Справа № 636/2297/16-ц
Провадження № 2/636/1382/16
03 жовтня 2016 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Дьоміної О.П.,
за участю секретаря судового засідання - Коваленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, уточненим 25.07.2016 року, в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - будинком №7, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Осинівська, та зняти їх з реєстраційного обліку.
В обґрунтування своєї позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що йому на праві приватної власності, згідно Договору довічного утримання (догляду), посвідченого 17.12.2009 року приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, належить житловий будинок №7 по вул. Осинівській в м. Чугуєві Харківської області.
Ще до набуття ним права власності на вищезазначений житловий будинок, за згоди колишнього власника, в період 2008-2009 років за даною адресою в якості мешканців були зареєстровані: колишня дружина позивача - ОСОБА_2 та троюрідний брат - ОСОБА_3.
Після розірвання шлюбу, в грудні 2009 року, ОСОБА_2 виїхала з будинку, зібравши всі свої речі і до цього часу жодного разу не з'являлася за місцем своєї реєстрації.
ОСОБА_3 взагалі ніколи не проживав за даною адресою, хоча з 18.09.2008 року зареєстрований в якості мешканця в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Факт відсутності відповідачів за вищезазначеною адресою підтверджується Довідкою №57 від 07.06.2016 року, посвідченою головою вуличного комітету №27 Чугуївської міської ради Харківської області, складеною на підставі показань свідків - сусідів по домоволодінню.
В добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку в якості мешканців даного житлового приміщення відповідачі не бажають. Таку поведінку з їх боку позивач розцінює, як порушення його прав, як власника, а тому він вимушений був звернутися з даною заявою до суду.
Посилаючись на ст. ст. 316, 317 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, ОСОБА_1 просить задовольнити його позовні вимоги.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити (а.с.50).
Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем проживання, однак у судове засідання не з'явилися, причину неявки суду не доповідали, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надавали.
За таких обставин, відповідно до ст. ст. 169 ч. 4, 224 ч. 1 ЦПК України, суд визнає причину неявки у судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, і від яких не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності, - неповажною, і вирішує справу у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 11 зазначеного кодексу наголошує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України - кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи, на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно до ст. 391 ЦК України - власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Судом встановлено, що згідно Договору довічного утримання (Догляду) від 17.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округ ОСОБА_4, ОСОБА_1 належить цілий житловий будинок, розташований за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Осинівська, буд. 7, що також підтверджується листом КП Чугуївське МБТІ №195 від 03.08.2016 року та Інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.7,43-45).
Факт реєстрації відповідачів за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Осинівська, буд. 7, підтверджується Довідкою №57 від 07.06.2016 року, наданою головою вуличного комітету №27 Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_5, та Довідкою №536 від 03.06.2016 року, виданою виконавчим комітетом Чугуївської міської ради (а.с.11-12).
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України - члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим житлом.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно вказаної вище Довідки №57 від 07.06.2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 7 років не проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї, жиле приміщення зберігається за ними на протязі 6 місяців.
Відповідачі не проживають за місцем своєї реєстрації більше 6 місяців, житловою площею будинку не користуються, житлово-комунальні послуги та витрати на утримання квартири не сплачують, домовленості з позивачем укладено не було, а тому правових підстав для подальшої їх реєстрації у квартирі позивача наразі немає, внаслідок чого їх необхідно визнати такими, що втратили право користування вищевказаною квартирою.
Суд вважає, що залишення відповідачів зареєстрованими за вищезазначеною адресою, в будинку, що на праві приватної власності належить позивачу є значною перешкодою у здійснені ОСОБА_1 свого права щодо вільного користування та розпорядження належним будинком.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 про зняття з реєстрації відповідачів за вищенаведеною адресою, то суд не вправі підміняти компетентний орган, до повноважень якого входить зняття з реєстрації особи за рішенням суду, а тому передбачених законом підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог немає.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 156, 163 ЖК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 213-215, 218, 224-233 ЦПК України, суд, -
Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування будинком №7, який розташований за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Осинівська.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право користування будинком №7, який розташований за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Осинівська.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення є підставою для скасування реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаною адресою.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Cуддя: