Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Піхур О.В.
№ 22-ц/796/12843/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.
28 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року про визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року визнано неподаною та повернуто заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати вказану ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження в справі. Посилаються на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Вважають на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні їх заяви про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд не дав належної оцінки доказам, що майновий стан ОСОБА_2 не дозволяє йому повністю сплатити судовий, а також факту часткової сплати судового збору.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просили встановити факт, що їх вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російськоїї Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було залишено без руху з наданням їм строку для доплати судового збору, оскільки судовий збір було сплачено лише одним із заявників - ОСОБА_1
08 серпня 2016 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про звільнення його від сплати судового збору. В заяві ОСОБА_2 зазначив, що позбавлений можливості виконати вимоги ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 03 серпня 2016 року через скрутний майновий стан. Послався на те, що перебуває на обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 08 серпня 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто з підстав невиконання вимог ухвали суду від 03 серпня 2016 року.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до положень ст. 258 ЦПК України узаяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає оплаті судовим збором.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ЦПК України, сплатить суму судового збору заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення його від сплати судового збору. Вказана заява ОСОБА_2 ухвалою суду від 08 серпня 2016 року була залишена без задоволення.
Матеріали справи не містять даних про отримання ОСОБА_2 ухвали суду від 08 серпня 2016 року. Оскільки у суду були відсутні дані, що ОСОБА_2 обізнаний про відмову у задоволенні його заяви про звільнення від сплати судового збору на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, висновок суд про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а питання відкриття провадження по справі слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року скасувати, а питання відкриття провадження в справі за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, передати на новий розгляд суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді