Справа № 210/2025/16-ц Головуючий в суді першої
Провадження 22ц/774/1630/К/16 інстанції - Вікторович Н.Ю.
Категорія № 32 (І) Доповідач - Бондар Я.М.
28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.
за участю: секретаря Маслової К.В.
позивача представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Тер-Товмасян Юлії Геннадіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди,
У березні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулась до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»(далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її корить 220 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батько ОСОБА_5 працював на підприємстві відповідача впродовж тривалого часу та отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Згідно з довідкою про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням серії ДНА-03 № 000183 від 25 січня 2008 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 з професійним захворюванням, отриманим за життя.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2016 року, в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 23 травня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на її користь стягнуто моральну шкоду у розмірі 35 000,00 гривень та на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн. У задоволені решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, посилаючись на те, судом необґрунтовано занижений розмір моральної шкоди, який не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_5, який впродовж тривалого часу працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с. 10,11).
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання №31 від 13 вересня 2005 року, у батька позивача внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів виникло професійнезахворювання: хронічне обструктивне захворювання легень І-II ступеня (пиловий бронхіт І-II ступеня, ускладнений раком верхньої долі правої легені, кл. група-2. Емфізема легень І-ІІ ступеня) ЛН 2 ступеня (а.с.5-6).
Відповідно довідки розширеної експертної комісії Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», серії ДНА-03 №000183 від 25 січня 2008 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5 із встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с. 7).
Згідно зі свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_1) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 4).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті її батьку із отриманим ним за життя професійним захворюванням, а також істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивача, її переживань та страждань, пов'язаних із втратою батька.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Частиною 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Якщо події, які породили цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності ЦК України, то вони підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167,1168 ЦК України. Зазначений висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-208цс14, та у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування всіма судами загальної юрисдикції.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.
Як зазначають частини 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», - роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону, вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
У зв'язку зі смертю батька позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, друга, опори та моральної підтримки, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи вищевикладене та наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між смертю батька позивача та встановленням йому професійним захворюванням, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Правильно встановивши обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та правильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що розмір моральної шкоди є заниженим, висновків суду не спростовують та не можуть бути взятими до уваги, оскільки, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судом першої інстанції взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та правильно визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.
При постановленні рішення суд першої інстанції врахував тяжкість моральних страждань позивача за наслідками втрати нею свого батька, істотність вимушених змін та необхідність докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
Л.В.Митрофанова