Справа № 404/8383/15-ц
Номер провадження 2/404/771/16
23 вересня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
за участі секретаря - Чайка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація №4” Кіровоградської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення , -
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація №4” Кіровоградської міської ради, та остаточно просила усунути їй перешкоди в користуванні квартирою №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 , шляхом її вселення у зазначену квартиру, судові витрати покласти на відповідачів ( а.с. 44-46).
Вимоги мотивує тим, що згідно довідки , виданої Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна організація №4” Кіровоградської міської ради від 23.11.2015 року наймачем квартири №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 є її чоловік ОСОБА_5, який проживає у спірній квартирі разом зі своєю колишньою дружиною, її донькою та онукою. Згідно довідки до акту МСЕК серії 12ААА№170395 ОСОБА_5 інвалід 1 групи загального захворювання , потребує сторонньої допомоги. Ніхто із колишніх членів його сім»ї йому її не надавав. Згідно ордеру на квартиру №32 від 31.10.1991 року право на зайняття квартири №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 мала вона, позивачка, та її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Так склалося, що перший її шлюб із ОСОБА_5 у жовтні 1992 року було розірвано , проте у вересні 2014 року вони знову його зарєстрували. Перед сім»єю постало питання про сумісне проживання в спірній квартирі , в якій її чоловік є наймачем, та надання йому сторонньої допомоги.
Звернувшись до КП »ЖЕК№4» Кіровоградської міської ради для отримання форми №17 для реєстрації у даній квартирі , їй листом було повідомлено , що вона не має ніякого відношення до цієї квартири . Державна міграційна служба в м. Кіровограді також вимагає від неї надання згоди інших осіб на реєстрацію в даній квартирі. Відповідачі їй відмовляють у наданні згоди на вселення у спірну квартиру.
18.01.2016 року ОСОБА_5 помер. За своє життя подав заяву про приватизацію квартири за місцем свого проживання. Вважає, що у неї виникло право користування спірною квартирою, так як була у неї вселена в 1991 році на підставі ордера , як дружини ОСОБА_5, і втратити право на користування вона могла за умови відсутності в квартирі без поважних причин понад 6 місяців. Те, що за цей період вона одружилася і змінила прізвище на ОСОБА_1 не позбавляє її права на користування квартирою, оскільки ОСОБА_5 дав за своє життя згоду на її вселення , тим самим поновив строк відсутності без поважних причин. Крім того, після смерті ОСОБА_5 вона звернулась до приватного нотаріуса про прийняття спадщини після смерті чоловіка , який за життя подав заяву про приватизацію квартири №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 , а це значить і вона набуває право на цю квартиру.
В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали, просили задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві.
Відповідач - ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема її представник в суді позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, вказав, що позивачка втратила своє право на жиле приміщення, квартиру №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 , що засвідчується відсутністю проживання/перебування у квартирі наймача більше 20 років, розірвання з ним шлюбу та отриманням іншої житлової нерухомості. Крім того, спірна квартира однокімнатна загальною площею 36, 46 кв.м., в ній проживає та зареєстровані на даний період три особи , а норма жилої площі на одну особу встановлюється в розмірі 13,65 кв.м.
Відповідач -ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, повідомлялась, згідно поданої заяви позов не визнала, справу просила розглядати у її відсутності ( а.с. 136).
Відповідач- Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна організація №4” Кіровоградської міської ради, її представник в судове засідання не з»явився, повідомлявся належно.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших на припущеннях.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .
Згідно ордеру №32 від 31.10.1991 року , виданого Трест «Кіровоградбуд» ОСОБА_5 та члени його сім»ї: ОСОБА_7І.( позивачка) -дружина, ОСОБА_6В .- син, займали квартиру №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 ( а.с. 5).
06.10.1992 року шлюб між ОСОБА_5 та позивачкою було розірвано , про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с.9).
Згідно довідки №387 від 21.09.2016 року , виданої директором КП”Правник”, ОСОБА_1 (ОСОБА_5 )проживала та була зареєстрована з 07.02.1992 року по 16.07.1992 року за адресою АДРЕСА_1 ( вул.Героїв України), а з 20.04.1994 року по 03.04.2002 року АДРЕСА_2 ( вул.Героїв України).
На даний час ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.
13.04.2002 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб із відповідачкою ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про одруження ( а.с. 146).
Згідно довідки про склад сім»ї №6847 від 23.11.2015 року та №6623 від 09.11.2015 року в квартирі №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 зареєстровані та проживають : ОСОБА_5( наймач), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 ( донька дружини), ОСОБА_4( онук дружини) ( а.с. 10, 145). Згідно технічного паспорту на квартиру №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 , виданого 16.04.2008 року , власником квартири є територіальна громада міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради згідно свідоцтва про право власності від 06.03. 2008 року, квартиронаймач - ОСОБА_5 Вказана квартира є однокімнатна , загальною площею 36, 46 кв.м., житловою 19,3 кв.м.( а.с. 143-144).
05.09.2008 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано( а.с. 147).
Повторно, ОСОБА_5 зареєстрував шлюб 23.09.2014 року із ОСОБА_1І.( позивачка) ( а.с. 11).
10.12.2015 року ОСОБА_5 подав заяву на приватизацію квартири №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 ( а.с. 50-54).
18.01.2016 року ОСОБА_5, помер ( а.с.60).
Згідно відповіді №482-А від 13.10.2015 року начальника КП”ЖЕО№4 на заяву ОСОБА_1, останній відмовлено у видачі форми №17 по квартирі №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2, так як на сьогоднішній день вона не має жодного відношення до вищевказаної квартири( а.с.7).
Також судом з”ясовано, що згоди відповідачі на реєстрацію у спірній квартирі позивачці не надають.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК Української РСР кожному гарантовано право на житло. Ніхто не може обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до вимог ст. 65 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним,користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями,що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано і інших осіб,якщо вони постійно поживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщені ,вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача,набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням,якщо при вселенні між цими особами ,наймачем та членами його сім'ї,які приживають з ним,не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст.65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання,що виникли в практиці застосування житлового кодексу України(зі змінами), при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням особи, які вселилися до наймача,суд повинен з'ясувати порядок, встановлений при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача,чи прописані вини в цьому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їх проживання, чи не обумовлювалося угодою між цими особами,наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним,певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до п.10 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) від 26.05.2001 року, у члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщення, право користування останнім виникає у зв'язку із включенням до ордера, а не у зв'язку із вселенням у це приміщення. Тому в разі невселення в приміщення без поважних причин у строки, передбачені ст. 71 ЖК, ця особа визнається судом такою, що втратила, а не такою, що не набула право на користування наданим на сім'ю жилим приміщенням.
Крім того, п.п.26, 27 Правових позицій зазначено, що згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 р. N 2, наймачу або члену його сім'ї, який був відсутнім без поважних причин понад зазначені у ст. 71 ЖК строки, суд вправі відмовити з цих підстав у задоволенні позову про виселення, вселення, обмін, поділ жилого приміщення, незалежно від того, чи було пред'явлено зустрічний позов про визнання позивача таким, що втратив право на жиле приміщення. Відповідно до п. 2 ст. 71 ЖК і п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 р. N 2 за громадянами, відсутніми в місці постійного проживання за умовами й характером роботи (екіпажі суден, працівники геологічних, розвідувальних партій, експедицій, інші працівники, діяльність яких пов'язана з постійним пересуванням), зберігається право користування жилим приміщенням на період цієї роботи. Вони можуть бути визнані на підставі ст. 107 ЖК такими, що втратили це право, в разі одержання жилої площі, вселення на жилу площу членів сім'ї або в інших випадках забезпечення їх жилою площею для постійного проживання.
Відповідно до положень ст. 143 Конституції України саме територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ним органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Як передбачено, ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" -передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тимчасово відсутні, з обо'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно з положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї квартиру, до органу приватизації подає оформлену заяву на приватизацію квартири, довідку про склад сім'ї та займані приміщення, виготовлений у бюро, технічної інвентаризації технічний паспорт на жиле приміщення та інші довідки обумовлені Положенням. При наданні громадянином усього пакета документів, орган приватизації оформлює передачу у приватну власність громадянину та членам його сім'ї квартиру (будинок).
В своїй позовній заяві позивачка зазначає, що оскільки померлий ОСОБА_5 подав заяву про приватизацію квартири у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», то вона , як його дружина набуває право на спадкування цієї квартири. Проте, право власності на квартиру виникає з моменту підписання розпорядження про передачу житла наймачеві у власність, яке повинне бути оформлене протягом місяця. Тому, якщо громадянин помер до підписання розпорядження, а строк оформлення порушений не був, квартира не включається в склад спадкової маси, а якщо наймач був самотнім - то відповідно переходить до держави. Якщо право власності на майно у спадкодавців було відсутнє, то це майно не може входити в склад спадщини.В склад спадкової маси не включається квартира, яку спадкодавець наймав за договором найму житлового приміщення, оскільки договір найму не є підставою для набуття права власності.
З врахуванням зазначених норм та обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що вона вселилася в спірну квартиру в установленому законом порядку як член сім'ї наймача, тобто після повторної реєстрації їх шлюбу - 23.09.2014 року, на постійне місце проживання, а не з метою здійснення догляду за ОСОБА_5, та брала участь в утриманні цієї квартири. При цьому , ті обставини, що ОСОБА_5 за свого життя дав згоду на вселення позивачки у квартиру, тим самим поновив строк відсутності без поважних причин, на що вказує позивачка, не дають правових підстав вважати встановленим факт, що позивач набула право користування цим житлом, враховуючи, що вона зберігала за собою право користування іншим жилим приміщенням. Ні до КП “ЖЕО №4” , ні до міграційної служби, ні до суду заяви ОСОБА_5 про свою згоду на вселення у квартиру позивачки не надав. Також відсутня згода на її вселення і відповідачів в справі. ОСОБА_1 з 16.07.1992 року знялась з реєстрації зазначеної квартири та не набула права постійного користування квартирою на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК України, а відтак вимоги є безпідставними та необгрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3,10,11,60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація №4” Кіровоградської міської ради про усунення перешкод в користуванні квартирою №86, що в місті Кіровограді по вул.Героїв Сталінграда,28, корпус 2 , шляхом вселення ОСОБА_1 у зазначену квартиру, судових витрат - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Кіровського О. В. Бершадська
районного суду
м.Кіровограда