Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/2020/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.
28 вересня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Ковальської Я.В.
з участю представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2016 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №DNH4KP72260188 від 16.08.2006 року в сумі 10282,41 грн. за період з 18.03.2011 року по 18.03.2016 року. В обґрунтування заявлених вимог Банк зазначав, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 2817,09 грн., терміном з 16.08.2006 року по 15.08.2008 року. Відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, але свої зобов'язання належним чином не виконує. У зв»язку з цим за період з 18.03.2011 року по 18.03.2016 року утворилася заборгованість в сумі 10282,41 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити. Апелянт вважає, що має право на стягнення процентів та інших нарахувань до дня виконання договору. Судом не перевірено чи виконано судове рішення від 27.11.2009 року. Проте, наявність судового рішення не припиняє зобов'язання.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2006 року сторони уклали договір №DNH4KP72260188, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 2817,10 грн. строком на 24 місяці до 15.08.2008 року. Відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками та комісією (а.с.9 на звороті).
Строк виконання договору настав 15.08.2008 року. Після настання вказаного строку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за укладеним договором.
Рішенням Коростенським міськрайонним судом Житомирської області від 27.11.2009 року по справі №2-2633/09 було стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 7681,51 грн., яка складається з: 2817,09 грн. суми кредиту, 4022,43 грн. процентів за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 341,98 грн. штрафу (процентна складова) (а.с.40).
Вказане рішення є доказом того, що між сторонами існували договірні правовідносини, тому доводи відповідача про їх відсутність є безпідставними.
Разом з тим, вирішуючи спір про стягнення з позичальника ОСОБА_3 нарахованих Банком відсотків за період з 18.03.2011 року по 18.03.2016 року за прострочення сплати тіла кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Так, згідно з ч.3 ст.509 ЦК зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до правових позицій ВСУ у справах №6-103цс14 від 24 вересня 2014 року, №6-167цс14 від 12 листопада 2014 року та №6-134цс14 від 1 жовтня 2014 року у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Законом (ст.256 ЦК України) встановлено трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про порушення свого права, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Види вимог, за якими встановлюється спеціальна позовна давність, передбачені ст.258 ЦК України, право збільшення позовної давності за домовленістю сторін передбачено ст.259 ЦК України.
Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, про ознайомлення з якими відповідача зазначено в його заяві про отримання кредиту, визначено строк позовної давності 5 років (а.с.13).
Разом з тим, як роз»яснено Верховним Судом України у правових позиціях у справах №6-240цс14 від 11 лютого 2015 року та №6-698цс15 від 10 червня 2015 року, якщо вказані умови відповідачем не підписані, доказів того, що в поданій суду редакції вони існували на час укладення договору не представлено, збільшений строк позовної давності застосуванню не підлягає.
В даному випадку Банком не надано доказів про погодження відповідачем збільшення строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що позов подано Банком 09.03.2016 року, тобто, після спливу встановленого законом строку, і поважності причин пропуску позовної давності не зазначено.
За наведених обставин та із врахуванням положень ч.ч.3,4 ст.267 ЦК суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові з цих підстав.
Характер спірних правовідносин встановлений судом правильно, обставини справи з»ясовані повно, зібраним у справі доказам дана належна оцінка. Будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, та спростування висновків суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, суд у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: