Справа № 204/1315/16-ц
Провадження № 2/204/975/16 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
22 вересня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю прокурора Козакевич Ю.О.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю відповідачки ОСОБА_2
за участю представника відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав,-
В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також стягувати щомісячно, на його користь, на утримання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по 1/6 частині з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого на день стягнення, для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви до досягнення нею повноліття. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилися малолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На протязі останнього часу сімейне життя між ними поступово погіршувалося, все це призвело до розірвання між ними шлюбу. З моменту фактичного розірвання між ними будь-яких стосунків, відповідачка жодного разу не поцікавилась етапом здоров'я їхніх дітей, їх життям та побутом. Увесь зазначений період позивач виховує дітей самостійно (без колишньої дружини) за допомогою своєї матері ОСОБА_6. Рідна мати, відповідачка по справі, залишила доньку та сина, і вибула в невідомому напрямку, не проявляючи материнського піклування про них, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Жодної матеріальної підтримки діти від відповідачки не отримують. За таких обставин, позивач вважає необхідним позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні їхніх дітей та стягнути з неї аліменти.
Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 аліментів було залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, вказавши, що відповідачка не бере ніякої участі у вихованні дітей та матеріально їх не забезпечує.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог позивача та просили відмовити йому в повному обсязі. При цьому, вказав, що відповідачка наразі не має фінансової можливості утримувати своїх дітей, оскільки після розлучення з позивачем вона опинилася в складних життєвих обставинах, але ж це не є підставою для позбавлення її батьківських прав у відношенні її малолітніх дітей. Вона любить своїх дітей та бажає з ними спілкуватися та приймати участь в їхньому житті. Також, повідомила, що на перше вересня вона не прийшла до школи, оскільки побоювалася спричинити психологічну травму дитині.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради Цуцкова О.В. в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, раніше надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Раніше, в судовому засіданні, підтримувала позовні вимоги позивача.
Прокурор Козакевич Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та не заперечувала проти їх задоволення.
Вислухавши сторони та прокурора, яка не заперечувала проти задоволення позовної заяви позивача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають по наступним підставам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідачка є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим повторно 22.01.2015 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 169 від 02.03.2005 року (а.с.4); та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим повторно 22.01.2015 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 813 від 26.08.2008 року (а.с.5).
Малолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають разом із своїм батьком за адресою: АДРЕСА_1.
Вищевказані обставини визнавалися та не заперечувалися сторонами у справі. А тому, дані обставини не підлягають доказуванню в порядку ч. 1 ст. 61 ЦПК України, згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Позивач в судовому засіданні стверджував, що відповідачка вихованням дітей не займається, не спілкується з ними, матеріально не забезпечує, не цікавився успіхами та життям дітей, вихованням дітей не займається та ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження тверджень позивача, в судовому засіданні були допитані свідки:
Свідок ОСОБА_8, яка є невісткою позивача, і яка вказала, що відповідачка, ще за часів проживання з позивачем, завжди дивно поводилася, могла закритися в кімнаті та не виходити годин п'ять. Могла загубитися в місті. Вона (свідок) часто бачить дітей і вони при ній до мами не просилися та їхати до неї не бажали.
Свідок ОСОБА_9, яка є двоюрідною сестрою позивача, і яка вказала, що знає відповідачку більше одинадцяти років. Спочатку все було добре, але пізніше все змінилося. Вона вже десь два роки не спілкується з дітьми. Коли відповідачка ще брала до себе молодшу дитину, то по приїзду дитина була брудною, не вичесаною тощо.
Свідок ОСОБА_10, яка є двоюрідною сестрою позивача, і яка вказала, що знає відповідачку з дати укладання шлюбу між позивачем та відповідачкою, і яка вказала на ті ж самі обставини, що вказала свідок ОСОБА_9
Крім того, згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 07.06.2016 року за № 830, виходячи з інтересів дітей, керуючись ст. 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Виконкому Красногвардійської районної у місті ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В свою чергу, відповідачка заперечувала проти вищевказаних обставин та вказала, що вона бажає спілкуватися із своїми дітьми та піклуватися про них та на підтвердження її тверджень в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_11, яка є дочкою відповідачки, і яка вказала, що позивач застосовував фізичне насилля у відношенні відповідачки, про що їй стало відомо від дідуся. Після того, як він зламав матері ногу, в них взагалі зіпсувалися відносини. Вказала, що зараз вона не спілкується із своїми братом та сестрою, оскільки позивач заборонив. Зазначила, що вона дуже поважає матір, вона добре відносилася до них (її дітей) та демократично виховувала.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо невиконання відповідачкою батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між батьками дітей виникли неприязні стосунки після розлучення.
При цьому, мати дітей психічних чи наркологічних захворювань не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме листами Комунального закладу «Дніпропетровська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради від 19.07.2016 року за № 209 та від 12.08.2016 року за № 236. Також, в судовому засіданні була оглянута цивільна справа Самарського районного суду м. Дніпропетровська № 206/2799/2016-ц, з рішення по якій вбачається, що Комунальному закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР було відмовлено в задоволенні його заяви про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2, а в самому рішенні судом встановлено, що, в момент надання пояснень, ОСОБА_2 не виявляла явної неадекватності, поводила себе спокійно, чітко висловлювала свою думку. В судовому засіданні не підтвердилася та обставина, що ОСОБА_2 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, безпорадна і не здатна самостійно задовольнити основні свої життєві потреби.
Тобто, твердження позивача про те, що відповідачка має психічні розлади суду не доведені.
З дітьми мати дітей перестала жити з моменту, коли їй робили операцію на нозі, що не заперечувалося сторонами. Після цього вона тривалий час відновлювалася.
Тому, суду не доведені належними докази обставини, які вказані позовній заяві ОСОБА_1.
Крім того, після розлучення з позивачем, відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_2, а згідно акту обстеження матеріально- побутових умов проживання за вищевказаною адресою, комісією встановлено, що у будинку, де проживає ОСОБА_2, умов для проживання дітей немає, оскільки будинок повністю у ремонтному стані. Також, вказано, що у кімнатах немає ні килиму на підлозі, ні шпалер на стінах і зазначено, що єдиним доходом відповідачки є допомога по інвалідності.
Що стосується висновку органу опіки, то відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок в даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а носить рекомендаційний характер для прийняття судового рішення у спорі, який виник між сторонами та є одними із доказів у цивільній справі, оцінка якому має бути надана під час розгляду цивільної справи про позбавлення батьківських прав.
Суд критично ставиться до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 07.06.2016 року за № 830, оскільки, на думку суду, він складений поверхнево, без дослідження усіх обставин справи, і складений він лише на підставі тверджень батька дітей та інформації НВК № 51. Більше ніякі обставини та докази комісією не досліджувалися, у зв'язку з чим, не можна вважати вказаний висновок всебічно обґрунтованим.
При цьому, інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Тому, в судовому засіданні був допитаний сам малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який вказав, що він живе з своєю сестрою, батьком та бабусею. Вказав, що як йому відомо, з приводу чого з ними не проживає мати, оскільки вони посварилися з батьком. Проживати з матір'ю він не бажає. Зазначив, що батько не забороняє йому спілкуватися з матір'ю. Він телефонував матері разів десять, але слухавку вона взяла лише раз. Декілька разів мати телефонувала йому.
Разом з тим, відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (від 15 травня 2003 року, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року), дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. А згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Тобто, саме на батьків покладено обов'язок встановити та підтримувати контакт з дітьми та участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
А судом було встановлено, що мати дітей має бажання та хоче спілкуватися з дітьми, але в силу життєвих обставин та відсутності матеріальних можливостей (акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 03.08.2016 року), вона не може надати дітям все необхідне, а бачитися зараз з дітьми вона боїться щоб не спричинити їм моральної чи психічної травми, оскільки за два роки вони відвикли від матері.
Ті обставини, що мати дітей опинилася в скрутному матеріальному становищі, не можуть бути підставою заборони в участі у вихованні та спілкуванні її з дітьми, а тим паче позбавлення її батьківських прав.
Інших належних доказів, у встановленому законом порядку, на підтвердження своїх вимог позивачем надано не було.
Таким чином, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (від 15 травня 2003 року, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року), ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини (від 20.11.1989 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), ст. ст. 10, 11, 57-61, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Самсонова