Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Плахотнюк К.Г.
№ 22-ц/796/12236/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.
28 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Національного університету харчових технологій, третя особа: ректор Національного університету харчових технологій Українець АнатолійІванович, про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного університету харчових технологій (далі - НУХТ), третя особа: ректор НУХТ Українець А.І., про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги акт від 18 травня 2015 року про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці 15 травня 2015 року, який також був складений на підставі бази даних контрольно-перепусткової системи. Під час розгляду справи було встановлено, що інколи контрольно-перепусткова система не працювала, а за даними табелів робочого часу за квітень та травень 2015 року ОСОБА_2 був присутній на робочому місці у вказані дні протягом усього робочого часу. За всі дні ОСОБА_2 виплачено заробітну плату в розмірі та в порядку визначеному в контракті, а це підтверджує, що позивач працював повні робочі дні і з нього не утримувались кошти за фактично невідпрацьований час. Також зазначає, що засідання первинної профспілкової організації НУХТ відбулось 01 вересня 2015 року, тобто через три місяці після наказу №270-К від 20 травня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 Вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони зацікавлені у вирішенні справи на користь відповідача.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідача НУХТ та третьої особи просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2011 року на підставі наказу № 671-к ОСОБА_2 був прийнятий на посаду доцента кафедри українознавства НУХТ з 06 жовтня 2011 року до проведення конкурсу. Одночасно на нього покладено виконання обов'язків декана факультету економіки і менеджменту НУХТ до призначення у встановленому законом порядку (а. с. 52, т. 1).
12 лютого 2012 року між НУХТ в особі ректора Іванова С.В. та ОСОБА_2 укладено контракт № 1052 з науково-педагогічним працівником (а. с. 7-8, т. 1).
12 березня 2012 року на підставі наказу № 173-к ОСОБА_2 був переведений з посади доцента кафедри українознавства на посаду декана факультету економіки і менеджменту НУХТ, як обраний за конкурсом на 7 років з 12 березня 2012 року по 11 березня 2019 року на умовах, викладених у контракті № 1052 (а. с. 53, т. 1).
За даними складених проректором Мостенецькою Т.Л., начальником відділу кадрів Беседою С.Д., провідним юрисконсультом ПетришинимЮ.І., головою ППО Василенко С.М. актів від 18 травня 2015 року та 19 травня 2015 року декан факультету економіки і менеджменту ОСОБА_2 був відсутнім на робочому місці: у п'ятницю 15 травня 2015 року протягом усього робочого дня; у період з 01 квітня по 19 травня 2015 року був відсутній більше чотирьох годин з 02, 04, 08, 09, 10, 23, 25, 27, 28, 30 квітня 2015 року, 12, 13, 19 травня 2015 року, 17 та 24 квітня 2015 року був відсутнім цілий день (а. с. 61, 62, т. 1).
У службовій на ім'я ректора НУХТ Українця А.І. від 20 травня 2015 року проректор з науково-педагогічної та виховної роботи АрсентьєваЛ.Ю. ініціювала звільнення декана факультету економіки і менеджменту ОСОБА_2 за прогули без поважних причин (а. с. 60, т. 1).
Наказом ректора НУХТ від 20 травня 2015 року № 270к ОСОБА_2 було звільнено з посади декана факультету економіки і менеджменту за прогули без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зазначено, що датою звільнення вважати наступний день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_2, підставою звільнення є службова проректора з резолюцією ректора, акти від 18 травня 2015 року, 19 травня 2015 року, заява ОСОБА_2 (а. с. 9, т. 1).
Відповідно до листків непрацездатності ОСОБА_2 перебував на лікарняному у період з: 20 травня 2015 року по 15 червня 2015 року, з 16 червня 2015 року по 30 червня 2015 року, з 01 липня 2015 року по 30 липня 2015 року, з 31 липня 2015 року по 31 серпня 2015 року (а. с. 16, 17, 18, 19, т. 1).
Наказом ректора НУХТ Українця А.І. № 530к від 01 вересня 2015 року наказ № 270к від 20 травня 2015 року доповнено пунктом, згідно з якого датою звільнення ОСОБА_2 вважати 01 вересня 2015 року. Розірвано контракт від 12 березня 2012 року № 1052 (а. с. 10, т. 1).
Того ж дня ОСОБА_2 було видано трудову книжку.
Вважаючи своє звільнення незаконним, 30 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до НУХТ, третя особа: ректор НУХТ Українець А.І. Просив скасувати наказ НУХТ від 20 травня 2015 року № 270-К про його звільнення з посади декана факультету економіки і менеджменту та наказ ректора НУХТ від 01 вересня 2015 року № 530-К про внесення змін до наказу від 20 травня 2015 року №270-К; поновити на посаді декана факультету економіки і менеджменту НУХТ; стягнути з НУХТ середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року в розмірі посадового окладу декана факультету економіки і менеджменту та надбавку 150 % до посадового окладу за складність та напруженість у роботі; стягнути з НУХТ на відшкодування завданої моральної шкоди 20 000,00 грн.
Встановивши обставини по справі, давши оцінку дослідженим доказам, допитавши свідків, суд першої інстанції дійшов висновку наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за прогул згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України та відмовив у задоволенні його позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до положень ст. ст. 147-149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана,2) звільнення.; дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника; дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку; до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до положень п. п. 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП України п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
При розгляді позовів про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Як було встановлено судом, відповідно до акту від 18 травня 2015 року, складеного проректором Мостенецькою Т.Л., начальником відділу кадрів Беседою С.Д., провідним юрисконсультом Петришиним Ю.І., головою ППО ВасиленкоС.М., декан факультету економіки і менеджменту ОСОБА_2 був відсутнім на робочому місці у п'ятницю 15 травня 2015 року протягом усього робочого дня.
Вказані обставини були підтверджені також свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які показали, що дійсно позивач був відсутнім на робочому місці 15 травня 2015 року.
Заперечуючи наявність підстав у НУХТ для його звільнення, ОСОБА_2 не спростовував факт своїх відсутності на роботі 15 травня 2015 року. Причини відсутності на роботі позивач пояснити не зміг. Під час розгляду ОСОБА_2 вказав, що в цей день був на консультації у лікаря, але не зазначив коли саме та у якого лікаря він був, не надав суду з цього приводу жодних доказів.
Заперечення факту відсутності ОСОБА_2 на роботі 15 травня 2015 року не наводяться і в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення ОСОБА_2 із займаної посади за прогул згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України та відмовив у задоволенні його позову. Суд обґрунтовано відхилив посилання представника ОСОБА_2 на табелі робочого часу за квітень та травень 2015 року, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам по справі, поясненням самого ОСОБА_2 щодо відсутності на роботі 15 травня 2015 року.
Представник НУХТ пояснив, що табель обліку робочого часу за квітень та травень 2015 року деканату факультету економіки і менеджменту містить недостовірну інформацію щодо перебування позивача на робочому місці, оскільки табель складався секретарем Дичкковського С.І. та ним же підписувався. Факт нарахування заробітної плати не спростовує факт прогулу ОСОБА_2 15 травня 2015 року. НУХТ було виявлено неправильність складення табелів обліку робочого часу, у вересні 2015 року в.о. деканом ОСОБА_4 скоректовано помилково складені табелі обліку робочого часу шляхом складення табелів, які відповідають відпрацьованому позивачем часу.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на порушення НУХТ порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було надано можливість надати пояснення з приводу його відсутності на роботі 15 травня 2015 року. Вказані обставини підтверджуються його заявою на ім'я ректора НУХТ від 20 травня 2015 року (а. с. 20).
01 вересня 2015 року первинною профспілковою організацією НУХТ було прийнято рішення про надання дозволу на звільнення ОСОБА_2 згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України. Прийняття профспілковою організацією рішення після видання наказу про звільнення не є підставою для поновлення позивача на роботі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді