Справа №638/14252/15-ц Головуючий суддя І інстанції Грищенко І. О.
Провадження № 22-ц/790/4288/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин
28 вересня 2016 року м. Харків.
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
за участю секретаря : Баранкової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства науково - дослідний і проектний інститут «Союз» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, суми відпускних, суми інфляційного відшкодування та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
28.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій остаточно уточнивши свої позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача державного підприємства науково - дослідний і проектний інститут «Союз» на його користь грошові кошти: 2246, 46 грн. - несплачену вихідну допомогу при звільнені; 98844,09 грн. - середній заробіток за час затримки з розрахунку при звільнені; 530,04 грн. - оплата за лікарняний; 1817,28 грн. - виплата при виході у щорічну відпустку; 227,16 грн. - компенсацію за невикористану щорічну відпустку; 11332,15 грн. - 3 % річних за прострочення; 85722,71 грн. - інфляційні витрати від простроченої суми; 3000, 00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок тривалої невиплати вихідної допомоги при звільнені.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_3 зазначав, що він був прийнятий на посаду головного інженера до державного підприємства науково - дослідний і проектний інститут «Союз», звільнений з вказаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Відповідач при його звільненні не виплатив йому вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку, своєчасно не провів розрахунок при звільненні, тому відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 04.09.2012 р. по 28.04.2016 р. Сума 2246,46 грн. повинна бути йому виплачена в якості вихідної допомоги при звільненні, затримка з розрахунку при звільненні складає 41 місяць, тобто 98844,09 грн. Також відповідач не оплатив йому лікарняний з 09.07.2012 р. до 16.07.2012 р., що складає 530,04 грн. Відповідач під час звільнення не компенсував щорічну відпустку в кількості 46 днів, що складає 227,16 грн. Також відповідач повинен виплатити 3 % річних та відшкодування інфляційних витрат від простроченої суми, 3 % річних складає 11332,15 грн., інфляційні витрати складають 85722,71 грн. Завдана моральна шкода полягає в погіршенні стану його здоров'я, моральних стражданнях, завданих йому невиплатою передбаченої законом допомоги, змінах звичного укладу його життя, втратою авторитету та поваги серед рідних та близьких, колег по роботі в збройних силах, розмір моральної шкоди від оцінює в 3000,00 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов на тих підставах, які в ньому викладені.
В судовому засіданні представники відповідача вимоги позову визнали частково, в частині сплати компенсації, в іншій частині позовні вимоги не визнали, просила суд в іншій частині відмовити в задоволенні, з огляду на те, що ці виплати позивач вже отримав після звільненні.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства науково - дослідний і проектний інститут «Союз» на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 14 651,39 грн. 39 коп., вирішено питання щодо судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повністю з'ясував обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, не в повному обсязі дослідив матеріали справи та не приділив належної уваги доводам та доказам, які надав позивач.
На обґрунтування скарги посилався на те, що судом порушено ст. 233 КЗпП України та ст.2 Закону України «Про оплату праці», судом помилково застосовано строки позовної давності ст.267 ЦК України, оскільки під час розгляду це питання не вирішувалося, не застосовано ст. 117 КЗпП України.
Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, обговоривши доводи скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися до суду, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинний письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорену ним суму.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, який працював у відповідача головним інженером, була надана чергова відпустка за період роботи з 01.01.2011 р. по 30.03.2012 р. тривалістю 24 календарних дня з 06.06.2012 р. по 30.06.2012 р. При цьому згідно з наказом в. о. директора державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» від 02.07.2012 р. № 9 К було встановлено головному інженеру ОСОБА_3 з 02 липня по 03 вересня 2012 року режим одноденної робочої неділі з чотиригодинним робочим днем, робочим днем рахувати понеділок з 08:00 до 12:00.
Комунальним закладом охорони здоров'я «Харківська міська поліклініка № 26» виданий листок непрацездатності серія АВМ № 099511 на ім'я ОСОБА_3, відповідно до якого останній був у зв'язку із хворобою був звільнений від роботи з 09.07.2012 р. по 16.07.2012 р.
У відомості нарахувань по лікарняним листкам за липень 2012 року від 31.07.2012 р. зазначається, що ОСОБА_3 було нарахована виплата за вказаним лікарняним 205,04 грн.
Наказом (розпорядженням) № 30 у/к в. о. директора державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» про припинення трудового договору від 04.09.2012 р., ОСОБА_3 був звільнений з посади головного інженера за п. 1 ст. 40 КЗпП України, скорочення чисельності працівників. Підстава звільнення: наказ № 16 від 02.07.2012 р., дата звільнення - 04.09.2012 р. В трудовій книжці позивача були здійснені відповідні записи про звільнення.
У виписці з наказу № 30 у/к від 04.09.2012 р. зазначається, що ОСОБА_3 необхідно видати компенсацію за невикористані 4 календарні дні відпустки.
В довідці державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» № 22 від 29.02.2016 р. зазначається, що розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_3 за останні 2 місяці перед звільненням, а саме липень-серпень 2012 року, склав 341,71 грн., відповідно було нарахована вихідна допомога в розмірі 341,71 грн. Аналогічні відомості зазначені в довідці № 29 від 24.03.2016 р.
В табелі обліку використання робочого часу на серпень 2012 р. зазначається, що ОСОБА_3 відпрацював 4 дні по 4 години.
В довідці державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» № 28 від 24.03.2016 р. зазначається, що при звільненні ОСОБА_3 була нарахована компенсація за невикористану відпустку за 4 дні в сумі 475,04 грн., оскільки в липні 2012 року від використав чергову тарифну відпустку в розмірі 24 календарні дні.
В розрахунку заборгованості по заробітній платі державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» зазначається, що заборгованість перед ОСОБА_3 по заробітній платі за період з червня 2011 року по вересень 2012 року складає 33696,85 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2014 року по справі № 638/15644/14 Ц, номер провадження 2/638/6306/14 від 13.11.2014 р. ( матеріали справи оглянуті районним судом у судовому засіданні 11 травня 2016 року), позов ОСОБА_3 до державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди був задоволений частково. Стягнуто з державного підприємства науково дослідний і проектний інститут «Союз» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 33696,85 грн. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 34696 гривень 85 копійок (а.с.268-269).
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи на підставі наданих відповідачем довідки про нарахування забортної плати ОСОБА_3 за період роботи та розрахунку заборгованості по заробітній платі, які були досліджені апеляційним судом відповідно до ч 2 ст. 303 ЦПК України, до вказаної заборгованості по заробітній платі, які вже були районним стягнуті судом у розмірі 33696,85 грн. і фактично виплачені відповідачем в червні 2015 року (12277,01 грн.) і в липні 2015 р. (22419,84 грн.) увійшли всі суми заявлених по цій справі заборгованості: 483,44 грн. - за липень 2012 року, у тому числі 205,04 за лікарняний, нарахований в тому місяці 2012 року; за серпень 2012 року - 376,66 грн.; за вересень 2012 року в сумі 855,79 грн., до якої увійшла компенсація за невикористану відпустку за 4 дні в сумі 475,04 грн.; а також заявлена сума вихідної допомоги звільненні - 2246,46 грн. Вона була нарахована відповідачем відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМ України від 08 лютого 1995 року № 100, який передбачає наступне: нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Як вбачається із довідки відповідача перед звільненням у 2012 році у позивача в липні було за графіком три робочі дні, у серпні - чотири, у жовтні - два.
При цьому колегія суддів відхиляє зроблений позивачем розрахунок суми позову, який не відповідає вказаним даним та п. 8 Порядку. Виходячи з наведеного, оскільки позивач не довів наявність заборгованості по заробітній платі, яка йому була не виплачена відповідачем у розмірах більше, ніж це було присуджено за вищевказаним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2014 року, то підстав для повторного застосування положень ст.. 117 КЗпП України у даному випадку не має і тому судова колегія відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.
Разом з тим районний суд у своїх висновках про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди безпідставно послався на сплив визначеного у ст.. 233 КЗпП України тримісячного строку позовної давності для вирішення трудового спору. Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у випадку порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження строку. Але, оскільки позов ОСОБА_3 в цій частині не був доведений, то вказана помилка районного суду із застосування позовної давності має формальний характер і не вплинула на законність ухваленого рішення суду.
Позивач не оскаржує розмір стягнутої районним судом на його користь по цій справі компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, передбачений ст.. 34 Закону України «Про оплату праці», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМ України від 20.12.1997р. № 1427 (зі змінами) тому в цій частині рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України не перевіряється. Разом з тим, оскільки позивачу було присуджено належну йому за законом компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, яка заявлена з підстав її завдання внаслідок затримки розрахунку при звільненні, доводи скарги цього висновку не спростовують.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч. 1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315, 319-325, 327 ЦПК України судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії