Справа № 148/72/16-ц Провадження № 22-ц/772/2885/2016Головуючий в суді першої інстанції Карнаух А. П.
Категорія 28Доповідач Копаничук С. Г.
26 вересня 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Копаничук С.Г.
Суддів: Оніщук В.В., Панасюка О.С.
при секретарі: Торбасюк О.І.
за участю представників позивача ОСОБА_2 ,ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 ,його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство» до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання звільнення будівель та земельної ділянки і повернення їх власнику, стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство» на рішення Тульчинського районного суду від 12 серпня 2016 року, -
В січні 2016 року ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» звернулось до суду з позовом до громадянина Латвії ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні державним майном , що перебуває у повному господарському віданні позивача ,а саме : земельною ділянкою площею 1,6 га та комплексом будівель та споруд деревообробної дільниці по первинній обробці деревини Журавлівського лісництва по АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача з самовільно зайнятих приміщень та повернення їх позивачу ,а також про відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат.
Згодом позовні вимоги в частині усунення перешкод змінило, просило усунути перешкоди шляхом зобов'язання відповідача звільнити належні підприємству виробничі будівлі, споруди та земельну ділянку від свого майна та повернути їх за актом приймання -передачі власнику у стані, що відповідає технічному паспорту.
Зазначили, що у 2012 році відповідач, діючи як директор латвійської фірми SIA «SOHO TREE» , запропонував їм здійснити інвестиції ,надати консультативні та практичні послуги з деревообробки ,а також обладнання для нього, внаслідок чого 06.12.2012 року з фірмою було укладено договір №226 про здійснення вказаних робіт на обладнанні та операторами фірми. Продукція виготовлялась працівниками ДП, реалізовувалась фірмі «SIA SOHO TREE» через ДП «Вінницяліссервіс»
Відповідач установив обладнання фірми на деревообробну дільницю в с. Маяки , проте документів на обладнання ,підтвердження власності фірми на них та передачі їх підприємству для цілей бухгалтерського обліку, не надав.
Тому в 2014-2015 роках співпраця по використанню обладнання була оформлена державним підприємством з ФОП ОСОБА_8, інтереси якої з 11.02.2014 року представляв відповідач .З останньою укладались договори підряду на виконання нею робіт по переробці деревини. Додатковою угодою між ДП та ФОП ОСОБА_8 від 18.06.2015 року останній договір підряду від 15.01.2015 року достроково розірвано і з того часу будь-які договірні правовідносини з ФОП ОСОБА_8 і з її представником, відсутні.
Крім того, без узгодження з підприємством та без правових підстав відповідач здійснив переобладнання ряду будівель, встановив шість камер відео спостереження. З червня 2015 року використовує комплекс будівель та споруд деревообробної дільниці і земельну ділянку державного підприємства без дозволу та на власний розсуд, користується електроенергією і телефоном ,за яку сплачує позивач та не допускає працівників підприємства для виконання посадових обов'язків.
Посилаючись на ст.ст. 387,391 ЦК України, ДП просило усунути перешкоди в користуванні ввіреним майном ,а ,посилаючись на ст.ст.1166,1192 ЦК України, просило стягнути з відповідача на користь підприємства 92264,10 грн. матеріальної шкоди, завданої незаконним використанням електроенергії, телефонного зв'язку та затратами на забезпечення охорони належного позивачу майна. (т.2, а.с.195-204).
Рішенням Тульчинського районного суду від 02.08.2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» просить зазначене рішення скасувати, через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зазначили, що суд невірно оцінив докази внаслідок чого неправильно встановив обставини справи, зокрема, щодо обставин права власності на обладнання; щодо здійснення перешкод підприємству в користуванні переданим у відання майном ,знаходження в приміщеннях особистих речей відповідача , заподіяння відповідачем шкоди незаконним використанням електроенергії та телефонного зв'язку. Суд не врахував, те що відповідач здійснював виробничу діяльність на обладнані, що належить йому особисто, а не фірмі SIA SOHO TREE ,а тому позов вірно подано до відповідача як фізичної особи з приводу її незаконних дій по чиненню перешкод.
Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що державне підприємство «Тульчинське лісомисливське господарство» на праві повного господарського відання є володільцем комплексу будівель та споруд та земельної ділянки , площею 1,6 га для ведення лісового господарства по АДРЕСА_1 Тульчинського району, власником яких є держава. 06.12.2012 року між ДП «Тульчинське лісомисливське господарство» та SIA «SOHO TREE» , директором якого є відповідач, укладено договір №226 про надання консультативних та практичних послуг по переробці кореневої частини дерев з використанням пилорами ПЛП-9 і наданням необхідного деревообробного обладнання фірмою SIA» SOHO TREE» без встановленого строку дії . На час розгляду справи зазначений договір не визнано недійсним, не скасовано та не припинено .
Згодом з 2014 року ДП укладало договори підряду на проведення робіт з ФОП ОСОБА_8, останній з яких від 15.01.2015 року, додатковою угодою від 18.06.2015 року достроково розірвано.
Постановляючи рішення у справі суд виходив з того, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки правовідносини зі знаходження деревообробного обладнання та іншого майна у приміщеннях позивача виникли не з відповідачем ,як фізичною особою , а пов'язані з існуванням договірних відносин (господарською діяльністю) позивача та юридичних осіб ,представником яких являвся відповідач, факти чинення відповідачем перешкод в користуванні ввіреним позивачу майном як і причинення цими діями матеріальної шкоди не доведені, а тому в задоволенні позову до останнього ,як фізичної особи, необхідно відмовити.
Такий висновок в цілому є правильним, оскільки він базується на нормах цивільного права, узгоджується з поясненнями представника позивача, відповідача та підтверджується матеріалами справи.
Суд вірно встановив обставини справи, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив в порядку ст.212 ЦПК України ,правильно застосував норми права і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення негаторного позову за наявності незавершених сторонами договірних стосунків
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Однак вказана стаття не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки вона застосовується за вимогами неволодіючого власника до особи ,що без правової підстави заволоділа майном.
З матеріалів справи не вбачається і позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що майно у вигляді земельної ділянки, комплексу будівель і споруд вибуло з володіння позивача і останній є неволодіючим власником майна , яким без правової підстави заволодів ОСОБА_4 . Крім того, позивач не заявляв вимоги про витребування свого майна.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач чинить перешкоди у здійсненні повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Таким чином, предметом негаторного позову являється вимога володіючого майном власника або титульного володільця до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (зокрема, шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб)
При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин ,оскільки в разі наявності останніх власник здійснює захист свого порушеного права зобов'язально-правовими засобами, або якщо договірні відносини згодом відпали, зокрема, у разі визнання угоди недійсною, припинення договору за угодою сторін ,тощо.
Оскільки щодо обставин існування у позивача прав титульного володіння на виробничі приміщення та земельну ділянку ,а також знаходження у (на) них чужого майна, між сторонами спору не виникало, встановленню підлягали факти існування порушення прав володільця та особи ,що порушила.
Отже, при розгляді вимог про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, підлягала встановленню наявність правових підстав перебування чужого майна у виробничих приміщеннях позивача ,тобто, існування між сторонами договірних відносин або їх припинення ,а також з'ясування власника цього майна.
Суд вірно встановив, що чуже обладнання та майно з'явилось на майновому комплексі деревообробної дільниці позивача з відома і дозволу останнього на виконання укладеного з фірмою SIA « SOHO TREE» в особі ОСОБА_4 договору №226 від 06.12.2012 року, що фактично є договором про співпрацю в галузі переробки деревини , який ними виконувався ,про що свідчать докази ,що є в матеріалах справи. Фактичне виконання зазначеного договору обома сторонами у вигляді надання позивачем приміщень ,а відповідачем обладнання , забезпечення здобуття навиків та праці на ньому працівників ДП, а також отримання державним підприємством від спільної діяльності коштів у розмірі 50 000 евро підтвердив свідок ОСОБА_11 - директор ДП.
Факт згоди позивача та встановлення в 2013 році у приміщеннях позивача обладнання фірми та перебування іншого майна, саме як наслідку укладеного договору з даною фірмою ,а не обладнання ОСОБА_4, як фізичної особи підтвердив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 Останній у судовому засіданні підтвердив, що жодних правовідносин з ОСОБА_4, як фізичною особою та правових підстав для перебування його майна у приміщеннях ДП не існувало.
Відповідач також категорично заперечив наявність у нього особистого права власності на зазначене обладнання і пояснив, що виступав у даних відносинах з ДП виключно як посадова особа SIA « SOHO TREE» в рамках укладеного договору.
Вказане підтверджено іншими матеріалами справи, які за клопотанням позивача дослідив суд апеляційної інстанції ,а саме: копією свідоцтва про реєстрацію« SIA SOHO TREE»,керівництвом по експлуатації деревообробного обладнання, довідкою та видатковою накладною про здійснення в грудні 2012 року фірмою « SIA SOHO TREE» модернізації пристрою стрічкопильного ПЛП-9,накладною №32 від 23.03.2013 року про придбання фірмою SIA « SOHO TREE» станка стрічково-пилкового ЛС-80,інструкціями та технічними паспортами на обладнання з гарантійним терміном на ім'я фірми, договором про спільне використання виробничого деревообробного обладнання фірми SIA « SOHO TREE» і ФОП «ОСОБА_12» від 10.02.2014 року.
Крім того, позивач не надав і у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо незаконності дій відповідача, як фізичної особи ,на той період часу, а саме: самовільного захоплення дільниці , встановлення майна і здійснення виробництва тощо.
Послідуюче укладення договорів ДП з ФОП «ОСОБА_12» та дострокове розірвання їх з липня 2015 року правового значення не мають ,оскільки між сторонами не припинені правовідносини по договору №226 від 06.12.2012 року ,що на час пред'явлення позовних вимог не визнаний недійсним чи припинений.
З матеріалів справи не вбачається доказів вчинення ОСОБА_4 будь якого кримінального чи адміністративного правопорушення, в тому числі щодо захоплення майна, в його діях відповідними органами правопорядку не виявлено і не встановлено ознак останніх. (т.1.а.с.115-125)
Також відсутні докази того, що договір №226 від 06.12.2012 року на час пред'явлення позовних вимог визнаний недійсним чи припинений. З розділу 4 останнього вбачається ,що всі розбіжності по договору підлягають врегулюванню шляхом переговорів ,а спори підлягають передачі на розгляд в міжнародний комерційний Арбітражний суд при Торгово-промисловій Палаті України.
За таких обставин висновки суду щодо відсутності факту чинення перешкод, підстав для застосування ст.391ЦК України та задоволення позовних вимог є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги щодо зазначеного не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В зв'язку з тим, що дійсні спірні правовідносини та вимоги позивача витікають із договірних стосунків юридичних осіб, представником однієї з яких є відповідач, та пов'язані із здійсненням ними спільної діяльності , про що свідчать їх дії ,відсутні підстави і для застосування ст.1166 ЦК України ,яка застосовується до деліктних відносин. Крім того суд дійшов вірного висновку про недоведеність неправомірності дій відповідача ,факту причинення ним шкоди , її розміру ,а тому доводи скарги щодо зазначеного не заслуговують на увагу і суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Інші доводи скарги також правильні висновки суду не спростовують.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України ,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство» відхилити.
Рішення Тульчинського районного суду від 12 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: