2013р., відповідно до якого відповідач просить оплатити позивача вартість переліку деталей у загальному розмірі 9 809грн. 71коп.
Однак, з наведеного документу не вбачається, що деталі, зазначені в ньому є необхідними для ремонту двигуна саме автомобіля НОМЕР_1.
Вказану суму позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №3298 від 12.12.2013р.
При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, в підтвердження факту передачі позивачем відповідачу та повернення відповідачем позивачу двигуна автомобіля НОМЕР_1, та предметом договору не передбачено ремонт саме вказаного автомобіля.
Одночасно в матеріалах справи наявна довідка відповідача вих. №12/01 від 20.02.2013р., згідно якої блок циліндрів №42161002014, який встановлений на автомобілі НОМЕР_2, не є придатним до експлуатації у зв'язку з пошкодженням корінних опор.
Не погоджуючись з наведеними виконавцем причинами поломки, замовник спрямував в адресу відповідача претензію, з якої вбачається, що 16.12.2013р. виконавець повідомив замовника, стосовно того, що блок циліндрів двигуна став непридатним до експлуатації внаслідок гідроудару та перегріву двигуна. Однак, позивач з наведеним не погоджується та вважає, що блок циліндрів став непридатним внаслідок проведення некваліфікованих ремонтних робіт відповідача.
Наведене також стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
З огляду на те, що позивачем не було надано жодного доказу в підтвердження заявленої позиції про неякісне виконання ремонтних робіт відповідачем, суд, враховуючи, що з'ясування вказаних обставин потребує спеціальних знань і не може бути розв'язане за допомогою інших засобів доказування, ніж висновок експерта, дійшов висновку про необхідність призначення судової автотехнічної експертизи, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, про що 20.03.2014р. було винесено відповідну ухвалу.
На вирішення експерту були поставлені наступні питання: 1. Чи є двигун автомобіля НОМЕР_1 несправним, якщо так, то в чому полягають такі несправності? 2. Якими є причини несправностей двигуна автомобіля НОМЕР_1? 3. Чи проводились ремонтні роботи двигуна автомобіля НОМЕР_1? Якщо проводились, то в який час? 4. Чи підлягає ремонту двигун автомобіля НОМЕР_1? В разі, якщо двигун підлягає ремонту, які роботи необхідно виконати?
27.03.2014р. матеріали справи були спрямовані в адресу експертної установи.
24.04.2014р. справу №905/867/14 разом з супровідним листом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №1534/19 від 10.04.2014р. було повернуто на адресу суду, з посиланням на те, що для вирішення поставлених питань ухвали суду відсутні спеціально розроблені наукові методики, які рекомендовані до використання в експертній практиці та внесені до Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України.
Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір №1307-03 від 29.12.2013р. є договором підряду та підпадає під регулювання § 1 Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній Главі Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами ст. 857 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 цього Кодексу, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
При цьому, відповідно до ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовнику збитків, що спричинені прострочкою виконання.
Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлено право кожної особи, у тому числі суб'єкта господарювання, на захист своїх прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Примусове виконання обов'язку в натурі, як зазначено у ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, є одним зі способів захисту порушених прав та інтересів.
З тексту позовної заяви вбачається, що саме даний спосіб захисту був обраний позивачем.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем всупереч ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними доказами причини несправностей двигуна автомобіля НОМЕР_1.
На підставі викладеного, враховуючи, що за приписами ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача за власний рахунок виконати ремонтні роботи голівки циліндрів двигуна автомобіля НОМЕР_1 є такими, що недоведені матеріалами справи, з огляду на що задоволенню не підлягають.
Що стосується заявленого у судовому засіданні 10.06.2014р. усного клопотання позивача про призначення судової автотехнічної експертизи, проведення якої останній просив доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, суд зазначає, що відмова у задоволенні вказаного клопотання обумовлена тим, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу», організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність, при цьому, ч. 3 ст. 8 містить посилання, що методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз було повідомлено суд про відсутність відповідних методик для проведення такої експертизи, та експерти Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса також є атестованими експертами, які здійснюють свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про судову експертизу», суд дійшов висновку про неможливість останньої експертною установою провести дослідження за поставленими питаннями ухвали суду від 20.03.2014р.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача реальних збитків у сумі 10 000грн., суд виходить з наступного.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, як вбачається з приписів ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є заходом цивільної відповідальності; збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також в неодержанні кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
При цьому, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності з відшкодування збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у вигляді відшкодування збитків також є вина боржника, однак, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, доводячи позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі 10 000грн., позивач посилається на понесення ним витрат внаслідок укладання договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом з іншою організацією, в підтвердження чого надає договір №1612/2013 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.12.2013р., акт надання послуг від 31.12.2013р. на суму 10 000грн. та платіжне доручення №136 від 17.01.2014р. на суму 10 000грн.
Разом тим, судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що понесення позивачем вказаних витрат зумовлено саме в результаті вимушеного простою автомобіля з вини відповідача, також відсутні докази, в підтвердження періоду такого простою, отже, всупереч приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено наявності прямого причинного зв'язку між діями відповідача, які полягають в непроведенні ремонтних робіт двигуна автомобіля НОМЕР_1, і понесеними позивачем витратами, з яких складаються заявлені до стягнення збитки, обов'язок чого покладений саме на позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення реальних збитків у сумі 10 000грн. є такими, що не доведені матеріалами справи, отже, задоволенню не підлягають.
Що стосується заявленої у судовому засіданні 26.05.2014р. заяви позивача про зміну предмету позову, судом було відмовлено у задоволенні такої заяви, оскільки відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зміна предмету та підстав позову допускається до початку розгляду судом справи по суті. Розгляд справи по суті розпочався у судовому засіданні 04.03.2014р., про що міститься відповідний запис в протоколі судового засідання.
Витрати зі сплати судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 22, 626, 837, 857, 858 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 22, 33, 34, 43, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс», м. Донецьк, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, про зобов'язання за власний рахунок виконати ремонтні роботи голівки циліндрів двигуна автомобіля НОМЕР_1 та про стягнення збитків у сумі 10 000грн. відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 10.06.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2014р.
Суддя Ю.С. Мельниченко