Справа № 214/6223/15-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1955/К/16 суддя Євтушенко О.І.
Категорія - 34 ( І ) Суддя-доповідач Зубакова В.П.
Іменем України
27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.,
суддів : Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.
за участю секретаря: Чубіної А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5,
представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, -
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої з вини відповідача внаслідок затоплення належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1. Відповідач у добровільному порядку відшкодувала 10 000,00 грн., однак цього замало для проведення відновлювального ремонту.
Уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 22 063,50 грн. та судові витрати у розмірі 2 900,00 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2016 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 22 серпня 2016 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 22 063,50 грн. матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, та 2 743,60 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та неповно з'ясовано обставини справи. Так, судовий експерт не зміг прийти до конкретного висновку щодо причин затоплення, а акт обстеження квартири №4 від 16.02.2015 року не є належним доказом у справі, адже комісією не досліджувалася квартира відповідача та не вирішувалося питання щодо встановлення винної особи. При цьому, відповідач зазначає, що причиною пориву труби могли бути гідроудар, неякісні матеріали використані житлово-експлуатаційною організацією чи несвоєчасне виконання нею своїх обов'язків з утримання інженерного обладнання, однак комісія не обстежила її квартиру, фактично ухилившись від встановлення осіб винних у затопленні квартири позивача. Також, суд не взяв до уваги проведення позивачем ремонтних робіт після затоплення і лише після його проведення виявила наявність грибку між шпалерами та стелею, що свідчить про неякісне проведення ремонтних робіт, і така шкода має бути відшкодована виконавцем робіт (ст. 1210 ЦК України).
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачеві ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2. Квартира № 7 в цьому ж будинку розташована над квартирою №4 та належить відповідачу ОСОБА_3
16 лютого 2015 року з вини відповідача ОСОБА_3 була затоплена квартира АДРЕСА_2.
Згідно акту обстеження квартири АДРЕСА_2 від 16 лютого 2015 року, складеного працівниками дільниці №3 ЗАТ «Житлосервіс -КР», в результаті затоплення цієї квартири сліди затікання маються на стелі та стінах двох спальних кімнат та коридору, стінах кухні та кімнати. Причиною затоплення є порив металопластикової труби центрального опалення біля батареї у квартирі №7 цього будинку, мешканці якої самостійно виконали роботу по заміні трубопроводу (а.с. 16).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування матеріальної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1166 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову посилаючись на факт затоплення квартири відповідачем з її вини та вірно стягнув з ОСОБА_3 матеріальну шкоду згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 33/15 від 10.02.2016 року і судові витрати по справі, які підтверджені документально (а.с. 34, 67-94, 104).
Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють правовідносини з відшкодування шкоди.
Предметом та підставою позовних вимог ОСОБА_4 є відшкодування матеріальної шкоди, у зв'язку із затопленням належної їй на праві власності квартири із вини відповідача ОСОБА_3
Положеннями ст. 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду.
З аналізу вказаних норм закону витікає, що обов'язковою умовою виникнення зобов'язання відшкодування матеріальної шкоди є вина особи, яка її завдала. Разом з тим, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, тобто відповідачки. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачку діючим законодавством покладено обов'язок доведення відсутності її вини в завданні шкоди позивачу.
В той же час законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14, які, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Частиною 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, частина 4 цієї статті вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В розумінні ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи встановлено, що факт залиття квартири позивача з вини відповідача мав місце 16 лютого 2015 року, внаслідок чого квартира АДРЕСА_2 зазнала пошкоджень, що підтверджено актом з яким відповідач ОСОБА_3 була ознайомлена та жодних зауважень до нього не вносила (а.с. 16).
Заперечуючи проти позову та оскаржуючи рішення, відповідач ОСОБА_3 не спростувала висновків суду першої інстанції в установленому процесуальним законом порядку й не довела, що затоплення квартири позивача сталося не з її вини.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди на користь позивача.
Доводи ж апеляційної скарги відповідача в цій частині правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, згідно акту від 26 лютого 2016 року причиною затоплення квартири позивача є порив металопластикової труби центрального опалення біля батареї у квартирі №7 цього будинку, мешканці якої самостійно виконали роботу по заміні трубопроводу (а.с. 16).
Посилання відповідача на те, що даний акт не встановлює винних осіб у затопленні квартири позивача та недопустимість прийняття судом цього акту, як доказу по справі, є необґрунтованими, оскільки актом встановлено причини затоплення квартири позивача і ОСОБА_3 при його складанні не мала жодних заперечень.
Крім того, в порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України, доказів в підтвердження затоплення квартири позивача з іншої причини, ніж зазначено у вищевказаному акті, відповідачем ОСОБА_3 ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.
Натомість ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_4 у рахунок відшкодування шкоди, завданої затопленням квартири останньої, 10 000,00 грн., що фактично підтверджує вину відповідача у затопленні квартири позивача, а її посилання в апеляційної скарги на можливі причини затоплення квартири позивача (такі як, гідроудар, неякісні матеріали використані житлово-експлуатаційною організацією чи несвоєчасне виконання нею своїх обов'язків з утримання інженерного обладнання) є необгрунтованими та свідчать про намагання відповідача ухилитися від відшкодування завданих збитків.
Доводи апеляційної скарги про те, що комісія не оглядала її квартиру теж не можуть братись до уваги, оскільки вона не зверталася до житлово-експлуатаційною організацією із вимогами щодо огляду її квартири та, як зазначено вище, при обстаженні комісією квартири позивача та встановлення причини її затоплення з вини мешканців квартири №7, тобто з вини відповідача ОСОБА_3, не мала жодних заперечень.
Погоджується колегія суддів із розміром матеріальної шкоди, стягнутої за рішенням суду, який визначено ним з урахуванням обставин справи, доказів, наданих позивачем на підтвердження її розміру у відповідності до положень ст.ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, а також роз'яснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 79, 81, 86 ЦПК України, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 243,60 грн. судового збору та 2 500,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 09 серпня 2016 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: