27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання іпотечного договору недійсним, скасування заборони відчуження квартири, запису про іпотеку,
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/11322/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
встановила:
у квітні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 9 квітня 2013 року, укладеного нею з ПАТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верпаковською О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №3714, застосування наслідків його недійсності шляхом скасування заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 та скасування запису про іпотеку №602856 на вказану квартиру.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що 9 квітня 2013 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» був підписаний кредитний договір № К-4247327, за яким банк надає їй на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості грошові кошти в розмірі 640 000 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту 8 квітня 2028 року та сплатою 23,99 % річних. 9 квітня 2013 року між ним був підписаний іпотечний договір, за п.п. 2.1. якого з метою забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, вона передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Позивач стверджувала, що підписавши вищезазначений кредитний договір, відповідач не надав їй грошові кошти відповідно до умов передбачених кредитним договором, тому вказаний кредитний договір не можна вважати укладеним, що тягне за собою визнання договору іпотеки недійсним, із застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину.
Рішенням суду від 4 липня 2016 року в позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача посилається на не повне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку наданим доказам, необґрунтовану відмову у призначенні судової почеркознавчої експертизи підпису позивача на заяві на видачу готівки від 9 квітня 2013 року, відповідно до якої, позивачу нібито було видано кошти.
Також представник позивача вважає, що кредитний договір є неукладеним, проте
- 2 -
судом в рішенні неправильно вказано про твердження позивача щодо недійсності укладеного кредитного договору.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 9 квітня 2013р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К-4247327, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику 640 000грн. на строк до 8 квітня 2028р., які позичальник зобов'язалася повернути у визначений строк та сплачувати 23,99% річних за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 9 квітня 2013 року між сторонами був підписаний іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верпаковською О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №3714, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що отримання кредитних коштів позивачем підтверджується заявою про перерахування коштів та заявою про видачу готівки, які підписані позивачем.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Заперечуючи проти отримання грошових коштів, позивач посилалася на те, що підписи у заяві про перерахування коштів від 9 квітня 2013р. та у заяві про видачу готівки від 9 квітня 2013р., виконані не нею.
Відмовивши позивачу у призначенні судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав стверджувати, що на вказаних документах наявний підпис позивача.
Разом з тим, відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Позивач не заперечувала, що підписала кредитний договір, тобто сторони досягли у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, тому кредитний договір є укладеним, а дії щодо отримання грошових коштів стосуються його виконання, а не укладення.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства,
- 3 -
його моральним засадам.
Підписуючи договір іпотеки, сторони досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору, позивачем не було зазначено якому саме акту цивільного законодавства не відповідав спірний договір у момент його укладення, тому колегія суддів вважає, що підстав для визнання недійсним іпотечного договору не встановлено.
Доводи апеляційної скарги, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання, проте, не отримання грошових коштів за кредитним договором свідчить про відсутність зобов'язання позивача, а відтак є підстави для визнання іпотечного договору недійсним, не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки у момент укладення, як кредитного договору, так і іпотечного договору сторони досягли згоди стосовно всіх істотних умов договорів, кредитний договір був укладений сторонами і подальше не отримання грошових коштів за кредитним договором не може бути підставою для висновку про недійсність зобов'язання, а відтак і іпотечного договору саме у момент його укладення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним під час судового розгляду встановлено не було.
Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, проте, неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 липня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання іпотечного договору недійсним, скасування заборони відчуження квартири, запису про іпотеку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: