21 вересня 2016 колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Борисової О.В.
при секретарі Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Справа № 761/15695/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9294/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
У травні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просили стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 078-2008- 1679 від 28 травня 2008р. станом на 10 березня 2015р. в сумі 70 483,16 дол. США; стягнути з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 10 березня 2015р. в сумі 70 483,16 дол. США; стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 10 березня 2015р. в сумі 70 483,16 дол. США; судові витрати покласти на відповідачів.
Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 28 травня 2008р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до п. 1.1 якого, позивач надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 75 000,0 дол. США, строком користування до 10 травня 2023р. зі сплатою 13,45% річних, цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі, визначеної у п. 1.1. кредитного договору.
Однак ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором, не виконує, а тому на підставі п.5.2.5 кредитного договору позивач звернувся до відповідачів з вимогою про дострокове повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати всіх сум за кредитом, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.
Згідно з розрахунками заборгованості, станом на 10 березня 2015р. за кредитним договором сума заборгованості складає 70 483,16 дол. СІІІА.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 травня 2008 р. між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено: договір поруки № 078-2008-1679-Р/1 та договір поруки № 078-2008-1679-Р/2.
Згідно п. 1.1 вказаних договорів поруки, відповідачі зобов'язуються перед позивачем відповідати за невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
На виконання п. 2.2. договорів поруки 03 жовтня 2014р. позивачем направлялася вимога до відповідачів про сплату боргу.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто повну суму заборгованості та судового збору з ОСОБА_2
У задоволенні вимог до інших відповідачів відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ПАТ «Універсал Банк» подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати в частині відмовлених вимог та ухвалити нове в цій частині, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт посилалася на те, що суд першої інстанції не правильно оцінив наявні в матеріалах справи докази, зокрема той факт, що банк звернувся до відповідачів з вимогою не на підставі п.5.2.5 кредитного договору, а на підставі ч.2 ст. 1050 ЦУ України та абз.2 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено можливість споживача задовольнити вимоги банку протягом 60 днів, а не 30, як то зазначено у договорі.
Враховуючи викладене, апелянт вважав, що банком не пропущено 6 місячний строк для пред'явлення вимоги до поручителів.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності не з'явившихся осіб.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 травня 2008р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Відповідно до п. 1.1 якого, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 75 000,0 дол. США, строком користування до 10 травня 2023 р. зі сплатою 13,45% річних, цільове призначення кредиту - споживчі цілі.
28 травня 2008р. між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено: договори поруки № 078-2008-1679-Р/1 та № 078-2008-1679-Р/2 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно п. 1.1 договорів поруки відповідачі зобов'язуються перед позивачем відповідати за невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредити у сумі, згідно п. 1.1 цього договору.
В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість.
Так, станом на 10 березня 2015р. сума заборгованості за кредитним договором складає 70 483,16 дол. США і складається з: заборгованості по кредиту - 61 098,1 дол. США; заборгованості по відсоткам - 8 634,76 дол. США; підвищені відсотки - 750,3 дол. США.
Згідно п. 5.2.5 кредитного договору, відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту. До переліку обставин для зміни терміт погашення кредиту, які сторони домовилися вважати істотним порушенням умов договору відноситься в тому числі прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад двох місяців.
З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2014р. позивачем було направлено відповідачам письмові вимоги від 03 жовтня 2014р. про дострокове виконання зобов'язань (а.с. 28-38), при цьому позивач в порушення положень ст. 525 ЦК України змінив вищенаведену редакцію п. 5.2 5 кредитного договору, змінивши дату настання вимоги не на 31 календарний день, а на 61 календарний день.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог банку до ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється, відповідно до положень ст.303 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, в частині вимог до поручителів, суд першої інстанції виходив з того, що банком пропущено шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителів, а тому в силу ч.4 ст.559 ЦК України порука припинилася.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки суд повно та всебічно дослідив усі матеріали справи та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що не суд не правильно оцінив наявні в матеріалах справи докази, зокрема той факт, що банк звернувся до відповідачів з вимогою не на підставі п.5.2.5 кредитного договору, а на підставі ч.2 ст. 1050 ЦУ України та абз.2 ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено можливість споживача задовольнити вимоги банку протягом 60 днів, а не 30, як то зазначено у договорі, виходячи з наступного.
Згідно п. 5.2.5 кредитного договору, відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилався саме на п.5.2.5 Кредитного договору, на підставі якого боржнику і поручителям була направлена вимога, а тому суд першої інстанції правильно розглянув справу в межах заявлених вимог.
В апеляційній скарзі позивач змінює суттєві обставини та обґрунтування заявленого позову, що не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Крім того, посилання апелянта на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є не обґрунтованим, оскільки норми даного спеціального закону застосовуються у справах про захист прав саме споживачів, в даній же справі позивач звернувся до суду за захистом прав банку.
Таким чином, суд першої інстанції врахував наявні в матеріалах справи докази та правильно вирішив справу, з урахуванням наявних доказів та заявлених вимог.
Враховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалено з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді