27 вересня 2016р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.
при секретарі - Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування частини будинку,
У грудні 2015 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування частини будинку.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 19.11.2002 р. його дідусь ОСОБА_3, який помер у 2011 р., подарував йому 51/100 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, посвідчений державним нотаріусом 14-ої Київської державної нотаріальної контори Пуртовою І.В., зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації» записаний у реєстрову книгу № 320-19, за реєстровим номером № 42023 від 28.10.2003 р., про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі.
З 2015 року в будинку, разом з ним стали мешкати син дідуся - відповідач ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_5
З відповіді БТІ м. Києва від 20.11.2015 р. № 15253 (И-2015) йому стало відомо про те, що у 2008 р. році 51/100 частина будинку була зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабань І.В. 31.03.2008 р. № 388, за яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 51/100 частину житлового будинку.
Справа № 758/14904/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12790/2016
Головуючий у суді першої інстанції:Роман О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
Посилаючись на те, що на час підписання договору дарування від 31.03.2008 р. він не розумів значення своїх дій, оскільки напередодні ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього був день народження, і ОСОБА_1 наливав йому щось випити, після чого в голові у нього було помутніння і він був як під гіпнозом, просив суд з метою забезпечення позову, щоб унеможливити перепродаж будинку і відповідно відновлення порушеного права власності - накласти заборону на відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1; з метою забезпечення доказів, витребувати: від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Карабань І.В. договір дарування 51/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31.03.2008 р., № 388,копії даних з реєстрових книг та інші матеріали нотаріальної справи щодо зазначеного дарування; від КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» копії всіх документів щодо реєстрації в БТІ договору дарування 51/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31.03.2008 р. № 388; призначити судово-психіатричну експертизу для визначення розумових вад ОСОБА_2 і встановлення ймовірності відсутності належної повної цивільної дієздатності у ОСОБА_2 на момент укладення ним договору дарування нерухомого майна 31.03.2008 р. на користь свого дядька; визнати недійсним договір дарування 51/100 частини будинку за адресою АДРЕСА_1 від 31.03.2008 р., № 388, зареєстрований в БТІ 09.04.2008 р. за реєстровим № 42023, в реєстровій книзі 320-109.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.01.2016 р. відкрито провадження у справі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.04.2016 р. заяву про забезпечення доказів та позову задоволено.
Забезпечено докази, шляхом витребування: від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Карабань І.В. договору дарування 51/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 31.03.2008 р. між ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (зареєстровано в реєстрі № 388), копії даних з реєстрових книг та інші матеріали нотаріальної справи щодо зазначеного дарування; від КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» копії всіх документів щодо реєстрації в БТІ договору дарування 51/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 31.03.2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (зареєстровано в реєстрі № 388).
В забезпечення позову, накладено арешт на буд. № АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив ухвалу суду від 19.04.2016 р. в частині забезпечення позову скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначав, що суд не зазначив причин та підстав щодо необхідності забезпечення позову та не зазначив на підставі чого дійшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.
Також вказував на те, що суд помилково наклав арешт на весь будинок, тобі як предметом позову є визнання недійсним договору дарування частини будинку, та не урахував, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв׳язку із застосуванням відповідних заходів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з׳явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за останньою відомою суду адресою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема у спосіб накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За змістом ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 зазначеної норми Закону забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
З позовної заяви ОСОБА_2 убачається, що предметом судового розгляду є визнання недійсним договору дарування 51/100 частини будинку АДРЕСА_1, укладеного 31.03.2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Зважаючи на підстави та обґрунтування заявлених позовних вимог, а також на те, що відчуження відповідачем 51/100 частини будинку на користь третіх осіб, може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно.
Разом з тим, накладаючи арешт на весь будинок АДРЕСА_1 суд не урахував, що предметом оскарження є договір дарування 51/100 частини будинку, при цьому 49/100 частини будинку належить на праві власності відповідачу, і його право на цю частину будинку ОСОБА_2 не оскаржується, а тому ухвала в частині забезпечення позову у спосіб накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 151, 152, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 р. в частині накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 змінити.
Накласти арешт на 51/100 частину будинку АДРЕСА_1
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: