Справа № 362/128/15-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.
Провадження № 22-ц/780/4312/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 46 29.09.2016
Іменем України
29 вересня 2016 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Білоконь О.В., Верланова С.М.,
при секретарі Тимошевській С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2016 року у справі за позовом заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Державного підриємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації, витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-
У січні 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до судуіз вказаним вище позовом в інтересахдержави в особі ГУ Держземагенства у Київській області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України»,який мотивував тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення закону при передачі громадянам у власність земельних ділянок.
Посилався, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» здійснює користування земельною ділянкою загальною площею 971,21 га, яка відносяться до ріллі і розташована на території ОСОБА_2 селищної ради, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, виданого 20 травня 2002 року ОСОБА_2 селищною радою Васильківського району Київської області. Рішенням господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року було задоволено позов ОСОБА_2 селищної ради, припинено право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено вказану ділянку у державного підприємтва на користь селищної ради, визнано недійсним державний акт на право постійного користування землеюсерії ІІ-КВ № 001432-270 в частині користування ділянкою площею 387,19 га та в цій частині скасовано його державну реєстрацію.
В подальшому ОСОБА_2 селищна рада розпорядилася вилученими за рішенням суду землями. Зокрема із вказаної ділянки, рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 25 вересня 2012 року було передано у власність відповідачці ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул.Посольська 16 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області.
Відповідачка на підставі цього рішення 15 листопада 2012 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 308606, кадастровий номер 3221455300:01:010:1121.
Разом з цим, рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, дане рішення суду скасоване і ухвалене нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 селищної ради відмовлено в повному обсязі. Рішення господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року.
Вважає, що із скасуванням судового рішення зникла підстава для вилучення 387,19 га земель із користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», а тому спірна ділянка залишається у постійному користуванні державного підприємства і передача згаданих земель у власність фізичним особам порушує права позивача. Відповідно ОСОБА_2 селищна рада, прийнявши рішення від 25 вересня 2012 року щодо передачі у власність відповідачки ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 3221455300:01:010:1121, діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням положень ч.3 ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ч.4 ст.84, ч.5 ст.116, ч.9 ст.149 та ч.2 ст.150 Земельного кодексу України, поскільки ділянка не була вилучена у державного підприємства повноважним органом у встановленому законом порядку.
У зв'язку з наведеним, просив визнати незаконним і скасувати рішення ОСОБА_2 селищної ради від 25 вересня 2012 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0800 га по вул.Посольська 16 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 15 листопада 2012 року на ім'я ОСОБА_3 серія ЯЙ № 308606, скасувати його державну реєстрацію та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:010:1121.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2016 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги прокурора задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд не дав належної оцінки факту порушення речових прав ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» на спірну земельну ділянку, які підтверджуються державним актом, виданим державному підприємству, який не змінений і не визнаний недійсним. Вважає необгрунтованими посилання суду на законність рішення селищної ради з огляду на його прийняття в період чинності рішення господарського суду про вилучення спірної ділянки у державного підприємства, поскільки послідуюче скасування рішення господарського суду означає, що воно не має юридичних наслідків. Крім того, суд не врахував надані прокурором докази, які переконливо доводять накладання виділеної відповідачці ОСОБА_3 земельної ділянки на ділянку, яка перебуває у користуванні державного підприємства згідно державного акту.
В суді апеляційної інстанції прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області як незаконне.
Відповідачі ОСОБА_2 селищна рада і ОСОБА_3 належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, виданого ОСОБА_2 селищною радою 20 травня 2002 року, у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» перебуває земельна ділянка площею 971,21 га з цільовим призначенням для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області (т.1 а.с.77-80).
Вказана ділянка надана у постійне користування державного підприємства рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 6 березня 2001 року.
За позовом ОСОБА_2 селищної ради господарський суд Київської області своїм рішенням від 30-31 грудня 2008 року припинив право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на частину земельної ділянки площею 387,19 га, вилучив вказану ділянку у державного підприємтва для суспільних потреб ОСОБА_2 селищної ради, визнав недійсним державний акт на право постійного користування землеюсерії ІІ-КВ № 001432-270 в частині користування ділянкою площею 387,19 га та в цій частині скасував його державну реєстрацію.
ОСОБА_2 селищна рада в подальшому розпорядилася цими землями. Зокрема із вказаної ділянки, рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 25 вересня 2012 року передано у власність відповідачці ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по вул.Посольська 16 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області (т.1 а.с.53). На підставі даного рішення відповідачці 15 листопада 2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 308606, кадастровий номер 3221455300:01:010:1121 (т.1 а.с.54).
Крім того судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, дане рішення суду скасоване і ухвалене нове, яким в позові ОСОБА_2 селищної ради про припинення права користування земельною ділянкою державного підприємства відмовлено в повному обсязі (т.1 а.с.57-59).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки недоведеністю позовних вимог прокурора про передачу ділянки у власність ОСОБА_3 за рахунок земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».
При цьому суд виходив з того, що прокурор не надав суду жодних фактичних, прямих і беззаперечних доказів, які б підтверджували його доводи щодо накладання земельної ділянки відповідача на ділянку Державного підприємства, а тому підстави для визнання незаконним рішення ОСОБА_2 селищної ради відсутні.
Також, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд в тому числі, послався на обрання прокурором невірного способу захисту прав на землю, зокрема вказав про неможливість звернення землекористувача із вимогою про витребування земельної ділянки на підставі ст.152 ЗК України.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Вирішуючи спір, суд не врахував та не дав правової оцінку факту скасування рішення господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, яким було припинено право користування земельною ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».
Скасування вказаного рішення та ухвалення господарським судом нового рішення про відмову у позові селищній раді має наслідком незаконність припинення права користування державного підприємства земельною ділянкою площею 387,19 га з моменту набрання цим рішенням законної сили.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України щодо наслідків скасування судового рішення, висловленою у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 у спорах про витребування майна на підставі ст.388 ЦК України. При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна хоча і в період його чинності, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею і власник має право витребувати це майно.
Крім того, така ж позиція щодо наслідків скасування судового рішення висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-495цс15 та від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс15 у спорах щодо дійсності іпотеки. При розгляді цих справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого в період його чинності з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.
Отже, висновки суду про законність оспорюваного прокурором рішення селищної ради є хибними.
Крім того, відмовляючи у позові з підстав недоведеності вимог прокурора, про передачу ділянки у власність ОСОБА_3 за рахунок земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», суд не звернув уваги, що на підтвердження своїх позовних вимог прокурор надав суду лист Управління Держземагенства у Васильківському районі № 10-1009-0.2-2/г-15 від 05 січня 2015 року з додатком, згідно яких ряд наданих громадянам ділянок, в тому числі надана ОСОБА_3 земельна ділянка з кадастровим номером 322455300:01:010:1121 має накладання із ділянкою державного підприємства (т.1 а.с.55-56).
Також, суд залишив поза увагою наданий прокурором доказ - лист Головного управління Держземагенства у Київській області № 10-10-0.3-4058/2-15 від 13 червня 2015 року на запит прокурора від 25 лютого 2015 року земельна ділянка ОСОБА_3 з кадастровим номером 322455300:01:010:1121 входить в межі ділянки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (т.1 а.с.82). До вказаного листа Головне управління Держземагенства у Київській області додало належним чином посвідчену карту-схему земельної ділянки державного підприємства, на якій чітко вказано розташування наданої ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 322455300:01:010:1121, яка повністю розташована в межах ділянки державного підприємства (т.1 а.с.83).
Також, суд не дав оцінки наданій копії технічної документації № L ІХ/8-93 Інституту землеустрою по складанню державного акта на право постійного користування землею ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» площею 971,21 га з цільовим призначенням для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області, графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки державного підприємства і земельної ділянки ОСОБА_3, з яких вбачається їх накладання (т.1 а.с.178-230).
Суд залишив поза увагою надане прокурором на підтвердження своїх вимог викопіювання із ортофотоплану із урахуванням технічної документації № L ІХ/8-93 та нанесенням місць взаємного розташування земельних ділянок ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» і земель, виділених селищною радою фізичним особам, в тому числі відповідачці ОСОБА_3, з якого чітко вбачається повне накладання земельної ділянки ОСОБА_3 плошею 0,0800 га на ділянку державного підприємства.
Отже надані прокурором до суду першої інстанції докази на підтвердження своїх вимог є належними письмовими доказами в розумінні ст.57 ЦПК України, підтверджують факт виділенння у власність ОСОБА_3 ділянки за рахунок земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» і відповідачами не спростовані.
Вказані докази спростовують висновки суду першої інстанції щодо недоведеності вимог прокурора.
Посилання суду в рішенні на те, що для встановлення факту накладання ділянок потрібні спеціальні знання і необхідність призначення в цьому випадку судової експертизи безпідставні та суперечать приниципу змагальності сторін, закріпленому у ст.129 Конституції України та ст.10 ЦПК України, який полягає у рівності сторін та свободі у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Під час розгляду справи відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами і не надали суду жодного доказу на спростування наданих прокурором письмових доказів про накладання земельних ділянок.
Також, не можна погодитися із висновками суду про неможливість звернення землекористувача із вимогою про витребування земельної ділянки, що на думку суду свідчить про невірний спосіб захисту прав на землю. Такі висновки суперечать вимогам закону, зокрема положенням ст.ст.395, 396 ЦК України, які регулюють питання речових прав на чуже майно і згідно яких положення щодо захисту прав власника поширюються і на особу, яка має речове право на чуже майно, в тому числі і право користування чужим майном.
В даному випадку ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» має право користування земельною ділянкою державної власності згідно державного акту, а отже має право на захист свого права користування, в тому числі у спосіб витребування цієї ділянки.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 ЗК України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч.5 ст. 116 ЗК України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.
Відповідно до положень ст.ст.125, 126 ЗК України (в редакції чинній на час видачі ДП державного акту у 2002 році) право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.
Відповідно до положень ст.149 ЗК України земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, можуть вилучатись у землекористувачів лише за їх згодою на підставі рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ст.84 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної і приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казені підприємства.
Відповідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України земельні ділянки - рілля державної власності, що перебувають у постійному користуванні можуть вилучатися лише Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЗК України, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених ч.2 ст.150 ЗК України.
Згідно з ч.2 ст.150 ЗК України, земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності НАН України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок НАН чи галузевих академій може здійснюватися лише за згодою Президії НАН України.
Судом встановлено, що передана у власність відповідачки ОСОБА_3 земельна ділянка, яка відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення і відноситься до особливо цінних земель (землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів), знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», у встановленому законом порядку не вилучалася у державного підприємства, не змінювалося її цільове призначення, а відтак рішення ОСОБА_2 селищної ради від 25 вересня 2012 року про передачу ділянки у власність відповідачки та видачу їй державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить вимогам закону та порушує права держави і ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», які підлягають до захисту.
Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як зазначено в ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким ппорушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З огляду на встановлені обставини справи та приписи закону колегія суддів визнаєнезаконним і скасовує оспорюване рішення ОСОБА_2 селищної ради від 25 вересня 2012 року та визнає недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, виданий 15 листопада 2012 року на ім'я ОСОБА_3 серії ЯЙ № 308606 та скасовує його державну реєстрацію.
Також, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 незаконно володіє спірною земельною ділянкою площею 0,0800 га, колегія суддів відповідно до приписів ст.ст.387 ЦК України та ст.ст.395,396 ЦК України вважає за необхідне витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Державного підриємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» спірну земельну ділянку площею 0,0800 га. Такий спосіб захисту повністю відповідає приписам ст.ст.387, 396 ЦК України, згідно яких положення щодо захисту прав власника поширюються і на особу, яка має речове право на чуже майно, в даному випадку державне підприємствомає речове право у вигляді права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2016 року скасувати і ухвалити нове.
Позов прокурора задоволити. Визнати незаконним і скасувати рішення ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області № 542-14-VІ від 25 вересня 2012 року щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,08 га.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, що розташована по вул.Посольська 16 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області кадастровий номер 3221455300:01:010:1121, виданий 15 листопада 2012 року на ім'я ОСОБА_3 серії ЯЙ № 308606 та скасувати його державну реєстрацію.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Державного підриємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельну ділянку площею 0,0800 га, яка розташована по вул.Посольська 16 в селищі Глеваха Васильківського району Київської області, кадастровий номером 3221455300:01:010:1121.
Стягнути із ОСОБА_2 селищної ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_3 з кожного судовий збір в розмірі 267 гривень 96 коп. на користь прокуратури Київської області.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді: