ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
28 вересня 2016 року Справа № 913/922/16
Провадження № 9/913/922/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 1 173 407 грн. 55 коп.
суддя Ворожцов А.Г.
секретар судового засідання Богуславська Є.В.,
у засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 18-122 від 13.05.2016,
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01-026-877 від 14.12.2015,
суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 787954,39 грн., інфляційні втрати в сумі 346699,93 грн. та 3 % річних у сумі 38753,23 грн. за договором поставки від 30.12.2013 № АМК-2796-2013-пст.
У судове засідання прибули повноважні представники сторін у справі.
Відповідачем, ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», відзивом на позовну заяву від 26.09.2015 № 026-53/2 позовні вимоги визнані у повному обсязі.
Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою № 026-53/3 від 26.09.2016 про розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на 4 (чотири) місяці, зі сплатою стягнутої суми щомісячно рівними частками.
Заява обґрунтована наявними доказами.
Оцінивши обставини справи, вислухавши доводи присутніх у судовому засіданні представників сторін, судом встановлено наступне.
30 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив", правонаступником якого є позивач (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № АМК-2796-2013пст (а.с. 10-16) (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідачу вогнетривку продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію.
Предмет поставки з найменуванням є продукція, вказана у специфікаціях до договору, при цьому специфікації та додатки до них після узгодження сторонами, є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість продукції, одиниці виміру, асортимент, сортамент, номенклатура визначаються специфікацією за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.2 договору кількість кожної партії продукції зазначено у сертифікаті якості, рахунку-фактурі та залізничній (товарно-транспортній) накладній на цю партію.
Відповідно до п. 3.4 договору вартість кожної партії продукції зазначається у рахунку-фактурі на цю партію.
Відповідно до п. 5 специфікації № 6 від 28.10.2014 умови поставки продукції автомобільним транспортом - FCA - склад постачальника, м. Запоріжжя; залізничним транспортом - FCA - станція Запоріжжя-Ліве (Інкотермс-2010), крім того, пунктом 9 цієї специфікації сторони визначили, що датою поставки вважається: для автотранспорту - дата передачі продукції на складі вантажовідправника з відміткою у ТТН; для залізничних перевезень - дата (штемпель) на залізничній накладній станції вантажовідправника.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вогнетривку продукцію залізничним транспортом, на оплату якої виставив рахунки-фактури на загальну суму 1339445,16 грн. (а.с. 17, 23).
Факт поставки підтверджується наявними у матеріалах справа документами, а саме:
- залізничною накладною № 45460005 на вагон № 26261693 (а.с. 18),
- залізничною накладною № 45460005 на вагон № 26241992 (а.с. 24).
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються протягом 10 банківських днів з дати поставки на підставі рахунку на оплату, оформленого постачальником.
Відповідач обумовлені договором зобов'язання з оплати продукції виконав не у повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 551490,77 грн., заборгованість на час звернення з даним позовом позивача до суду складає 787954,39 грн., на яку позивачем виставлялася претензія від 25.03.2016 № 18-815.
Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки, позивачем на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 346 699,93 грн., за період з січня 2015 року по липень 2016 року, та 3% річних в загальній сумі 38753,23 грн., за період з 18.12.2014 по 15.08.2016, згідно наданого розрахунку (а.с. 38).
Письмовим відзивом відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі.
Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу відповідачем надано не було.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору поставки. Обов'язок з оплати отриманої продукції відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконаний не був.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум боргу, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви про розстрочення рішення суду.
Представник позивача у судовому засіданні в усній формі висловив заперечення проти надання відповідачу розстрочки терміном на 4 (чотири) місяці, посилаючись на важке фінансове становище підприємства та той факт, що заборгованість у відповідача за спірним договором виникла ще на початку 2015 року, однак останній ніяким чином не намагався погасити борг.
В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Умови надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду викладені у ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд має право за заявою сторони залежно від обставин справи розстрочити або відстрочити виконання рішення суду. Підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у передбачений законом строк. За заявою сторони суду надане право надавати розстрочку або відстрочку виконання рішення лише у виняткових випадках.
Відповідач обґрунтував свою заяву обставинами, що носять виключний характер, що підтверджено відповідними доказами, доданими до заяви.
Розглядаючи заяву відповідача, суд виходить з того, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, тому розглядаючи цю заяву відповідача, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд враховує докази, які додані відповідачем до заяви в обґрунтування виняткових обставин, які мають вплинути на надання йому розстрочки:
- лист Служби безпеки України № 16/3977 від 15.08.2015,
- фінансова звітність станом на червень 2016 року,
- відомості про тимчасове обмеження щодо перевезень,
- акти розслідування аварії № І - 35/15 за період з 21.01.2015 по 17.07.2016.
Виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає, що заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду слід задовольнити частково з огляду на співвідношення майнових інтересів сторін та те, що у виникненні заборгованості за спірним договором існує вина відповідача.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача, Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 20-А, код 05441447, на користь позивача, Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив", 69106, м. Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22-Б/1, код 00191885, борг за договором поставки в сумі 787954,39 грн., інфляційні втрати в сумі 346699,93 грн. та 3 % річних у сумі 38753,23 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 17601,12 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Заяву про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.
4. Розстрочити виконання рішення у даній справі на 3 (три) місяці, зі сплатою боргу щомісячно рівними частинами по 391 135,85 грн., починаючи з 01 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 30.09.2016.
Суддя А.Г. Ворожцов