ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
02 листопада 2011 р. м. Львів № 2а-10966/11/1370
13 год. 39 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сподарик Н.І., судді Лунь З.І., Москаль Р.М. за участю секретаря судового засідання Янчака П.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, начальника Головної інспекції Служби Безпеки України - ОСОБА_3, начальника Управління Служби Безпеки України - ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1В звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, начальника Головної інспекції Служби Безпеки України - ОСОБА_3, начальника Управління Служби Безпеки України - ОСОБА_5В з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Служби безпеки України, начальника Управління Служби безпеки України ОСОБА_5В, начальника Головної інспекції Служби безпеки України ОСОБА_3;
- зобов'язати Службу безпеки України провести перевірки правомірності дій посадових осіб СБУ, якими допущенні порушення прав позивача на інформацію, на звернення, на отримання повної і достовірної відповіді по питаннях, що стосуються позивача та його близьких; наявності державної таємниці в інформації, яка міститься у документах, зазначених у Переліку за реєстраційним № 3/4-2002, як додатку до листа від 31.08.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю Служби Безпеки України і її посадовцями, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3 порушено право на отримання об'єктивної, обґрунтованої, достовірної інформації стосовно ОСОБА_1 Позивач зазначив, що такі дії відповідачів суперечать передусім вимогам Конституції України, а також нормам Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про службу безпеки України», а саме щодо розгляду інформаційних запитів, заяв, скарг, звернень, а відтак порушують його права як заявника. Позивач переконаний у тому, що відповіді на звернення від 19.05.2011 року, 13.06.2011 року, 04.07.2011 року, 18.08.2011 року які йому надані відповідачами є необґрунтованими, а інформація, яка міститься у них, неповна, недостовірна. З урахуванням наведеного просить позов задовольнити повністю. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідачі, а саме Служба Безпеки України та начальник Управління Служби Безпеки України у Львівській області ОСОБА_5, позовні вимоги заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву за вхідним № 48222 від 25.10.2011р. Спростовуючи твердження позивача зазначають, що твердження позивача, викладені у позовній заяві не підтверджується жодними фактами. Порушень вимог чинного законодавства України з боку службових осіб Служби Безпеки України та Управління Служби Безпеки України у Львівській області в ході розгляду інформаційних запитів та звернень не вбачається, так як на них надано обґрунтовану та повну відповідь. Викладені у позовній заяві звинувачення являються необґрунтованими та і надуманими. У запереченні зазначено, що посадові особи Служби Безпеки України та начальник Управління Служби Безпеки України діяли в межах та на підставі норм Конституції України. З урахуванням наведеного просять відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Відповідач - начальник Головної інспекції Служби Безпеки України ОСОБА_3 в судове засідання призначене на 02.11.2011 року не прибув, заперечень чи клопотань іншого характеру суду не надав.
Суд заслухав пояснення позивача, оголосив заперечення відповідачів, повно та всебічно дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні фактичні обставини справи :
19.05.20011 року позивач звернувся із інформаційним запитом щодо надання інформації стосовно полковника ОСОБА_1 до начальника Управління Служби Безпеки України у Львівській області ОСОБА_4 Даний запит містив перелік запитань, що торкаються виключно інтересів і прав заявника. Також, в запиті містилось прохання щодо надання можливості ознайомитись та отримати копії документальних матеріалів, в яких містяться відомості щодо викладеного в запиті.
У відповідь на вищевказаний інформаційний запит надійшов лист Управління Служби безпеки у Львівській області від 25.05.20011року №62/16/П-471/13 за підписом ОСОБА_5 На поставлені запитання у інформаційному запиті містились відповіді із вказанням пунктів як і у запиті. Отже, як вбачається із питань та відповідей позивачу надана відповідь на всі поставлені запитання (а.с. 25).
Однак, надана відповідь на думку позивача є неконкретизованою і необ'єктивною і викладені дані не відповідають дійсності, що і слугувало підставою для звернення із заявою щодо перевірки факту дотримання посадовими особами Служби Безпеки України та Управління Служби Безпеки України у Львівській області норм чинного законодавства при проходженні військової служби полковника ОСОБА_1 в Управління Служби Безпеки України у Львівській області від 13.06.2011року, а також із заявою щодо вчинення керівництвом Управління Служби Безпеки України у Львівській області протиправних дій від 04.07.2011р. На вказані заяви надійшла відповідь від 29.07.2011року №3/4 -П-254-284/115/1 за підписом начальника Головної інспекції ОСОБА_3 де зазначено, що викладена у заявах інформація свого підтвердження не знайшла, порушень вимог чинного законодавства України з боку службових осіб Служби Безпеки України у ході розгляду інформаційного запиту від 19.05.2011 та під час прийняття рішень з окремих питань проходження майором ОСОБА_6 військової служби в Управлінні Служби Безпеки України у Львівській області не встановлено (а.с. 21).
Крім того, 24.06.2011 року позивач звернувся із інформаційним запитом щодо надання інформації стосовно полковника ОСОБА_1 до начальника Управління Служби Безпеки України у Львівській області ОСОБА_4 На вказаний запит відповідь надана листом від 06.07.2011року №62/16/17-3-п/13. Відповіді на поставлені питання викладені, однак на думку заявника необґрунтовані і неповні, і викладена інформація є недостовірною (а.с. 19).
17.08.2011 року позивач звернувся із запитом на інформацію щодо матеріалів проведеної Служби Безпеки України, згідно листа від 29.07.2011року №3/4-П-254-284/115/4 перевірки до Голови Служби Безпеки України ОСОБА_7
Відповідь датована 31.08.2011року №3/4-П-11 за підписом першого заступника голови, і в якій значиться, дані заяви позивача розглядались у Центральному управлінні Служби Безпеки України відповідно до письмової резолюції Голови Служби Безпеки України від 16.06.2011р. та від 07.07.2011р. Щодо повідомлення інформації та надання копій документальних матеріалів, на підставі яких була підготовлена відповідь на попередні звернення ОСОБА_1 від 13.06.2011р. та 04.07.2011р. повідомляється наступне: з числа документів, що містяться у матеріалах розгляду вказаних заяв, 1 документ має гриф обмеження доступу "таємно'', 14 - "для службового користування". Інформація, що міститься у вказаних документах, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 1 ст. 6 Закон України «Про доступ до публічної інформації». Зазначено, що заявник вправі ознайомиться із документами за винятком документа «гриф таємно»із вказанням місця ознайомлення і годин (а.с. 24-25).
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Служба Безпеки України -це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України (ст. 1 Закону України «Про Службу Безпеки України»).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 6 цього ж Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 цього ж Закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Частина 1 статті 19 Закону № 2939-VI визначає поняття „запиту на інформацію” (надалі -запит), згідно якої інформаційний запит -це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані: надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно зі статтею 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня його отримання. Строк розгляду запиту розпорядник інформації може продовжити до 20 робочих днів у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності даного рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оглянувши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що відповідачами дотримано строки надання відповідей, визначені статтею 20 Закону України «Про публічну інформацію», відповіді надані вичерпні та на всі поставлені заявником запитання. Крім того, факт надання відповідачами всіх відповідей на інформаційні запити, заяви, скаргу не заперечується.
Як вбачається із відповіді від 31.08.2011р. Служби Безпеки України інформація викладена у попередніх зверненнях щодо неправдивих відомостей зазначених у відповідях на запити не підтвердилась, так як із вказаного листа вбачається, що перевірка по запитах проводилась, про що свідчить перелік документів, саме по яких вона і проводилась.
Таким чином, колегією суддів Львівського окружного адміністративного суду встановлено, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, при розгляді інформаційних запитів ОСОБА_1, дотрималися вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації»та «Про звернення громадян»у поєднанні із системним застосовуванням положень Закону; відповіді відповідачів викладені у листах від 25.05.2011р. №62/16/П-471/13, 06.07.2011р. № 62/16/П-3-п/13, 29.07.2011р. №П-254-284/115/1 та від 31.08.2011р. №3/4-П-11 є мотивованим.
Твердження позивача щодо бездіяльності відповідачів як в частині наданні неправдивої, необґрунтованої, недостовірної інформації не відповідає дійсності, оскільки на інформаційні запити надано інформацію по суті поставлених питань.
Беручи до уваги зазначені вище норми закону, враховуючи фактичні обставини справи та докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю .
Заявлена вимога у позовній заяві та подана в судовому засіданні позивачем заява про постановлення окремої ухвали по даній справі, колегією суддів відхиляється за безпідставністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, такі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
В задоволені позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2011року.
Головуючий суддя Сподарик Н.І.
Суддя Лунь З.І.
Суддя Москаль Р.М.