83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.07.2014 Справа № 905/583/14
Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000”
м. Лубни, Полтавська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” м. Донецьк
про стягнення суми основного боргу у розмірі 6180,96 грн., пені у розмірі 153,36 грн., штрафу у розмірі 618,09 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №б/н від 01.07.2014р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000”
м. Лубни, Полтавська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 6180,96 грн., пені у розмірі 153,36 грн., штрафу у розмірі 618,09 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №43/2 від 11.01.2013р., позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, однак свої зобов'язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 6180,96 грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.2014р. порушено провадження по справі №905/583/14, судове засідання призначено на 26.02.2014р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.02.2014р. розгляд справи було відкладено на 26.03.2014р.
17.03.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” м. Донецьк надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000” м. Лубни, Полтавська область про визнання договору поставки товару №43/2 від 11.01.2013р. недійсним.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000” м. Лубни, Полтавська область про визнання договору поставки товару №43/2 від 11.01.2013р. недійсним.
25.03.2014р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд”
м. Лубни, Полтавська область на ухвалу господарського суду від 18.03.2014р. про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви по справі №905/583/14.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.03.2014р. зупинено провадження по справі №905/583/14.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.03.2014р. повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2014р. касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014р. повернуто без розгляду.
13.06.2014р. матеріали справи №905/583/14 надійшли до канцелярії господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.06.2014р. поновлено провадження у справі 905/583/14. Розгляд справи призначено на 04.07.2014р.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 23.06.2014р. справу №905/583/14 передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді О.Ю. Філімонової, суддів Я.С. Мирошниченко, О.О. Кучерявої.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.07.2014р. замінено склад судової колегії по справі №905/583/14, замінено суддю Я.С. Мирошниченко на суддю К.С. Харакоза
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
11.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000”
(Постачальник) та ТОВ “БК “Спецпідзембуд” (Покупець), укладено договір поставки товару №43/2.
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.
Згідно з п. 3.1 Договору, ціни на товар у постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються в рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку - фактури на кожну окрему партію товару. Ціна тари (упаковки) включена в ціну товару.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.
Відповідно до п. 4.3 Договору, моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар.
Згідно з п. 4.5 Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару за видатковою накладною на товар. Ризик загибелі чи випадкового пошкодження товару переходить одночасно з переходом права власності.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання поважними представниками обох сторін.
Відповідно до п. 9.2 Договору, договір діє до 31 грудня поточного року (року в якому був укладений договір) включно.
Згідно з п. 9.3 Договору, в разі відсутності до дати закінчення наступного терміну дії договору офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, термін дії цього договору вважається автоматично продовжений до 31 грудня наступного року включно.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Договір №43/2 від 11.01.2013р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.
Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору поставки товару №43/2 від 11.01.2013р., на підставі видаткової накладної №2187/2 від 31.10.2013р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” м. Донецьк отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000” м. Лубни, Полтавська область товар на суму 6180,96 грн. (а.с. 15)
Зі сторони відповідача видаткова накладна №2187/2 від 31.10.2013р. підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності №389 від 31.10.2013р.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 6180,96 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином
Відповідач доказів оплати у розмірі 6180,96 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000”
м. Лубни, Полтавська область доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 153,36 грн. та штраф у розмірі 618,09 грн.
Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки в оплаті.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем були допущені арифметичні помилки при розрахунку пені: за період з 14.11.2013р. по 24.01.2014р., на суму 6180,96 грн., пеня у розмірі 158,50 грн.
Але, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому пеня підлягає стягненню у розмірі 153,36 грн.
Відповідно до п. 7.3 Договору, порушення покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього договору. За односторонню відмову від виконання умов договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.
Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 618,09 грн. у повному обсязі на підставі умов п.7.3 договору.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Спецпідзембуд” (83029, м. Донецьк, вул. Світлого шляху, б. 2, ЄДРПОУ 33393663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехцентр-3000”
(37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. І.Франко, б. 1, ЄДРПОУ 30568711) суму основного боргу у розмірі 6180 (шість тисяч сто вісімдесят) грн. 96 коп., пеню у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 36 коп., штраф у розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 09 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя О.Ю. Філімонова
Суддя К.С. Харакоз
Суддя О.О. Кучерява
Дата складання повного тексту рішення 07.07.2014 року.
Надруковано 3 примірника:
1-до справи;
1-позивачу;
1-відповідачу