21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.
секретар: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/11968/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі по тексту - ПАТ «Ідея Банк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.78803 від 08 липня 2011 року у загальній сумі 72 023,46 грн., з яких: 53 699,03 грн. - основний борг; 3 839,28 грн. - прострочений борг; 6 753,54 грн. - прострочені проценти; 1 069,65 грн. - строкові проценти; 6 661,96 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, звернуто стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб марки «Daewoo Nexia», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 07 липня 2011 року, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 07 липня 2011 року.
Визначено порядок звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу предмету застави третій особі з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище предмету застави, задоволено вимоги ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.78803 від 08 липня 2011 року у загальній сумі 72 023,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 720,23 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «Ідея Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у вилучені транспортного засобу «Daewoo Nexia», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та передачі його в управління ПАТ «Ідея Банк» на період його реалізації, та в частині визначення порядку звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу предмета застави третій особі з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вилучити транспортний засіб у ОСОБА_2 або інших осіб, у яких він знаходиться, та передати його в управління ПАТ «Ідея Банк» на період його реалізації. Зазначає, що без зазначення у резолютивній частині рішення заходів примусового виконання, а саме вилучення предмета застави у заставодавця та передачі його позивачу, виконавчий документ на оскаржуване рішення не буде підлягати виконанню. Звертає увагу на те, що визначивши порядок звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу предмета застави третій особі з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених банком позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 липня 2011 року між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 910.78803, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 86 071,15 грн. на строк 84 місяці для: фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки «DAEWOO NEXIA», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 у сумі 79 320,00 грн.; фінансування страхового платежу для страхування транспортного засобу на умовах КАСКО в сумі 4 243,25 грн.; фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника у сумі 2 507,90 грн.(а.с.8).
Відповідно до умов, визначених у параграфі 2 вказаного договору, за користування кредитом ОСОБА_2 сплачує проценти річні в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 0,37% (Маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 15,53 %, що разом з Маржою Банку разом складає 15,90%.
Пунктами 2, 3 вказаного параграфу встановлено, що змінна частина процентної ставки визначається станом на перше число кожного кварталу як середнє за попередні 12 місяців, на підставі щоденних звітів форми 350 за ці місяці, які складаються банком згідно з правилами НБУ організації статистичної звітності. Якщо визначений таким чином розмір змінної частини ставки відрізняється від діючої змінної частини ставки принаймні на 1,0% у більшу сторону або на 1,5% у меншу сторону, такий розмір змінної частини ставки діє з 1 числа наступного кварталу. Банк повідомляє позичальника про актуальний розмір процентної ставки, а також при впровадженні нової надає позичальнику новий графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до договору. Повідомлення про актуальний розмір процентної ставки стає невід'ємною частиною договору. Звіт ф350 на 1-е число кожного кварталу розміщується банком для ознайомлення в приміщенні підрозділу продажу депозитних та кредитних продуктів банку за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7, а також на сайті банку www.pbank.if.ua.
Згідно з параграфом 9 кредитного договору в разі порушення позичальником оплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів або більше ніж на 60 днів, банк має право нарахувати та стягнути з позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,15% та 0,65% відповідно від прострочення суми боргу за кожен день прострочки.
10 серпня 2011 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 910.78803 від 08 липня 2011 року, між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 910.78803, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 4715, за умовами якого заставодавець передав у заставу заставодержателю наступне майно: транспортний засіб марки «DAEWOO NEXIA», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 07 липня 2011 року, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 07 липня 2011 року (а.с.11-12).
За згодою сторін оціночна вартість предмету застави встановлена в розмірі 92 850,00 грн.
Відповідно до п. 1 параграфу 5 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, а окрім того - також до настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, у разі настання однієї з обставин: 1) порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором; 2) порушення заставодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених договором; 3) виявлення заставодержателем погіршення стану предмету застави, або зменшення його вартості понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету застави; 4) смерті заставодавця; 5) встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в кредитному договорі або договорі; 6) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно з п. п. 2, 3 параграфу 5 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю.
ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором № 910.78803 від 08 липня 2011 року в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 08 червня 2015 року становить 72 023,46 грн., з яких: 53 699,03 грн. - основний борг; 3 839,28 грн. - прострочений борг; 6 753,54 грн. - прострочені проценти; 1 069,65 грн. - строкові проценти; 6 661,96 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання (а.с.18).
ПАТ «Ідея Банк» направляло листи ОСОБА_2, в яких повідомляло останнього про розмір зміненої процентної ставки, яка у період з 08 квітня 2012 року по 09 вересня 2014 року становила 20,18%, а з 09 вересня 2014 року - 21,67%, та надсилало нові графіки погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.23).
В червні 2015 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 910.78803 від 08 липня 2011 року звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажем автомобіля тощо.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Ідея Банк», звернувши стягнення на предмет застави, транспортний засіб марки «Daewoo Nexia», 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.78803 від 08 липня 2011 року у загальній сумі 72 023,46 грн. та визначивши порядок звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу предмету застави третій особі з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщоіншене встановлено законом.
Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Звернення стягнення на предмет застави відповідно до статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема заставодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові №6-10цс13 від 06 березня 2013 року.
В той же час, згідно з п. п. 2, 3 параграфу 5 договору застави № 910.78803 від 10 серпня 2011 року сторони домовились, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю.
Відтак, умовами договору застави № 910.78803 від 10 серпня 2011 року не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку як продаж заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю від імені власника, натомість вказаний спосіб віднесено договором до позасудового способу звернення стягнення на заставне майно.
Посилання ПАТ «Ідея Банк» на положення ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є помилковими, оскільки вказана норма закону визначає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю від імені власника не підлягають задоволенню.
В той же час при ухваленні судового рішення суд неправомірно вирішив незаявлену вимогу про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу його третій особі з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження.
Право на звернення до суду за захистом передбачено ч.1 ст. 3 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в судовій справі» при ухваленні рішення вийти за межі позовних вимог з власної ініціативи суд має право лише в випадках, прямо передбачених законодавством.
Отже, при зверненні до суду з метою захисту права, свобод чи інтересів позивачем самостійно обирається спосіб захисту права, який повинен відповідати положенням чинного законодавства України та умовам договору, з якого виникають спірні правовідносини.
ПАТ «Ідея Банк», звернувшись до суду, обрало спосіб захисту, а саме просило звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі-покупцю від імені власника, що відповідає положенням ч.2 ст.16 ЦК України.
Із системного аналізу положень параграфу 6 глави 49 ЦК України та положень Закону України «Про заставу» вбачається, що суд не наділений правом виходу за межі позовних вимог з власної ініціативи та позбавлений права вирішувати в який спосіб звертати стягнення на предмет застави, оскільки таке право закріплено лише за позивачем.
За викладених підстав, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
В.М.Ратнікова