Справа № 761/18793/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10690/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Рибак М.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Вербової І.М.
при секретарі: Горбачовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представникаОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішенняШевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів за депозитним договором.
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 червня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Марафон лояльності максимум доходу ЕПС» № 811564/2014, відповідно до умов якого позивач вніс, а відповідач прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 17695 доларів США, з відсотковою ставкою 12,5 % річних, строком до 19.07.2015 року. Після закінчення строку договору позивач звернувся до відповідача з метою отримання коштів вкладу, але останній кошти по депозитному вкладу не повернув. В межах процедури ліквідації, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснив виплату в межах гарантованої суми в розмірі 200 000 гривень. Проте, оскільки за офіційним курсом НБУ на момент виведення банку з ринку 20.03.2013 року, суму вкладу позивача складала 409512 гривень, то позивач вважав, що відповідач зобов'язаний сплатити йому також різницю в сумі 209 512 гривень.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та постановлення нового про задоволення позову. Мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача до початку розгляду справи подала до суду заяву у якій ставила питання про проведення розгляду апеляційної скарги за її відсутності та відсутності позивача ОСОБА_3 При цьому зазначала, що апеляційну скаргу підтримують у повному обсязі та просила її задовольнити.
Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання. не з'явилися.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення з відповідача суми вкладу порушує порядок здійснення ліквідаційної процедури та суперечить положенням Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано те, що Фонд повернув лише частину коштів, які були передані відповідачу у відповідності до договору термін якого сплинув. Хоча це є порушенням взятих на себе зобов'язань, після спливу зазначеного в договорі строку зберігання коштів, а відтак позивач повинен бути визнаний кредитором банку та отримати недовиплачені грошові кошти та відсотки за користування коштами, на думку колегії суддів не можуть бути підставою для скасування судового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За змістом ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин, зважаючи на розпочату процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» уповноважений представник Фонду має діяти в межах положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленомуцимЗаконом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону, врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Положеннями ч. 5 ст. 35 вказаного Закону, визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону, визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Відповідно до ч. З ст.4 6 вказаного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, щодо.
Процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону.
Беручи до уваги те, що позивач визнав той факт, що в межах здійснення процедури ліквідації банку, йому було виплачено гарантовану суму в розмірі 200000 гривень то відшкодування решти коштів позивачу буде здійснюватись у відповідності до процедури, яка передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаний порядок повернення коштів є єдиним способом задоволення вимог кредиторів відповідача за встановлених Законом особливостей, норми якого є спеціальними нормами та такими, що обов'язково застосовуються до правовідносин, які виникли у звязку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України 20.01.2015 року у постанові, ухваленій за результатом розгляду цивільної справи № 6-2001цс15 №6-2951цс15 також у справі за № 6-1123 цс. Та вказує на те, що якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представникаОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2016року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :