Справа № 215/1849/16-ц Головуючий в 1-ій інстанції
Провадження 22-ц/774/1871/К/16 суддя Демиденко Ю.Ю.
Категорія 26 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.В.
Іменем України
27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.,
за участю секретаря: Чубіної А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з профзахворюванням.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_2, -
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК»), з позовом про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійні захворювання з діагнозами - вібраційна хвороба, хронічне обструктивне захворювання легень, нейросенсорна приглухуватість, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 13.10.2015 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 40% з наступним переоглядом у листопаді 2016 року.
Позивач вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, йому з вини відповідача спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПрАТ «ПівнГЗК» в рахунок її відшкодування 276000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та на його користь з ПрАТ «ПівнГЗК» стягнуто 30000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 551,20 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача, не враховано судом й тяжкого фінансового становища відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 протягом тривалого часу, починаючи з 12.08.2005 року по 16.10.2015 року працював на посаді машиніста бульдозера в кар'єрі та на відвалах на підприємстві відповідача, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу й був звільнений 16.10.2015 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 12-20).
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 04 серпня 2015 року у позивача встановлені професійні захворювання з діагнозами: 1) вібраційна хвороба 1-2ст. від дії загальної вібрації, синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії в поєднанні з попереково-крижовою радикулопатією помірно вираженою, 2) хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст. , група «А», ЛН першого ст.; 3) нейросенсорна приглухуватістиь 1ст. ( з легким зниженням слуху).
Згідно п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 вересня 2015 року причиною зазначених професійних захворювань є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 6-8).
Висновком МСЕК від 13.10.2015 року ОСОБА_2 первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 25% - по вібраційній хворобі, 10% - по ХОЗЛ, 5% - по туговухості, починаючи з 05 жовтня 2015 року до 01 листопада 2016 року, група інвалідності не встановлювалась (а.с. 19).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов'язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обов'язків з вини відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 вересня 2015 року, встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота протягом 17 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 вересня 2015 року, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу є необґрунтованими.
Спростовуються й доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Колегія суддів також погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на ПрАТ «ПівнГЗК», відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: