03 жовтня 2016 року Справа № 911/1411/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,
суддів:Губенко Н.М.,
Картере В.І.,
перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика»
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 08.07.2016
прозупинення апеляційного провадження
у справі№911/1411/16 господарського суду Київської області
за позовомОСОБА_4
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю " Торгово-логістичний центр «Арктика»;
провизнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі, визнання недійсними змін до установчих документів та рішення загальних зборів учасників товариства
Подана 16.08.2016 (відповідно до штампу канцелярії Київського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги) Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика»" (далі - скаржник) касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 у справі №911/1411/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Частиною 2 ст. 11113 ГПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Як вказувалося вище, ст. 110 ГПК України встановлений 20-денний строк на оскарження постанови апеляційного господарського суду з дня набрання ним законної сили, а відтак, виходячи із наведеної норми (ст. 11113 ГПК України), й ухвалу апеляційного господарського суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом вказаного строку.
Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 ГПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку розпочинається саме з наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням, що оскаржується, тобто перебіг цього строку не залежить від інших обставин (тривалості поштового обігу кореспонденції, розісланої судом сторонам, необхідності часу на усунення допущених процесуальних недоліків при оформленні касаційної скарги тощо).
Оскільки оскаржувана ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 набрала законної сили 08.07.2016, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до ч. 2 ст. 51 ГПК України закінчився 28.07.2016, а вказана касаційна скарга подана до суду 16.08.2016, про що свідчить штамп Київського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Клопотання про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 обґрунтовано тим, що 27.07.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика» було призначено нового керівника (ОСОБА_8.), який, здійснюючи свої службові обов'язки пов'язані з діяльністю товариства, лише 15.08.2016 дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність та зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Таким чином, як зазначає скаржник, касаційна скарга подається в межах визначеного процесуальним законодавством двадцятиденного строку з моменту обізнаності про існування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016, а саме: 15.08.2016.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми ст. 110 ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
При цьому відповідно до практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45).
Більш того, спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 2 березня 1987 року, серія А, N 115, с. 22, § 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29 жовтня 1996 року, серія А, N 212-А, с.15, § 31); вимоги до прийнятності апеляції щодо суті закону мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги (Levages Prestations Services v. France, рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1544, § 45).
Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів скаржника.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником підстави пропуску процесуального строку на оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 не є тими поважними причинами, з якими закон пов'язує право суду поновити процесуальний строк на касаційне оскарження, а є суто організаційними проблемами скаржника, а ніяк не непереборними та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії - подання касаційної скарги в установлені законом строки.
Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Отже, із змісту заявленого скаржником клопотання не вбачається існування об'єктивних перешкод, які б позбавляли скаржника можливості подати своєчасно касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 у справі №911/1411/16.
Заявник скарги є юридичною особою та рівноправним учасником судового процесу, тому недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний центр "Арктика"" вимог процесуального закону в частині правильності оформлення та своєчасності подання касаційної скарги є суто організаційним питанням суб'єкта господарювання.
При цьому, зміна керівника товариства не є тією поважною причиною для відновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 50-52) з якого вбачається, що на дату винесення оскаржуваної ухвали (08.07.2016) був керівником - ОСОБА_6, а заміна керівника товариства (з ОСОБА_6 на ОСОБА_8.) відбулась 27.07.2016, тобто в межах визначених ст. 110 ГПК України строку для подачі касаційної скарги.
За змістом приписів статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами (тобто, не зловживати ними, у тому числі, з метою умисного затягування судового процесу, шляхом подання апеляційних та касаційних скарг на процесуальні документи, дію яких вичерпано).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи №911/1411/16, постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 залишено без змін ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (а.с. 224-228), а тому підстави для зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» та ОСОБА_7 відпали.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика» у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 у справі №911/1411/16.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «Арктика» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 у справі №911/1411/16 повернути скаржнику.
3. Справу №911/1411/16 повернути до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: Н.М. Губенко
В.І. Картере