Справа № 204/7380/15-ц
Провадження № 2/204/365/16
Іменем України
10 лютого 2016 року м.Дніпропетровськ
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Тітової І.В.
за участю секретаря Духневича В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,
09 листопада 2015 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить визнати договір поруки № DNHDGB0000000006-1 від 25.12.2007р. припиненим з моменту зміни процентної ставки за кредитним договором № DNHDGB0000000006 від 25.12.2007р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2007р., між ЗАТ «КБ ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ ПриватБанк» та позивачем було укладено договір поруки № DNHDGB0000000006-1від 25.12.2007р., для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DNHDGB0000000006 від 25.12.2007р., що було укладено між ЗАТ «КБ ПриватБанк» та відповідачем-2. 05.10.2015р., під час візиту до відділення ПАТ «КБ ПриватБанк», після отримання СМС повідомлення, дізнався, що на початку 2008р., до кредитного договору № DNHDGB0000000006 від 25.12.2007р., було винесено зміни, а саме змінено процентну ставку з 11.04% до розміру 13.08 % на рік, а наприкінці 2008р., до вище наведеного кредитного договору були внесені зміни повторно та підвищено процентну ставку до розміру 15.11% на рік. Згідно із п.13 договору поруки № DNHDGB0000000006-1 від 25.12.2007р., зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки з згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення додаткової угоди. Позивач зазначає, що він жодного разу не надавав згоди на зміну умов до кредитного договору, а також не укладав з ПАТ КБ «ПриватБанк», тому вважає, що зазначений договір поруки повинний бути припинений з моменту підвищення відповідальності поручителя.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Від нього надійшла заява, у якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі у судові засідання двічі підряд не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за своєї відсутності не подали. За таких обставин, у порядку передбаченому ч.1 ст.224 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.
У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
25.12.2007р. між ЗАТ «КБ ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ ПриватБанк» та позивачем було укладено договір поруки № DNHDGB0000000006-1від 25.12.2007р., для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DNHDGB0000000006 від 25.12.2007р., що було укладено між ЗАТ «КБ ПриватБанк» та відповідачем-2.
Згідно із ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Зі змісту ст.554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Отже, збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Порушення цих умов відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України тягне за собою припинення поруки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що згідно з п.13 договору поруки № DNHDGB0000000006-1 від 25.12.2007р. зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання додаткової угоди, однак, банком в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки по кредиту з 11,04% до 13,08%, а наприкінці 2008р., до вище наведеного кредитного договору були внесені зміни повторно та підвищено процентну ставку до розміру 15.11% на рік, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, тому вважає поруку припиненою.
Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.
Правила ч.4 ст.559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.
Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.
За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.
Разом із тим, за змістом другого речення ч.4 ст.559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.
Правова природа зобов'язання у всіх випадках, передбачених ст.559 ЦК України, є тотожною.
Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.
Відповідно до п. 11 договору поруки від 25 грудня 2007 року, укладеного між сторонами, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно із п.12 вказаного договору, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Так, норма ч.4 ст.559 ЦК України визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, отже, таким строком є саме строк договору поруки.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем доведені обставини, які викладені у позовній заяві, натомість відповідачем викладені обставини не були спростовані, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить із положень ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.88, 209, 212-215,224-226 Цивільного процесуального кодексу України,
Цивільний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задовольнити повністю.
Визнати договір поруки № DNHDGB0000000006-1 від 25.12.2007р. припиненим з моменту зміни процентної ставки за кредитним договором № DNHDGB0000000006 від 25.12.2007р.
Стягнути із публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь держави судовий збір у розмірі 487(чотириста вісімдесят сім)грн.20коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя І.В. Тітова