Провадження:№ 22ц/790/5905/16 Головуючий 1 інст. - Майстренко О.М.
Справа № 643/5207/16-ц Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: сімейні
29 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів колегії: ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
за участю секретаря Баранкової В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину.
29 квітня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона перебувала із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 24.09.2010 року, мають неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею.
У зв»язку з тим, що син знаходиться на її утриманні, а відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги, просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі по 2000 гривень щомісячно.
Крім того, просила стягнути з відповідача витрати, понесені нею на правову допомогу в сумі 200 гривень.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_3аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1в розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менш 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.04.2016 року та до його повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати заюридичні послуги в сумі 200 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 275,60 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2016 року відмовлено.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення районного суду, зменшивши розмір аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина до 500 грн щомісячно та скасувати рішення в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу.
В частині стягнення судового збору рішення не оскаржує.
В обгрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на відсутність можливості сплачувати аліменти в розмірі 2000 грн., оскільки у відповідності до трудового договору він отримує заробітну плату в розмірі 7000 рублів на місяць, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12 серпня 2016 року становить 2660 грн.
Заслухавши пояснення учасників процесу, що з»явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або зміну місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Враховуючи вищезазначені вимоги закону та довідку поштового відділення про невручення судової повістки ОСОБА_5 у зв»язку з відсутністю за місцем реєстрації та її неявку за повідомленням поштового відділення про необхідність отримати судові повістки, коллегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю ОСОБА_5
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи сторони перебували у шлюбі з 24.09.2010 року, мають сина ОСОБА_6, 30.03.2012 р.н, який знаходиться на утриманні ОСОБА_5
Відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 частково та встановлюючи розмір аліментів у сумі 2000 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає разом із матірю, відповідач допомоги на утримання дитини не надає.
Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з таким висновком суду, оскільки ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не мав відомостей про дохід відповідача, який відповідно до наданої ним копії трудового договору та довідки про доходи фізичної особи за 2016 рік №1 від 27.07.2016 року, виданої податковим агентом ОСОБА_7 складає 7000 рублів РФ.
Згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 12 серпня 2016 року (3.8261 грн за 10 рублів) 7000 рублів становить 2660 гривень.
Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3, він відповідно до Федерального закону Російської Федерації «Про правове становище іноземних громадян в Російській Федерації» та закону Бєлгородської області «Про встановлення на 2016 рік коефіціента, відображаючого регіональні особливості ринка праці» із зазначеної суми він щомісячно сплачує суму податку на доходи фізичних осіб по патенту у розмірі 3938,8 рублів, що станом на 12.08.2016 року за офіційним курсом Національного банку України становить 1497, 12 грн.
Відповідно до вимог ст 182 СК України вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, коллегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано матеріальне становище платника аліментів.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина з 2000 грн до 600 грн. щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішення районного суду в цій частині підлягає зміні.
Доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 не доведені понесені нею витрати на правову допомогу, колегія суду вважає безпідставними.
Відповідно до квитанції №22 від 28 квітня 2016 року, виданої ЮК Московського району, ОСОБА_5 внесено за підготовку до суду позову про стягнення аліментів за угодою від 28 квітня 2016 року з адвокатом ОСОБА_8 200 гривень (а.с. 7-8).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалюється судове рішення іншою особою, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, з урахуванням категорії спору та виконання роботи по наданню зазначених в квітанції юридичних послуг (складання позовної заяви, ознайомлення з матеріалами справи тощо), судова колегія вважає, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 200 грн є документально підтвердженим та доведеним.
У зв»язку з зазначеним, відсутність в матеріалах справи копії угоди про надання правової допомоги не є підставою для відмови у стягнення цих витрат на користь ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2016 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, і.н. НОМЕР_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2000 гривень до 600 (шістсот) гривень щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2016 року та до його повноліття.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили
Головуючий:
Судді: