18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2016 р. Справа № 925/967/16
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,
представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,
представник відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут"
про стягнення 1 131 372,04 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 131 372,04 грн., зокрема 195 208,54 грн. втрат від інфляційних процесів у зв'язку із простроченням сплати боргу за природний газ, отриманий відповідачем протягом липня-грудня 2015 року відповідно до договору № 15-829 -Н на купівлю - продаж природного газу від 30 червня 2015 року, три відсотки річних в сумі 55 983,39 грн. та 880 180,11 грн. пені. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відповідно до вказаного договору позивач поставив відповідачу протягом липня-грудня 2015 року природний газ, за який останній розрахувався повністю, однак в порушення п. 6.1 договору розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню, втрати від інфляційних процесів та три проценти річних за фактичні періоди прострочення виконання грошового зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву (а. с. 48-50) відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з таких підстав: - господарська діяльність між сторонами регламентується Законом України "Про ринок природного газу" та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міненерговугілля від 03.08.2015 № 493/688, яким визначено відносини між державними органами, НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків за природний газ та яким передбачено порядок проведення розрахунків за природний газ виключно в межах бюджетного року, що в свою чергу не вважається простроченням платежу та виключає нарахування штрафних санкцій чи право на відшкодування збитків в межах зазначеного строку; - на виконання вищевказаних норм Сторонами укладені Спільні протокольні рішення, якими Сторони змінили строки виконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем з оплати частини отриманого природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу № 15-829-Н від 30.06.2016, також сторони відмовилися від застосування штрафних санкцій та інших фінансових санкцій щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобов'язань за спільними протокольними рішеннями; - Спільні протокольні рішення відповідачем виконані, визначені суми грошових коштів перераховані позивачу, доказів порушення відповідачем зобов'язань за Спільними протокольними рішеннями позивач не надав; - послався на постанови Верховного Суду України, в яких викладений правовий висновок щодо відсутності підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення пені у випадках укладення договору про організацію взаєморозрахунків, умовами якого змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання газу; - просить врахувати відсутність будь-якої вини зі сторони відповідача у виконанні договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки з незалежних від відповідача причин кожне з підписаних Спільних протокольних рішень не відповідає сумі фактичної заборгованості, що необхідно погасити; - позовні вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних заявлені окремо від суми основного боргу, є безпідставними, оскільки таке право позивача не передбачене діючим законодавством України; - при нарахуванні інфляційних втрат позивач не врахував місяці прострочення оплати вартості отриманого природного газу, в яких індекс інфляції був менше одиниці.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 08.09.2016 до 22.09.2016 та із 22.09.2016 до 29.09.2016 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні:
представники позивача підтримали позов у заявленій сумі з підстав, викладених у позовній заяві, заперечили проти доводів відповідача у відзиві на позов, стверджуючи, що підписання спільних протокольних рішень не має відношення до Договору, оскільки ним не вносилися зміни в Договір, зокрема і щодо строків сплати коштів за отриманий природний газ; розрахунки нарахованих сум виконані позивачем правильно, у розрахунках враховані всі сплачені суми як відповідачем із своїх коштів, так і по спільних протокольних рішеннях, індекс інфляції не нараховувався за періоди, коли була дефляція чи прострочення менше 15 днів;
представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, просив повністю відмовити у позові, пояснив, що нарахування позивачем всіх сум є безпідставним, оскільки Спільними протокольними рішеннями сторони чітко встановили порядок сплати коштів за отриманий природний газ та змінили строки виконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем з оплати частини отриманого природного газу за спірним договором і передбачили відповідальність за невиконання спільних протокольних рішень, цим самим відмовившись від застосування штрафних санкцій по договору; зобов'язання за спільними протокольними рішеннями виконані в повному обсязі, кошти в повних сумах перераховані позивачу, відсутня вина відповідача в тому, що в цих Спільних протокольних рішеннях вказані суми менші, ніж була фактична заборгованість відповідача за отриманий природний газ.
У судовому засіданні 29.09.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали Договір № 15-829-Н на купівлю - продаж природного газу від 30 червня 2013 року, далі - Договір, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
В пунктах 6.1 та 6.2 Договору вказано, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць.
В розділі 7 Договору передбачена відповідальність сторін та зокрема в пункті 7.2. встановлена відповідальність відповідача за прострочення оплати фактично отриманого за Договором природного газу у вигляді сплати пені.
В подальшому сторони уклали Додаткові угоди до Договору:
№ 1 від 15 жовтня 2015 року, в якій внесли зміни в розділ про ціну газу;
№ 2 від 03.11.2015, в якій виклали в новій редакції пункт 7.2 Договору, а саме: У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;
№ 3 від 04 листопада 2015 року, якою внесли зміни в Договір щодо ціни газу;
№ 4 від 18 грудня 2015 року, якою внесено доповнення до пункту 6.2. Договору про таке: Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними Сторонами відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу протягом липня - грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ узгоджених сторонами обсягах, про що сторони склали та підписали акти приймання - передачі природного газу від 31.07.2015 на суму 7 381 500,36 грн., від 31.08.2015 на суму 4 863 074,53 грн., від 30.09.2015 на суму 5 218 510,44 грн., від 31.10.2015 на суму 12 855 882,04 грн., від 30.11.2015 на суми 1 834 115,47 грн. та 17 202 303,18 грн., від 31.12.2015 на суму 26 134 654,20 грн.
Відповідач повністю перерахував кошти за отриманий протягом липня - грудня 2015 року газ, однак розрахунки проводилися із порушеннями строків їх сплати, у зв'язку з чим позивач пред'явив до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 2966 від 18.12.2015 на суму 7 354 000 грн., № 2965 від 18.12.2015 на суму 500 000 грн., № 2896 від 17.12.2015 на суму 1 000 000 грн., № 2437 від 19.11.2015 на суму 3 000 000 грн., 3 2413 від 18.11.2015 на суму 14 750 400 грн., № 2411 від 18.11.2015 на суму 200 000 грн., № 2228 від 20.10.2015 на суму 2 579 221 грн. Вказані протокольні рішення укладені між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області, департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Предметом цих протокольних рішень є організація проведення Сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до такого.
Договір № 15-829-Н від 30 червня 2015 року на купівлю-продаж природного газу, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду, спору щодо його дійсності між сторонами немає.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ, про що сторони склали та підписали вказані вище акти приймання - передачі природного газу від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015. Загальна вартість поставленого позивачем природного газу складає 75 490 040,22 грн. Ці акти підписані повноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Їх правильність та законність сторонами не оспорюється. Вказані в названих актах суми перераховані на рахунок позивача повністю.
Відповідно до умови пункту 6.2. Договору відповідач зобов'язався здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу. Однак із розрахунку позивача вбачається і відповідачем не заперечено, що суми по актах приймання - передачі природного газу були перераховані із порушеннями строків, встановлених Договором. Зокрема, по акту від 31.07.2015 кошти сплачені в повній сумі 21.10.2015, по акту від 31.08.2015 - 19.11.2015, по акту від 30.09.2015 - 23.11.2015, по акту від 31.10.2015 - 23.11.2015, по акту від 30.11.2015 - 23.12.2015, по акті від 31.12.2015 - 28.01.2016.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
За приписом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що ці розрахунки виконані вірно, у них враховані всі перераховані кошти на оплату вартості поставленого газу, правильно пораховані періоди прострочення сплати коштів (тобто в періоди прострочення не враховані дні, коли кошти були фактично сплачені), враховано зміну розмірів облікової ставки НБУ, від якої залежить розмір пені, також враховано те, що 2016 рік складається із 366 днів і саме ця цифра застосована при розрахунку пені та 3 процентів річних, індекси інфляції нараховані за місяці, в яких прострочення сплати складало більше 15 днів, та враховані місяці, коли індекс інфляції був менший одиниці.
Виходячи з викладеного суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неправильні розрахунки індексу інфляції на прострочені суми сплати боргу за поставлений природний газ.
Доводи відповідача про те, що вказаними вище спільними протокольними рішеннями змінено умови розрахунків за спожитий природний газ по Договору № 15-829-Н від 30.06.2015 суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства і спростовуються матеріалами справи, з огляду на таке.
Відповідно до предмету названих відповідачем спільних протокольних рішень вказані в них сторони визначили порядок проведення перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за пільги та субсидії населенню на оплату за природний газ.
Названі протокольні рішення не стосуються прав і обов'язків сторін за Договором № 15-829-Н та додатковими угодами до нього, вони не змінюють умови цього Договору. В період підписання названих спільних протокольних рішень позивач та відповідач як сторони за Договором № 15-829-Н від 30.06.2015 уклали Додаткові угоди № 2 від 03.11.2015, № 3 від 04.11.2015, № 4 від 18.12.2015, однак жодних змін щодо порядку та строків розрахунків відповідачем за отриманий природний газ сторони в Договір не внесли. Навпаки, у кожній з цих додаткових угод сторони вказали окремим пунктом про те, що решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами. Протокольні рішення підписані на загальну суму 29 383 621 грн., тоді як загальна вартість поставленого позивачем природного газу протягом спірного періоду складає 75 490 040,22 грн.
Додатковою угодою № 2 від 03.11.2015 сторони виклали в новій редакції пункт 7.2 Договору про відповідальність відповідача, як Покупця за Договором, та вказали, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Ця додаткова угода укладена між сторонами за Договором в період, коли почали підписуватися спільні протокольні рішення (перше протокольне рішення було підписане 20.10.2015), однак до Договору не лише не внесено змін щодо строків розрахунків у зв'язку з підписанням вказаних протокольних рішень, а навпаки чітко виписано про обов'язок відповідача сплатити пеню у разі несплати коштів до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць.
Додатковою угодою № 4 від 18.12.2015 сторони доповнили пункт 6.2 Договору (яким регулюється питання строку оплати за газ) абзацом про умови для зарахування коштів як передплату, зокрема і в разі погашення такої заборгованості на підставі спільних протокольних рішень, підписаних Сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 3 20, однак в ній жодним словом не сказано про зміну строків розрахунків порядок не внесли жодних змін в умови Договору щодо строків розрахунків у зв'язку з підписанням вказаних протокольних рішень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що названі спільні протокольні рішення не стосуються спірних правовідносин між сторонами і для вирішення даного спору значення не мають.
Посилання відповідача на названі у відзиві на позов постанови Верховного Суду України суд вважає необґрунтованим, оскільки вони винесені у спорах не з подібних правовідносин, а в даній справі судом встановлено, що умовами спільних протокольних рішень не змінювалися строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за Договором. Доводи відповідача про те, що інфляційні втрати і 3 проценти річних можуть стягуватися з боржника лише разом із боргом є помилковими та такими, що не відповідають нормі права та суперечать правовим висновкам Верховного Суду України.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у заявлених сумах та з відповідача належить стягнути 195 208,54 грн. втрат від інфляційних процесів, сумі 55 983,39 грн. три проценти річних, 880 180,11 грн. пені.
Клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не заявлялося.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 16 970 грн. 58 коп.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз Збут" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Деревянка, буд. 19, ідентифікаційний код 39711735) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 195 208 грн. 54 коп. (сто дев'яносто п'ять тисяч двісті вісім гривень 54 копійки) інфляційних втрат, 880 180 грн. 11 коп. (вісімсот вісімдесят тисяч сто вісімдесят гривень 11 копійок) пені, 55 983 грн. 39 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 39 копійок) три відсотки річних, 16 970 грн. 58 коп. (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 58 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 29.09.2016.
Суддя А.Д. Пащенко