Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.
№ 22-ц/796/12303/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.
28 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 32 767,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та судовий збір в сумі 357,67 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права і вважає, що підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати завдану шкоду відсутні. Наявні в матеріалах справ акти комісій КП УЖГ «Печерськжитло» від 13 березня 2015 року, 17 квітня 2015 року, 02 травня 2015 року, 09 червня 2015 року, року, 21 липня 2015 року, 03 вересня 2015 року та 07 жовтня 2015 року не відповідають вимогам чинного законодавства. З вищевказаних актів про залиття та пошкодження квартири АДРЕСА_1 вбачається, що вони були складені та підписані лише членами комісії, інженером та майстрами КП УЖГ «Печерськжитло». ОСОБА_3 і ОСОБА_2 акти про залиття не підписували. Матеріали справи не містять доказів того, що зазначені в акті КП УЖГ «Печерськжитло» від 13 березня 2015 року пошкодження у квартирі позивача утворилися саме у 2015 році та від проведення ремонтних робіт в квартирі відповідача. В актах КП УЖГ «Печерськжитло» від 17 квітня 2015 року та від 21 липня 2015 року зазначено, що причина залиття невідома, але зроблений висновок, що залиття сталося з вині мешканців квартири відповідачки. З моменту набуття права власності на квартиру АДРЕСА_2 Н.С. в ній не проживала. Вважає недоведеними позовні вимоги ОСОБА_3 в частині завдання моральної шкоди.
В апеляційній інстанції представники ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання треті особи ОСОБА_4. ОСОБА_5 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є співвласником та проживає в АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_1 розташованої в тому ж будинку поверхом вище (а .с. 9).
Відповідно до змісту складених працівниками КП УЖГ «Печерськжитло» актів: 13 березня 2015 року внаслідок роботи перфоратора в квартирі відповідача на стелі і стінах в квартири позивача утворилися тріщини; 17 квітня 2015 року сталося залиття квартири позивача з квартири відповідача - причиною залиття стало недбале використання водонагрівача (бойлера); 02 травня 2015 року сталося залиття квартири позивача з квартири відповідача - причиною залиття стала халатність працівників, які виконували ремонт в квартирі відповідача; 21 липня 2015 року сталося залиття квартири позивача з квартири відповідача - причину встановити не вдалося, оскільки відповідач не надав комісії доступу в свою квартиру; 03 вересня 2015 року внаслідок роботи перфоратора в квартирі відповідачки на стелі і стінах квартири позивача утворилися нові тріщини, а одній із кімнат утворилася діра в стелі; 07 жовтня 2015 року знову сталося залиття квартири позивача з квартири відповідача - затікання невідомою коричневою речовиною на стіні та по стояку (а. с. 10-16).
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП «Зорі України», складеного на підставі замовлення ОСОБА_3, величина розміру майнової шкоди, завданої внаслідок залиття приміщень трикімнатної квартири АДРЕСА_1, її власнику станом на 21 липня 2015 року, становить 10 489,45 грн. (а.с.17).
Відповідно до висновку оцінювача ТОВ «Інтерколір», складеного на підставі замовлення ОСОБА_3 про незалежну оцінку майна, величина розміру майнової шкоди внаслідок дій третіх осіб, а саме пошкоджень приміщень трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яке було спричинено власнику станом на 07 жовтня 2015 року, становить 17 277,55 грн. (а. с. 50-135).
За проведення оцінки величини майнової шкоди ПП «Зорі України» та ТОВ «Інтерколір» ОСОБА_3 було сплачено 5000,00 грн.
02 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 32 767,00 грн. майнової шкоди та 3000 грн. моральної шкоди.
Суд першої інстанції позов ОСОБА_3 задовольнив частково, стягнувши з ОСОБА_2 32 767,00 грн. у відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, ч.2 вказаної статті передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається зі змісту актів від 13 березня 2015 року, 17 квітня 2015 року, 02 травня 2015 року, 09 червня 2015 року, 21 липня 2015 року, 03 вересня 2015 року, 07 жовтня 2015 року, складених працівниками КП УЖГ «Печерськжитло», внаслідок проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_2, пошкоджено приміщення нижчерозташованої квартири №7, співвласником якої є ОСОБА_3 Протягом 2015 року квартира АДРЕСА_1, неодноразово піддавалася залиттю з вищерозташованої квартири.
Проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_3 не заперечується ОСОБА_2, а також підтверджено наявним в матеріалах справи договором підряду № 1807 від 18 лютого 2015 року, копією листа Печерського районного управління ГУМВС України в м. Києві від 20 травня 2015 року №54/вих13286.
Не визнаючи підстав для відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди, ОСОБА_2 не довела, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідач ОСОБА_2 не спростувала визначеного суб'єктами оціночної діяльності розміру майнової шкоди, яка завдана ОСОБА_3 Питання призначення відповідної експертизи перед судом першої інстанції не порушувала.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати завдану позивачу шкоду, а також понесені витрати щодо замовлення проведення незалежної оцінки майна.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_2 на неправильне оформлення актів працівниками КП УЖГ «Печерськжитло» та відсутність в них підписів власників квартир.
Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зазначені акти є належними в розумінні ст. 58 ЦПК України доказами, вказаним письмовим доказам суд надав належну оцінку.
Факт завдання ОСОБА_3 шкоди не спростований відповідачкою ОСОБА_2 Посилання ОСОБА_2 на те, що квартирою АДРЕСА_4 вона особисто не користується, не є підставою для звільнення її від обов'язку відшкодувати позивачу завдану шкоду.
Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Колегія суддів також погоджується із висновками суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Установивши факт пошкодження майна позивача з вини ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з неї моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді